Нерозвійно нагусла над мокрим вікном – Володимир Свідзинський

Related posts:

1. Не прийшла ти. Один без тебе – Володимир Свідзинський Лесі Чілінгаровій Не прийшла ти. Один без тебе, Я липовий цвіт ірвав. І сонце прозорим медом Точилось по листю трав. Я ліг і заснув. Збудився – Нема медяного дня. І тільки зоря над гаєм, Як грива гнідого коня. І липовий цвіт коло мене, Що ми мали зривати вдвох. І липовий цвіт од спеки Помарнів і […]...
2. ШУРХІТ ЗА ВІКНОМ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ Невідомо, що творилося в інших місцях, а от над лісовим сонаторієм дощі йшли третій день підряд. Вони йшли та йшли, неквапливі, одноманітні і такі нудні, що, мабуть, самі собі давно обридли. Сергійко відклав книжку і підійшов до вікна. Лісовий санаторій був збудований зовсім недавно. Стояв він у чудовому місці, неподалік від тихої річки, в лісовій […]...
3. Роздумно, важко ступали коні – Володимир Свідзинський Роздумно, важко ступали коні. Ти лежала високо й спокійно, Сама непорушна, ти всіх вела. Суворі люди ішли за тобою, І діти також тебе проводжали. Праворуч текло вечірнє сонце, Ліворуч липи сяяли цвітом. До звуків музики, тяжких, як залізо, Свій легкий голос іволга приєднала, І мої сльози падали на дорогу. І так прийшли ми в дивне […]...
4. ЗРАДА – Володимир Свідзинський I Їду-поїду на бистрім коні Крізь попіл ночі, Крізь полум’я днів, Тільки пісня бринить за сідлом, А слідом – Одинадцять друзів моїх, Одинадцять місяців молодих. Велика скеля стоїть. Під скелею земля спить. А в тій землі теремок, Де ящірка проживає, Що була колись князівною. – Нумо, хлопці, станьмо, Мечі з піхов добуваймо, Князівну-полонянку Із чарів […]...
5. І цей листочок – Володимир Свідзинський І цей листочок, Як я, – єдиний: Не був ніколи І знов не прийде, Дитя і плеканець Одної весни. І цей листочок, Як я, уп’ється Любов’ю неба, Землі красою; І він пізнає Таємну волю І в творчім пориві Розкриє серце Яскравим цвітом. Та осінь повіє Холодом зорнім, Блиском зловісним, І він поникне, І рідна гілка […]...
6. ДИТИНСТВО – Володимир Свідзинський Рушив вітер ясенові віти, Сколихнув шумку свою колиску. А від сходу, Крізь запону листя, – Повінь блиску. Білі ружі тепло засіяли, Розсвітився промінь на леваді. Я не сам: Таємний дух зо мною В давнім саді. То сміється дзвінко за кущами, То в алею за собою кличе; Промайне і зникне десь обличчя Таємниче. І чого ти […]...
7. Маятник натомився – Володимир Свідзинський Маятник натомився. День, ніч, Літо, зима – Дебелу тишу гойдай, гойдай! Маятник дихає, як ранений. А чом я не чув його брязку, Як моя дівчинка була зо мною? Бувало, Вона лягає, А я приходжу прочитати їй казку. День, ніч, Літо, зима, Час на часу не стоїть. Пожовкли прочитані книги, По закутках снядіє чорне, Павук угортає […]...
8. Із огневого джерела – Володимир Свідзинський Із огневого джерела, Розкритого в небеснім полі, Ви пили, древа лісові, І довго потім у неволі Томились промені живі. Але палаючим ключем Я розімкнув темницю їх, І от давно погаслим днем Позолотився мертвий сніг. Так ти на мене вієш чаром І радістю тії весни, Коли мов сонячним пожаром Юнацькі обнялися сни, І вихор буйно-золотий Промчався […]...
9. Темними ріками – Володимир Свідзинський БАЛАДА III Темними ріками Ніч тече по долинах, Прудко біжить по зворах, Мутно піниться на косогорах. По зарослім болоті Клятий іде, На короткій оброті Золотого коня веде. Злякано дуб кордубатий На нелюдське обличчя Настовбурчив сухе патиччя, Як звір підіймає шерсть, Тяжко чалапає клятий, Аж погинається персть. – Ступай, мій коню, На незайману оболоню. Три роси […]...
10. ДУША ПОЕТА – Володимир Свідзинський Шукає чуда в звуках, у світлі, В старому гаю, на квітчастій болоні. Мріє з’єднати небо і землю, Як дві ласкаві долоні. Іноді багне голубити світ, Як голівку малого хлопчика, Радіє на мох боліт, На ряди придорожніх стовпчиків. А часом не вірить і в добрість літа, Тремтить від холодного слова, І шукає змії укритої В вінках […]...
