Покульбачити тигра – Володимир ІШКІЛІВ
***
Архітектура втечі
Подібна до архітектури звіра
Пророк втікаючи до медіни
Утворює тінь лева пустельного
А я відповзаючи від тебе
Займенниковим маршрутом
Утворюю тінь щура
Іншої мануфактурної речі
Що просотується з мітингів на ліжко
А там вмирає
Від інфекційного енцефаліту
***
Зрадник зет зрадниця дабл-зет
Також повертають колесо дхарми
Вперед
До перемоги місцевих
Й до поразки снобів вершників і візантійців
І коли уві сні
До тебе забігають пестливі оголені діти
Смішно згадувати про якісь там спазми гуманізму
Тоді помолися за зрадницю дабл-зет
Й за те щоби тобі стало соку кохання
Для всіх мобілізованих губ
Подібних зранку й здалеку на цибулини
***
Покульбачити тигра
І всіх хто знав мертвого бога
За осиковим вищиром
Довідатися нарешті про вміст баклажана
Й порівняти його із вмістом тигра
Ось і створена ієрархія
Тепер вже не соромно
Сісти поміж письменників
Й сказати товстопикому
Ну що
***
Бунтівники буз фани
Young angry men
Люди вічного понеділка
Й того одинадцятого дня
Котрий не схотів брати участі
В першій книзі буття
Teddy boys
З напруженими прутнями
Навколо баскетбольної біблії
Чом поставали
Юнгер евола мертві
Й не сприймайте життя інакше
Як словникову клізму
Яку вам поставив
Парацельс чікатіло crasy
***
Нехай заверещить містечкова матка
Це й буде за панахиду
Целці дівчинки галі
Пересічної зовнішності
Із синьою плямкою на трусиках
Якраз напроти клітора
Й очима біженки
Самовіддана праця села
Й бенгальські купала в телевізорі
Дістали апотеози й вітровалу
Отже свавільниця
Отже вовченя
Худа феміністка
Висапає її з майбутнього
Разом із дтсааф і шкіряною палітуркою
Майбутнього все ‘дно не буває
Каже свій у японській казці
Related posts:
- Оповідання з точними датами – Володимир ІШКІЛІВ ОДИНАДЦЯТИЙ ступінь Veritas est adecgatio rei e/ intelleaus.: 1 Справжній текст не повинен мати початку, Інакше його творцеві довелось би ускладнювати поверхню знаками, що їхній зміст наближався б до трюїзму: ” Спочатку було…”; відтак він мав би розповісти про все, що відбулося потому. Справжній текст виринає нізвідки; однією з своїх інкарнацій справжній текст стверджує: “… […]...
- Візантійська фотографія – Володимир ІШКІЛІВ Володимир ІШКІЛІВ Візантійська фотографія Зизоокий фотограф Ференц обрав для своєї майбутньої фотолабораторії надбудову горішнього поверху Будинку Вчителя. Набрякла бляха вентиляційних камер і каналів звужувала це піддашшя до банального перехрещення трьох коридорів без жодного закутку. Ференц перегородив перехрещення гратами та розсувною ширмою-склерою й встановив там стіл і ванну з термостатом. Якраз понад столом знаходилася бляшана буда, […]...
- Пластилінова рушниця, пластиліновий птах – Володимир ІШКІЛІВ “O what was that bird,” said horror to hearer, “Did you see that shape in the twisted trees? Behind you swiftly the figure comes softly The spot on your skin is a shocking disease.” Wystan Huck Auden “Five Songs” Неоковирним спорудам спадкують неоковирні руїни. Цегляний австрійський склад, що пережив головні події двох планетарних зніяковінь, тепер […]...
- Казки народів Євразії. “Про дурного тигра” (тібетська казка) – СКАРБНИЦЯ МУДРОСТІ Й КРАСИ – 3 КЛАС Мета: навчати учнів розуміти пізнавально-виховний характер народних казок, їхні морально-етичні цінності; дати уявлення про те, що казки народів Європи бувають народними та авторськими, різних видів – казки про тварин, соціально-побутові, чарівні, наукові; вдосконалювати вміння зіставляти, порівнювати, класифікувати дійових осіб, оцінювати їхні вчинки; розширювати діапазон уявлень про спільність тематичних мотивів казок різних народів світу; виховувати інтерес […]...
- ДО БРАТА – ВОЛОДИМИР СОСЮРА На мові нашій дня печать. Вона – як сяйво серед ночі… Її не можна забувать, Вона душі твоєї очі. Єднає з піснею в гаю Вона з життям тебе любовно… Коли ж забудеш рідну мову, Загубиш душу ти свою. Коли йдучи з труда дороги, Слова не ті вкладеш в уста, Немов піджак з плеча чужого Для […]...
- Роздумно, важко ступали коні – Володимир Свідзинський Роздумно, важко ступали коні. Ти лежала високо й спокійно, Сама непорушна, ти всіх вела. Суворі люди ішли за тобою, І діти також тебе проводжали. Праворуч текло вечірнє сонце, Ліворуч липи сяяли цвітом. До звуків музики, тяжких, як залізо, Свій легкий голос іволга приєднала, І мої сльози падали на дорогу. І так прийшли ми в дивне […]...
- СОНЕТИ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО I Я не Петрарка – ти ж нова Лаура, Ти, може, краща, ніж вона була, Ти грації сама ще додала До чарів, що дала тобі натура. Куди б ти тільки в хату не ввійшла, Зникає всім із чола тінь похмура, Яснішає душа, смутна й понура, Йде геть журба, що душу облягла. Так сонце після хмарної […]...
- Теперішнє! Мов хатка картяна – Володимир Свідзинський Теперішнє! Мов хатка картяна, Ти падаєш од подиху зітхання, Од руху вуст – а завжди непорушне. Теперішнє! Золотогранна свічка, Що кожну мить згоряє безнастанно На сонячнім престолі, а проте Стоїть на нім од віку і до віку! Моє “тепер”! Ти ж і тоді було, Коли я цілував кохане тіло, І нині є, коли в землі […]...
- ВСТУП ДО ПОЕМИ “МАЗЕПА” – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Навколо радощів так мало… Який у чорта “днів бадьор”, Коли ми крила поламали У леті марному до зорь. І гнів, і муку неозору Співаю я в ці дні журби, Коли лакеї йдуть угору Й мовчать раби… