Маятник натомився – Володимир Свідзинський

Related posts:

1. Теперішнє! Мов хатка картяна – Володимир Свідзинський Теперішнє! Мов хатка картяна, Ти падаєш од подиху зітхання, Од руху вуст – а завжди непорушне. Теперішнє! Золотогранна свічка, Що кожну мить згоряє безнастанно На сонячнім престолі, а проте Стоїть на нім од віку і до віку! Моє “тепер”! Ти ж і тоді було, Коли я цілував кохане тіло, І нині є, коли в землі […]...
2. Не в бога смерті і рабства – Володимир Свідзинський Не в бога смерті і рабства – Вірю в одвічне буття Творчої сили і радості світлої І що я її паросток, Листок на гілці, дитя. Не жадає від мене нічого, Світлом чарує душу мою, І тому віддаюся так повно, Так люблю. О як оповім мою радість, Земними словами любов мою. Світ голубий перед мене. Серце […]...
3. Темними ріками – Володимир Свідзинський БАЛАДА III Темними ріками Ніч тече по долинах, Прудко біжить по зворах, Мутно піниться на косогорах. По зарослім болоті Клятий іде, На короткій оброті Золотого коня веде. Злякано дуб кордубатий На нелюдське обличчя Настовбурчив сухе патиччя, Як звір підіймає шерсть, Тяжко чалапає клятий, Аж погинається персть. – Ступай, мій коню, На незайману оболоню. Три роси […]...
4. ДУША ПОЕТА – Володимир Свідзинський Шукає чуда в звуках, у світлі, В старому гаю, на квітчастій болоні. Мріє з’єднати небо і землю, Як дві ласкаві долоні. Іноді багне голубити світ, Як голівку малого хлопчика, Радіє на мох боліт, На ряди придорожніх стовпчиків. А часом не вірить і в добрість літа, Тремтить від холодного слова, І шукає змії укритої В вінках […]...
5. Із огневого джерела – Володимир Свідзинський Із огневого джерела, Розкритого в небеснім полі, Ви пили, древа лісові, І довго потім у неволі Томились промені живі. Але палаючим ключем Я розімкнув темницю їх, І от давно погаслим днем Позолотився мертвий сніг. Так ти на мене вієш чаром І радістю тії весни, Коли мов сонячним пожаром Юнацькі обнялися сни, І вихор буйно-золотий Промчався […]...
6. У рідній моїй стороні – Володимир Свідзинський У рідній моїй стороні Не маю я рідного дому, Ні саду – щоб діяти те, Що миле й відрадне мені. Зібрав би я в гарну сім’ю. Дерева, І квіти, і скелі, І плем’я, чий голос – пісні, Любило б оселю мою. Я слухав би джеркіт струмка, Я б міг зупинити в долині Потік і розводити […]...
7. Не прийшла ти. Один без тебе – Володимир Свідзинський Лесі Чілінгаровій Не прийшла ти. Один без тебе, Я липовий цвіт ірвав. І сонце прозорим медом Точилось по листю трав. Я ліг і заснув. Збудився – Нема медяного дня. І тільки зоря над гаєм, Як грива гнідого коня. І липовий цвіт коло мене, Що ми мали зривати вдвох. І липовий цвіт од спеки Помарнів і […]...
8. Увечері прийду до хати – Володимир Свідзинський Пам’яті З. С-ської І. Увечері прийду до хати, Ляжу спочити – темнить забуття. Не так, як пахощі м’яти, Трудно бреде забуття. І от заулок. Бур’ян, сміття. Ми стоїмо коло брами, І хоч нерано вже – з нами Наше маленьке дитя. За садами Підзамчя Розораний сонцем гасне обліг. Підбігає білий баранчик, Ластиться тобі до ніг. Але […]...
9. І довго я шукав живущої води – Володимир Свідзинський Пам’яті З. С-ської V І довго я шукав живущої води. Аж повістила мені дуплината верба: “Живої води нема на землі; А як зугарний дійти, поспитай у сонця”. І я знайшов неходжені дороги. Передався за гори з голубими верхами І вийшов на долину, де з кожної скелі, З кожного каменя журкотіло світло. Там бавилися молоді веселки, […]...
10. Коли ти була зо мною, ладо моє – Володимир Свідзинський Пам’яті З. С-ської Коли ти була зо мною, ладо моє, Усе було до ладу, Як сонце в саду, А тепер розладнався світ, ладо моє. Встала між нами розрив-трава. Розрив-трава високо росте, Розірвала ночі і дні. Перше були вони як крила ластівки: Верх чорний, спід білий, а крило одно. Тепер вони як розламаний камінь – Колють […]...
11. Володимир Свідзинський (1885 – 1941) Володимир Свідзинський Володимир Євтимович (Юхимович) Свідзинський народився 26 вересня (8 жовтня за новим стилем) 1885 року, в селі Маянів Вінницького повіту Подільської губернії, нині Тиврівського району Вінницької області. Батько Євтим Оксентійович – псаломщик, мати Наталка Прохорівна – попівна. Закінчив 1899 року Тиврівське духовне училище. Навчався в Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському. Звільнено […]...
12. “Маятник Фуко” Умберто Еко: опис і аналіз роману “Маятник Фуко” ( “Il Pendolo di Foucault”) – роман Умберто Еко. Опублікований в 1988 році. Розвиває підняту італійським письменником ще в романі “Ім’я троянди” тему середньовіччя, але на цей раз в центрі уваги виявляється не власне історія, а роздуми сучасної людини над її загадками. Цей експериментальний жанр можна визначити як історико-фантастичний роман – по аналогії […]...
13. Короткий зміст Умберто Еко “Маятник Фуко” У творі “Маятник Фуко”, створеному італійським письменником Умберто Еко, розповідається про трьох товаришів. Юнак на ім’я Казобон запалився романтичними почуттями до уродженці Бразилії – Ампаро. Закохані переїхали на батьківщину дівчини. Там вони почали вивчати спіритизм. Це негативно позначилося на їхніх стосунках, чоловік повернувся на батьківщину. Тут в його житті з’явилася Лія, яка народила Казобон сина. […]...
14. ПРОВАЛЛЯ І МАЯТНИК – ЕДГАР АЛЛАН ПО Оповідання Impia tortorum longas hie turba furores Sanguinis innocui, non satiata, alluit. Sospite nunc patria, frac to nunc funeris antro Mors ubi dira fuit, vita salusque patent. Чотиривірш, скомпонований для воріт ринку, Що має бути споруджений на місці якобінського клубу в Парижі. Я знемігся, смертельно знемігся від цих нескінченних мук і, коли мене, врешті, розв’язали […]...
15. Проаналізуйте поєднання комічного і жахливого в новелістиці Е. По (Окуляри, Обдурення як точна наука, Чорний кіт, Маятник і провалля, Машкара червоної смерті та ін. ) Новели Е. По поділено на декілька тематичних груп: психологічні або логічні, науково-фантастичні, детективні. Особливості творів письменника полягали в тому, що у них розповідалося про якісь незвичайні життєві події, овіяні романтичними пригодами головних героїв, сюжет розгортався стрімко, захоплююче, а фінал виявлявся цікавим і несподіваним. Герої його творів – люди, обдаровані сильною волею, аналітичним розумом, які завжди […]...
16. Література рідного краю. Володимир Свідзинський. Біографічні відомості про поета, одного з найталановитіших представників високого модернізму, творця міфософічної поезії. Тісний зв’язок поезії з фольклором, міфом, казкові мотиви (“Ти увійшла нечутно, як русалка”). Майстер ліричної мініатюри “У рідній моїй стороні” – ТВОРЧІСТЬ Б. ЛЕПКОГО ТА І. ГАСПРИНСЬКОГО Мета: познайомити учнів з основними подіями життя і творчості поета, розказати про особливості поезії В. Свідзинського на прикладі вірша “Ти увійшла нечутно, як русалка”, майстерності поета – творця ліричної мініатюри на прикладі поезії “У рідній моїй стороні…”; розвивати навички аналізу поетичного тексту, виразного читання, вдосконалювати зв’язне усне мовлення, збагачувати словниковий запас учнів, виховувати інтерес до […]...
17. Інша зима – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Інша зима Склистий сніг, так схожий на сіль, І не сіється він, а січе, Інших зим незагоєний біль Не зникає з моїх очей. Не забути до скону тих зим – Не таких як оця зима. Сніговії морозяний дим Степ увесь до небес підійма. Канонад вогнепальний вир Батареї б’ють навісні Й свіжі ями гарматних вирв Пахнуть […]...
18. ЛІТО КРАСНЕЄ МИНУЛО.. – ЛЕСЯ УКРАЇНКА – Українська література – Література для дітей Літо краснее минуло, Сніг лежить на полі; Діти з хати виглядають В вікна… шкода волі! Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: “І нащо зима та люта? – Все вони питають. – Он все поле сніг завіяв, Хоч не йди із хати! У замкнуті дивись вікна, Ніде й погуляти! Сніг з морозом поморозив Всі на полі […]...
19. Осіннє – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Осіннє Лементує мева над лиманом – Чуєш, наче ридма птах рида. Вересневим вже кінець оманам, Глянь – рідіє осока руда На заплавних прибережних багнах, Вже на пальцях полічити дні, Як індійське літо сонцем пахне, Те, що бабиним було мені. Тут над плавнями не лине павутиння І огудини не палить дітвора – Все ж мені найкращою […]...
