Синдром гіперзбудливості

Синдром гіперзбудливості – це розлад неврологічно-поведінкового розвитку, яка характеризується складністю концентрації уваги і важко керованої імпульсивністю. На думку деяких невропатологів, синдром є стійким і хронічним, який не піддається лікуванню і 30% дітей самостійно його переростають або пристосовуються жити з ним у дорослому віці.
Розрізняють три типи синдрому:

    Синдром гіперзбудливості з дефіцитом уваги; Гіперзбудливість з імпульсивністю; Третій вид це змішання двох попередніх.

Дослідження світового рівня показало, що 3-5% всього населення планети має цей синдром, причому, вік і стать випробовуваних кардинально різний, але найчастіше зустрічається гіперзбудливість в осіб чоловічої статі, з-за тестостерону.

Основна ознака при синдромі гіперзбудливості
Разом з порушеннями уваги присутній недолік самоконтролю поведінки та здатність адекватно відповідати на вимоги і виконувати поставлені завдання. Це проявляється негайної швидкості реакції і відповіді, не дослухавши вимоги або питання до кінця. Часто такі люди не здатні аналізувати і розпізнавати доцільність і навіть небезпеку своїх дій. У них спостерігається знецінення до речей і почуттів оточуючих, тобто, без особливих докорів сумління вони спокійно можуть зламати або пошкодити чуже майно. Також існує певний набір ознак, вказівних на наявність проблеми:

    Неспокійне тремтіння стопами або кистями рук; Безцільна фізична активність у вигляді бігу, спроб піднятися на щось, гойдання на стільці, у місцях, де це неприпустимо; Надмірна балакучість по темі і без неї, звичка перебивати співрозмовника; Неспокійний сон, частіше в позі ембріона.
Лікування синдрому гіперзбудливості

Діагноз встановлюється не раніше 12 років, при наявності 6 ознак протягом півроку, причому спостереження поведінкових особливостей потрібно виробляти в різній обстановці наприклад в колективі і вдома.

Після встановлення діагнозу, в залежності від виду і складності підбирається спосіб лікування, частіше це педагогічна й нейропсихологическая корекція, модифікація поведінки і психотерапія. У більш складних випадках призначається медикаментозна терапія з використанням психостимуляторів і ноотропних препаратів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Синдром гіперзбудливості