11. Теперішнє! Мов хатка картяна – Володимир Свідзинський Теперішнє! Мов хатка картяна, Ти падаєш од подиху зітхання, Од руху вуст – а завжди непорушне. Теперішнє! Золотогранна свічка, Що кожну мить згоряє безнастанно На сонячнім престолі, а проте Стоїть на нім од віку і до віку! Моє “тепер”! Ти ж і тоді було, Коли я цілував кохане тіло, І нині є, коли в землі […]...
12. Прийшов до саду, де був хлопчиком – Володимир Свідзинський Прийшов до саду, де був хлопчиком. В паморозній тиші вечора Усі дерева сколихнулися. – Де ти так довго-довго був? Либонь, усі світи обійшов, Обтрусив золоту яблуню, Пив воду з лиця місяця, Здобув уламок веселки? Я став, відказую тихо: – Золотих яблук не рвав, З криниці неба не пив води, До веселки ані дойнявся.- Усі дерева […]...
13. Не в бога смерті і рабства – Володимир Свідзинський Не в бога смерті і рабства – Вірю в одвічне буття Творчої сили і радості світлої І що я її паросток, Листок на гілці, дитя. Не жадає від мене нічого, Світлом чарує душу мою, І тому віддаюся так повно, Так люблю. О як оповім мою радість, Земними словами любов мою. Світ голубий перед мене. Серце […]...
14. Увечері прийду до хати – Володимир Свідзинський Пам’яті З. С-ської І. Увечері прийду до хати, Ляжу спочити – темнить забуття. Не так, як пахощі м’яти, Трудно бреде забуття. І от заулок. Бур’ян, сміття. Ми стоїмо коло брами, І хоч нерано вже – з нами Наше маленьке дитя. За садами Підзамчя Розораний сонцем гасне обліг. Підбігає білий баранчик, Ластиться тобі до ніг. Але […]...
15. У рідній моїй стороні – Володимир Свідзинський У рідній моїй стороні Не маю я рідного дому, Ні саду – щоб діяти те, Що миле й відрадне мені. Зібрав би я в гарну сім’ю. Дерева, І квіти, і скелі, І плем’я, чий голос – пісні, Любило б оселю мою. Я слухав би джеркіт струмка, Я б міг зупинити в долині Потік і розводити […]...
16. Ти увійшла нечутно, як русалка – Володимир Свідзинський Ти увійшла нечутно, як русалка, Обличчя тлінне, спущені повіки, Вогка земля в одежі. Ти сказала, Глузливо усміхаючись: – А, морок, Морока, труд гіркий – живу сховати! – Я крикнув і збудився. Ніч стояла, Ніч, повна шуму й древньої скорботи. І плакав я вночі. Ти так далеко! Страшна земля в одежі… Так глибоко! Та сосонка зів’яла […]...
17. Кощаво гримлять трамваї – Володимир Свідзинський Кощаво гримлять трамваї, Ніби падають з висоти, Огнів – як листя у гаї, Свічниками горять мости. Я хвилююсь, ніяк не звикну До ніжної темряви, до весни. По садах золотіють вікна, Як під папороттю світуни. І я сам ходжу, мов у лісі, Ніде не жданий, нічий. У глибокім вікні, при завісі, Тінь виноградних очей. Чи зустріну […]...
18. Коли ти була зо мною, ладо моє – Володимир Свідзинський Пам’яті З. С-ської Коли ти була зо мною, ладо моє, Усе було до ладу, Як сонце в саду, А тепер розладнався світ, ладо моє. Встала між нами розрив-трава. Розрив-трава високо росте, Розірвала ночі і дні. Перше були вони як крила ластівки: Верх чорний, спід білий, а крило одно. Тепер вони як розламаний камінь – Колють […]...
19. І довго я шукав живущої води – Володимир Свідзинський Пам’яті З. С-ської V І довго я шукав живущої води. Аж повістила мені дуплината верба: “Живої води нема на землі; А як зугарний дійти, поспитай у сонця”. І я знайшов неходжені дороги. Передався за гори з голубими верхами І вийшов на долину, де з кожної скелі, З кожного каменя журкотіло світло. Там бавилися молоді веселки, […]...
20. Володимир Свідзинський (1885 – 1941) Володимир Свідзинський Володимир Євтимович (Юхимович) Свідзинський народився 26 вересня (8 жовтня за новим стилем) 1885 року, в селі Маянів Вінницького повіту Подільської губернії, нині Тиврівського району Вінницької області. Батько Євтим Оксентійович – псаломщик, мати Наталка Прохорівна – попівна. Закінчив 1899 року Тиврівське духовне училище. Навчався в Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському. Звільнено […]...