20. ЗИМА – Володимир Сосюра – КРАСА РІДНОГО КРАЮ Десь там осінь за горами І, немов громи, Б’є об землю копитами Білий кінь зими. І, неначе моря хвилі, Сніг, і сніг, і сніг… Чеше вітер коси білі, Розплітає їх… І куди не глянеш оком, – Біло все кругом, Де змахне зима широким Білим рукавом… Стомлено крилом махає В білій муті крук. А зима все […]...
21. Сніг у великому місті – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Сніг у великому місті Ляга обметицею на асфальт первинок, Уже бульвар поволі сполотнів І береста обчімханого віник Змітає білу інсуляцію з дротів. Гойдаються перед очима витирачки – Гумові маятники, гострі і тугі, А на обочинах обачні навкарачки Вже накладають на опони ланцюги. Передбачаючи зимову невигоду В години “пік” – світань і вечорів,- Крізь зуби пошепки […]...
22. ЧЕРВОНА ЗИМА – ВОЛОДИМИР СОСЮРА ЧЕРВОНА ЗИМА I Лисиче над Дінцем… де висне дим заводу, Музика у садку та потяг в сім годин… Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту… Про вас мої пісні під сивий біг хвилин… На щебінь часто ми до Сущенка ходили, За це платили нам щоденно четвертак. Та по ночах дівчат в половниках любили… О […]...
23. ТАК НІХТО НЕ КОХАВ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА *** Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання.. Дише тихо і легко в синяву вона, Простягає до зір свої руки… В день такий на землі розцвітає весна І тремтить од солодкої муки… В’яне серце моє од щасливих очей, Що горять […]...
24. УРОКИ ОСЕНІ – ВОЛОДИМИР ПУЗІЙ УРОКИ ОСЕНІ П е р е д м о в ч а н н я …Звеліли навантажити останній Осінній мертво-жовтий мотлох листя, – Уламки листувань весни із літом… Летіли в небі легко горобці, Цвірінькаючи: “Ми попереджали. Постійності не місце на землі. Ви ж мліли, ви ж, байдужії, раділи, Ділили все, і смуток, і квітки, Кипіли, […]...
25. З ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ – ІВАН МАЛКОВИЧ – ІЗ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ (КІНЦЯ XX-ПОЧАТКУ XXIСТ.) З ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ (Старосвітська балада) Краєм світу, уночі, При Господній при свічі Хтось бреде собі самотньо Із янголом на плечі. Йде в ніде, в невороття, Йде лелійно, як дитя, І жене його у спину Сірий маятник життя, – Щоб не вештав уночі При Господній при свічі, Щоб по світі не тинявся Із янголом на […]...
26. Володимир Святий (Володимир Красне Сонечко) Позашлюбний син великого князя Святослава, його матір’ю була ключниця княгині Ольги Малуша, сестра воєводи Добрині. І хоча батько визнав дитину, багато хто називав його “сином рабині”. Рік народження князя невідомий. Вважається, що це приблизно 960 рік (оскільки його батько, Святослав, народився в 942, а його син, Вишеслав, близько 977). Пізні літописі XVI століття (Никонівський і […]...
27. Сліпота – ВОЛОДИМИР ПУЗІЙ Сліпота Присвячується О. Угрюмову Він прокинувся, бо похолоднішало. Тіло змерзло, майже не слухалося, майже не відчувалося. Він спробував розплющити очі – очі не розплющилися. Йому стало моторошно. “Не варто було вчора працювати так довго”, – чужа, фальшива думка. Він зітхнув, намагаючись позбавити від неї напівсонну свідомість – не вдалося. Думка розтіклася липкою калюжею свіжої крові, […]...
28. КЕПТАРИК – ВОЛОДИМИР ЛАДИЖЕЦЬ – Українська література – Література для дітей Шию братові кептарик, Шовком вишиваю. Старший братик мій – дударик – Дуже гарно грає. Ой сопілко калинова! Доки день погасне, Буде братику обнова, Як те сонце, красна. Вишивайся, мій кептарик, Візерунком очі радуй. Старший братик мій – дударик – Ще й найкращий виноградар. Ой сопілко калинова! Доки день погасне, Буде братику обнова, Як те сонце, […]...
29. ЯК Я БАБУ ГОДУВАЛА – ВОЛОДИМИР ЛАДИЖЕЦЬ – Українська література – Література для дітей Під вікном стоїть бабуся. Не жива, А снігова. Я бабусі Не боюся, Хоч вона, як та сова: Із картоплі круглі очі, Аж до вух широкий рот. Мабуть, їсти баба хоче, – Віднесу їй бутерброд. – Набирайтесь, бабцю, сили, Їжте хліб і ковбасу. Я ще й каші наварила, Повний горщик принесу! – А горобчики з ялинки […]...
30. КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – Українська література – Література для дітей У степу, в траві пахучій, Коник, вдатний молодець, І веселий, і співучий, І проворний стрибунець, Чи в пшениченьку, чи в жито, Досхочу розкошував І цілісінькеє літо, Не вгаваючи, співав; Розгулявся на всі боки, Все байдуже, все дарма… Коли гульк – аж в степ широкий Суне злючая зима. Коник плаче, серце мліє; Кинувсь він до Мурав’я; […]...
31. Івану Багряному – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Івану Багряному ( в сьому річницю смерти ) Ні, не вінків – сердець було б замало! Могила – трав’янисте покривало, Плита стоїть надгробна прямокутна Й лиця подоба до плити прикута. Рясні дощі полощуть мертвий камінь, Живу траву напоюють струмками, А ранні роси пестять ніжні квіти, Що їх дружина посадила й діти. Це сьомий рік. Зійшлись, […]...
32. Поміж зустріччю і розлукою – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Поміж зустріччю і розлукою Вже і серця свого не слухаю, І розлуки витримую піст, Поміж зустріччю і розлукою Календарний будую міст. Спершу тижні лічу, потому дні – Ніч за ніччю і день за днем – Поки стужені і потомлені У обійми знову впадем, І зіниці в зіницях втопимо, Замішаєм цілунків сіль Із сльозами світлими схопимо […]...
33. Як відбувається зміна пір року? При русі Землі навколо Сонця через нахилу її осі у віддалених від екватора районах змінюються пори року. Що таке пори року? Пори року, або сезони, позначаються на всьому нашому житті. Від них залежать і терміни сівби та збору врожаю, і то, який одяг ми носимо, що їмо, скільки енергії витрачаємо на обігрів і освітлення житла, […]...
34. ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ (9.05.1936 – 24.11.1973) ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ Передчасно обірвана пісня Цей щирий, ніжний, вдумливий і прекрасний поет, син Полтавщини, яку любив соромливо й віддано, якій на славу сплів і свій поетичний вінок, прожив до болю мало – лише 37 років. Невиліковна хвороба передчасно обірвала його пісню про рідну землю, про Григорія Сковороду, що мандрував нею, гартуючи дух […]...
35. Я знаю силу слова – ВОЛОДИМИР СОСЮРА *** Я знаю силу слова – Воно гостріш штика І швидше навіть кулі, Не тільки літака. Воно проміння швидше, В нім – думка й почуття. Воно іде в народи Для вічного життя. Коли це слово – зброя, Як день, що не схолов, Коли живуть у ньому Ненависть і любов. Воно влуча як куля, Ця зброя […]...
36. Дивувалась зима – ІВАН ФРАНКО * * * Дивувалась зима: Чом се тають сніги, Чом льоди присли [1] всі На широкій ріці? Дивувалась зима: Чом так слабне вона, Де той легіт [2] бересь, Що теплом пронима? Дивувалась зима: Як се скріпла земля Наливаєсь теплом, Оживав щодня? Дивувалась зима: Як посміли над сніг Проклюнутись квітки Запахущі, дрібні? І дунула на них […]...
37. ВЕСНЯНКИ – ІВАН ФРАНКО Дивувалась зима: Чом се тають снiги, Чом льоди присли(1)всi На широкiй рiцi? Дивувалась зима: Чом так слабне вона, Де той легiт (2) бересь, Що теплом пронима? Дивувалась зима: Як се скрiпла земля Наливаєсь теплом, Оживав щодня? Дивувалась зима: Як посмiли над снiг Проклюнутись квiтки Запахущi, дрiбнi? I дунула на них Вiтром з уст льодяних, I […]...
38. МАРІЇ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі,- Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби зірвать […]...
39. Я пам’ятаю: у забої – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Я пам’ятаю: у забої Рубали вугіль шахтарі, Де каганець боровся з тьмою, Як промінь ранньої зорі. Там, над землею, неба шати, Весняних сповнені окрас. Як важко лежачи рубати Блискучий вугіль раз у раз! Але повіяв на дороги Свободи вітер весняний, І шахтарям на допомогу Прийшли машини у забій. Вони помножили нам сили […]...
40. Повстать, чи примиритися, чи..- ВОЛОДИМИР ПУЗІЙ “Повстать, чи примиритися, чи…” (легенди Ільсвуура) “Це сталося в ті давні часи, коли бог торгівлі Ашкандук вмовив богиню полювання Сіанне вийти за нього заміж. Як стверджують легенди, на вечері богів столи ломилися від найрізноманітніших страв та напоїв і гості від душі розважалися, вітаючи молодят. І от, коли вже було десь за північ, Ашкандук, як слід […]...