Різноманіття, види і типи політичних партій
Розглянемо різноманіття, види і типи політичних партій.
Наявність безлічі видів і типів політичних партій пов’язане з тим, що вони виражають інтереси різних соціальних груп. Можна виділити різні класифікації видів і типів політичних партій в залежності від ряду критеріїв.
Залежно від соціально-політичної сутності партії поділяють на:
– революційні (закликають до кардинальної зміни різних сторін суспільного життя);
– реформаторські (виступають за зміну політичного курсу за допомогою проведення реформ);
– консервативні (виступають за збереження традиційного укладу, обмеження економічної та соціальної діяльності держави);
– соціал-демократичні (відстоюють інтереси найманих працівників і найменш забезпечених верств населення, захищають соціальні програми держави);
– екстремістські (закликають до незаконних методів політичної боротьби);
– конфесійні (об’єднують осіб з певним напрямком віросповідання);
– національні (представляють на державному рівні специфічні інтереси певної етнічної групи).
Залежно від місця і ролі партій у політичній системі вони поділяються на:
– державні (реалізують державну політику, організовують систему влади і управління. Їм характерні антидемократичні традиції і підходи);
– авторитарні (не зливаються з державою, але складають елементи політичного режиму і користуються його підтримкою);
– парламентські (минулі на виборах в парламент);
– легальні (діють відповідно до конституції і законодавства держави);
– нелегальні (існують і діють в порушення законодавства і з цієї причини піддаються переслідуванням).
Залежно від місця в політичному спектрі суспільства розрізняють наступні види партій:
– праві і центристські;
– ліві і лівоцентристські;
– праворадикальні.
Залежно від організаційної структури виділяють наступні типи партій:
– централізовані (організаційно оформлені одиниці, для яких властиво документальне оформлення членства і наявність членських внесків);
– децентралізовані (організаційно неоформлені об’єднання, вони існують переважно на добровільні пожертвування);
– кадрові (відрізняються невеликою кількістю і відсутністю організаційної структури);
– масові (мають велику кількість членів, прагнуть наростити число членів і зміцнити організаційні структури);
– партії з формально певними принципами і умовами членства;
– партії з вільним членством.
Залежно від виду партійного керівництва виділяють наступні види:
– партії з колективним керівництвом;
– партії з колективним керівництвом при явно вираженому верховенство лідера;
– партії, що закріплюють особистісне (харизматичне) керівництво;
– партії з консенсусним управлінням (зустрічаються досить рідко).
Залежно від представництва в центральних органах держави і участі в реалізації офіційної політики партії поділяють на правлячі і опозиційні. Також виділяють проблемні об’єднання, які підпорядковують свою діяльність вирішенню певної великої політичної або соціальної завдання, що вимагає невідкладного рішення ( “зелені”, партії миру і т. д.).
Залежно від масштабу діяльності виділяють наступні види партій: загальнонаціональні та регіональні.
Залежно від способу створення політичних партій зарубіжні країни можна поділити на такі три групи.
По-перше, держави, в яких порядок створення партій не регламентований правом. Їх становлення і організація визначається як приватна справа громадян і реалізується на основі свободи об’єднання. Вона вважається діючою в силу проголошення самої себе в якості такої (Нова Зеландія, Австралія).
По-друге, держави, законодавство яких не передбачає формальної реєстрації політичних партій в певному державному органі. При цьому згідно з національним законодавством, організація отримує статус партії лише після подання необхідних документів до відповідних державних органів (Німеччина, Австрія).
По-третє, держави, в яких відповідно до законодавства необхідна обов’язкова реєстрація партій. Повноваження по їх реєстрації мають відповідні державні структури (як правило, органи юстиції або внутрішніх справ).
Як обмеження багатопартійності в демократичних країнах є конституційна заборона на діяльність партій, які використовують насильницькі методи в боротьбі за владу (об’єднання фашистського і мілітаристського типу).
У переважній більшості держав до всіх партій ставиться вимога щодо дотримання конституції, а також демократичного режиму внутрішньопартійного життя.
У міжнародному документі Копенгагенської зустрічі (1990 рік), прийнятому в рамках діяльності Організації з безпеки і співпраці в Європі є вимога, згідно з якою партії не повинні зливатися з державою.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)