21. Література рідного краю. Володимир Свідзинський. Біографічні відомості про поета, одного з найталановитіших представників високого модернізму, творця міфософічної поезії. Тісний зв’язок поезії з фольклором, міфом, казкові мотиви (“Ти увійшла нечутно, як русалка”). Майстер ліричної мініатюри “У рідній моїй стороні” – ТВОРЧІСТЬ Б. ЛЕПКОГО ТА І. ГАСПРИНСЬКОГО Мета: познайомити учнів з основними подіями життя і творчості поета, розказати про особливості поезії В. Свідзинського на прикладі вірша “Ти увійшла нечутно, як русалка”, майстерності поета – творця ліричної мініатюри на прикладі поезії “У рідній моїй стороні…”; розвивати навички аналізу поетичного тексту, виразного читання, вдосконалювати зв’язне усне мовлення, збагачувати словниковий запас учнів, виховувати інтерес до […]...
22. ХЛОПЧИК – ВОЛОДИМИР СОСЮРА ХЛОПЧИК У полоні білому, в Одесі, Я згадав: у гуркоті навал По мосту йшов хлопчик літ на десять І свистів “Інтернаціонал”. Вдалині хиталися дерева І синів задумано прибій… Раптом крик повітря полудневе Пронизав наказом гострим: “Стій!” Грубий крик і клацання затвора, І лякливе лопотіння ніг… Але куля зла і гострозора Перетнула хлопчикові біг… Перетнула, кинула […]...
23. ДУБ ПІД ВІКНОМ – ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Оповідання Молодий лісник побудував у лісі велику кам’яну хату й посадив дуба під вікном. Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старів лісник. І ось через багато літ, коли лісник став дідусем, дуб розрісся так, що закрив вікно. Стало темно в кімнаті, а в ній жила красуня – лісникова внучка. – Зрубайте дуба, дідусю, […]...
24. БІЛІ АКАЦІЇ БУДУТЬ ЦВІСТИ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Білі акації будуть цвісти В місячні ночі жагучі, Промінь морями заллє золотий Річку, і верби, і кручі… Будем іти ми з тобою тоді В ніжному вітрі до рання, Вип’ю я очі твої молоді, Повні туману кохання… Солодко плачуть в садах солов’ї, Так, як і завжди, незмінно… В тебе і губи, і брови […]...
25. ПОСЛУХАЙТЕ! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ Послушайте! Ведь, если звезды зажигают – Значит – это кому-нибудь нужно? Значит – кто-то хочет, чтобы они были? Значит – кто-то называет эти Плевочки Жемчужиной? И, надрываясь В метелях полуденной пыли, Врывается к Богу, Боится, что опоздал, Плачет, Целует ему жилистую руку, Просит – Чтоб обязательно была звезда! – І клянется – Не перенесет эту […]...
26. Чуже місто – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Чуже місто Під сонцем вечірнім багряняться шиби, У стрижених парках виблискує листя, На гаснучім небі, мов мертві риби, Гойдаються хмари свинцево-сріблисті. Дай руку, кохана. Ми разом ітимем, Втікатимем хутко, немов від погоні, З провулків, отруєних злістю і димом, Від хат, де лише на вузьких підвіконнях Старанно підливані квітнуть герані – Нудного життя дешевенька окраса, Де […]...
27. Прощання – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Прощання Я знаю – спинимось на тій гіркій межі, Що так непорівно розділить наше горе. Чому ж мовчати і вагатися? Скажи Останнє слово – тихе і суворе. Ти кажеш: все мине, як ніч минула ця, Зів’яне все, як брості ці ясмінні, А я бажав, щоб назавжди серця Були як зорі – світлі і незмінні. Та […]...
28. Інша зима – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Інша зима Склистий сніг, так схожий на сіль, І не сіється він, а січе, Інших зим незагоєний біль Не зникає з моїх очей. Не забути до скону тих зим – Не таких як оця зима. Сніговії морозяний дим Степ увесь до небес підійма. Канонад вогнепальний вир Батареї б’ють навісні Й свіжі ями гарматних вирв Пахнуть […]...
29. Я знаю силу слова – ВОЛОДИМИР СОСЮРА *** Я знаю силу слова – Воно гостріш штика І швидше навіть кулі, Не тільки літака. Воно проміння швидше, В нім – думка й почуття. Воно іде в народи Для вічного життя. Коли це слово – зброя, Як день, що не схолов, Коли живуть у ньому Ненависть і любов. Воно влуча як куля, Ця зброя […]...
30. МАРІЇ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі,- Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби зірвать […]...
