Демпінг-синдром
Демпінг-синдром – стан, що характеризується появою різкої слабкості, запаморочення, серцебиття, відчуття жару через 10-15 хв після прийому їжі і розцінюється як реакція адаптації організму на змінені процеси травлення.
Етіологія, патогенез демпінг-синдрому
Пусковим механізмом демпінг-синдрому є прискорене надходження з шлунка в худу кишку недостатньо обробленої, концентрованої їжі, переважно легкозасвоюваних вуглеводів. Виникає демпінг-синдром, як правило, у хворих після операцій на шлунку. Причому ступінь його тяжкості залежить від характеру перенесеної операції. При виключенні з пасажу дванадцятипалої кишки прояви демпінг-синдрому більш виражені, однак вони можуть виявлятися й у неоперованих хворих. У виникненні і розвитку демпінг-синдрому беруть участь нервово – гуморальні механізми, супроводжуються перерозподілом крові зі збільшенням її припливу до органів травного каналу і порушенням центральної гемодинаміки. Крім того, для нормалізації процесів всмоктування та створення ізотонічної середовища в тонку кишку надходить значна кількість рідини, що веде до гіповолемії. При демпінг-синдромі спостерігається ряд порушень травної функції шлунка, тонкої кишки, печінки та підшлункової залози, обумовлених їх функціональним станом та перенесеними оперативними втручаннями.
Клініка демпінг-синдрому
Клініка демпінг-синдрому вельми характерна і проявляється через 10-15 хв після їжі. Клінічні прояви починаються з відчуття повноти в надчеревній області і супроводжуються неприємним відчуттям жару в верхній половині тулуба або у всьому тілі. Різко посилюється потовиділення. Потім настає слабкість, сонливість, запаморочення. У ряді випадків ці явища досягають такої сили, що хворий змушений лягти. Напади супроводжуються тахікардією, іноді задишкою, болем, парестезіями у верхніх і нижніх кінцівках, вазомоторний риніт, поліурією. Диспептичні явища під час нападу різноманітні: слинотеча, сухість у роті, печія, відрижка. Дуже часто буває бурчання в животі, пронос наприкінці нападу або через деякий час після нього. Інтенсивність нападів може варіювати.
У горизонтальному положенні загальний стан хворого покращується, що змушує при важких проявах демпінг-синдрому приймати їжу в ліжку лежати деякий час після їжі. Демпінг-синдром найчастіше провокується молочної та вуглеводної їжі.
В залежності від вираженості клінічних проявів виділяють 3 ступені тяжкості захворювання:
I (легка) ступінь характеризується періодично виникаючими нетривалими (15-20 хв) нападами після прийому молочної і вуглеводної їжі. Під час нападу пульс частішає на 10-15 в 1 мін, артеріальний тиск може підвищуватися або знижуватися на 10-15 мм рт. ст. (1,3-2 кПа). Дефіцит маси тіла не перевищує 5 кг. Працездатність збережена. Медикаментозне лікування та виключення з харчування продуктів, що викликають демпінг-синдром, дає хороший ефект.
II (середній) ступінь характеризується постійно виникають після їжі нападами слабкості, запамороченням, болем в області серця, пітливість, проносом. Тривалість нападів 20-40 хв при будь-якому характері їжі. Під час нападу пульс частішає на 20-30 за 1 хв, АТ підвищується на 15-20 мм рт. ст. (2-2,7 кПа). Дефіцит маси тіла складає 5-10 кг. Працездатність знижена. Консервативна терапія”дає короткочасний ефект.
III (важка) ступінь – постійні, різко виражені напади з коллаптоид – ним станом, проносом, що не залежать від характеру та кількості прийнятої їжі, тривалістю близько 1 ч. Під час нападу пульс частішає на 20-30 за 1 хв, АТ знижується на 20-30 мм рт. ст. (2,7-4 кПа). Дефіцит маси тіла перевищує 10 кг. Хворі не працездатні. Лікування неефективно.
Прогноз та працездатність демпінг-синдрому
При легкому ступені тяжкості демпінг – синдрому працездатність не порушена, при середньої – знижена, а при важкій – хворі не працездатні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)