Синдром укороченого кишечника

Етіологія, патогенез синдрому укороченого кишечника

Синдром укороченого кишечника розвивається в результаті різних причин: резекції частини тонкої або товстої кишки, колектомії, накладення обхідних анастомозів, наприклад, при пухлинах або спайкової непрохідності, а також при шунтуванні кишечника для лікування ожиріння, на грунті шлунково-товстокишковий свищів. Зменшення всмоктуючої поверхні кишечника призводить до розвитку мальабсорбції, яка зазвичай має місце при видаленні більш 2/3 тонкої кишки. За даними ряду авторів, жоден хворий з повністю видаленої тонкою кишкою або з дуоденоколосто – мією не живе понад 10 міс. Після видалення менше 1/2 тонкої кишки у більшості хворих клінічні симптоми відсутні.

Клініка синдрому укороченого кишечника

Після обширної резекції кишечника у хворих часто виникає біль у животі, причому вона з’являється в ранні терміни після операції. Біль виникає через 20-30 хв після прийому їжі, зменшується при зміні положення тіла і після прикладання грілки. Цей симптом частіше виникає при резекції тонкої кишки і правобічної геміколектомії. Причинами болю можуть бути анастомози – ти, спайки після перенесеної операції, копростаз, пошкодження судинно – нервового апарату кишечника під час оперативного втручання, спазм і розширення ділянок кишки. Бурчання в животі частіше спостерігається після резекції тонкої кишки і пояснюється перивисцеритами, прискореним просування вмісту по кишечнику і зміною моторики. Метеоризм відмічається у 1/3 хворих. Найбільш частим і основним симптомом після обширної резекції кишечника є розлад стільця. При видаленні менше 1/3 тонкої кишки з’являється схильність до проносу, а при резекції 1/2 тонкої кишки пронос є у половини оперованих. Профузні проноси є основним і найбільш небезпечним симптомом функціональних розладів кишечника після обширної резекції. Частота стільця залежить від обсягу резекції і термінів, що пройшли після операції. За даними Р. Л. Олександровича і А. Р. Рослякова (1974), в першу декаду після операції більш ніж у половини хворих, що перенесли резекцію тонкої кишки, частота стільця була від 5 до 10 разів на добу. У віддалений період (через 1 ^рік – 18 років) більш ніж у 2/3 оперованих стілець був не частіше 2 разів на добу. Більш виражений пронос відзначається при поєднаної резекції тонкої і товстої кишок, особливо правої половини ободової кишки. У частини хворих відзначаються спрага, слабкість, тремор рук, пітливість, блідість шкіри. Такий прояв астенії спостерігається у осіб, які перенесли обширну резекцію тонкої кишки або комбіновану резекцію.

Діагностика синдрому укороченого кишечника

При обстеженні хворих, які перенесли обширну резекцію кишечника, визначаються дефіцит маси тіла, ознаки порушення харчування, безбелковые набряки, пастозність особи. Відзначаються сухість шкіри, зниження її тургору, розлади серцево-судинної і нервової систем. Після резекції можуть розвиватися гіповолемія, метаболічний ацидоз, порушення всмоктування білків і жирів, ендокринопатії, вегетативні розлади, макроцитарна, а іноді і мега – лобластическая анемії. У значної частини оперованих поступово розвиваються компенсаторні процеси, що сприяють поліпшенню порушених в результаті операції функцій, внаслідок чого клінічна симптоматика синдрому укороченого кишечника проявляється менш інтенсивно, частина ознак, його складових, або слабко виражена, або швидко зникає (Р. Л. Олександрович, А. Р. Росляков, 1974). Діагностика синдрому укороченого кишечника грунтується на даних анамнезу, клініки та додаткових методів обстеження. Застосовують рентгенологічні та ендоскопічні методи, що дозволяють встановити довжину решти кишечника. При порушенні всмоктування та засвоєння харчових речовин виконують функціональні проби, що дозволяють встановити порушення всмоктування жирів, вітамінів, білків, вуглеводів. Проводять мікроскопічне, бактеріологічне дослідження випорожнень, біопсію тонкої і товстої кишок.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Синдром укороченого кишечника