31. МЕЛОДІЯ – БОРИС ОЛІЙНИК Заболю, затужу, Заридаю… в собі, закурличу, А про очі людські Засміюсь, надломивши печаль. Помолюсь крадькома На твоє праслов’янське обличчя, І зоря покладе На мовчання моє печать. Забіліли сніги, Забіліли на цілому світі. Опадає листок, Як зів’яле чаїне крило, Там, де ми відбули, Там, де наше відтьохкало літо,- Забіліли сніги-.. забіліли сніги… Замело. Це приходить, мов […]...
32. Грудень – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Грудень Доньці Джіні Листопад облетів, а грудень все не бризне Блискітками сніжинок в небесах. Вполудне пахне хмарами білизна, Що у дворі на линві промерза. І грядка, скопана жовтневою порою, Взялась грудневою морозною корою І не лоскоче нюха перегнійно-трав’янисто, А пахне мертво – крейдяно-вапнисто. І гілка – осокора перемерзлого рука, Також вапнисто-біла й крейдяно-крихка. Вона потріскує […]...
33. ТРЕТЯ РОТА. Павлу Безпощадному – ВОЛОДИМИР СОСЮРА ТРЕТЯ РОТА Павлу Безпощадному Я до тебе прийшов, моя мати, Третя Рота, кохана моя, Щоб ще краще про тебе співати, Як співав у минулому я. Про Дінець і заквітчане поле В голубому розгоні доріг, Про завод і про шахти навколо, Про людей героїчних твоїх. Не забуть нам про молодість хмуру, Дзвін кайданів і кров поміж […]...
34. НЕ ВМРЕ ПОЕЗІЯ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Не вмре поезія, не згине творчість духа, Поки жива земля, поки на ній живуть, Поки природи глас людина серцем слуха, – Клопоти крамарські її ще не заб’ють. Не вмре поезія, поки душа бажає Зирнути в ті краї, де око не сягне, І хоче з меж вузьких порватися в безкрає, Щоб зрозуміти все небесне і земне. […]...
35. Володимир Святий (Володимир Красне Сонечко) Позашлюбний син великого князя Святослава, його матір’ю була ключниця княгині Ольги Малуша, сестра воєводи Добрині. І хоча батько визнав дитину, багато хто називав його “сином рабині”. Рік народження князя невідомий. Вважається, що це приблизно 960 рік (оскільки його батько, Святослав, народився в 942, а його син, Вишеслав, близько 977). Пізні літописі XVI століття (Никонівський і […]...
36. ДУМА-ЦЯЦЯ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Чи є в світі молодиця, Як та Дума чорнолиця? Бережіться, добрі люде, – Всім тепера лихо буде. Дума серце, Дума любка, Дума патрана голубка, Дума смирна, як ягничка, Дума цяця-молодичка. Гей, суспільності вершечки, Поживайте пиріжечки, І казенні, і приватні, Смачні, теплі, ще й безплатні. Попоївши, спіть у просі; Вам нема страху в запросі, Не насупить […]...
37. ЕЛЬДОРАДО – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Десь далеко єсть країна Пишна, вільна, щастям горда, Кожний там живе щасливо – Держиморда, держиморда. В тій країні люблять волю, Всяк її шука по змозі І про неї розмовляє – У острозі, у острозі. Там усяк говорить правду Непідкупними устами, Там за правду щира дяка – Батогами, батогами. Там неправді та злочинству Не вважають і […]...
38. Володимир Самійленко “Я Ж ВАС УСІХ РОЗУМІЮ НАСКРІЗЬ!” Поет-лірик, гуморист і сатирик, драматург і перекладач – таким залишився в українській літературі Володимир Самійленко. Він народився 3 лютого 1864 року в с Великі Сорочинці Миргородського повіту на Полтавщині. Навчався в Полтавській гімназії та на історико-філологічному факультеті Київського університету. Друкуватися почав у 80-х роках минулого століття в галицьких журналах “Зоря”, “Дзвінок”, “Правда” під псевдонімом В. […]...
39. Покульбачити тигра – Володимир ІШКІЛІВ *** Архітектура втечі Подібна до архітектури звіра Пророк втікаючи до медіни Утворює тінь лева пустельного А я відповзаючи від тебе Займенниковим маршрутом Утворюю тінь щура Іншої мануфактурної речі Що просотується з мітингів на ліжко А там вмирає Від інфекційного енцефаліту *** Зрадник зет зрадниця дабл-зет Також повертають колесо дхарми Вперед До перемоги місцевих Й до […]...
40. УКРАЇНІ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО I Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. Як мрію чистую з найкращих мрій, Я заховаю в серці Україну, І мрія та, як світище ясне, Шляхом правдивим поведе мене. Нехай той шлях важкий, нехай тернистий! Але хіба […]...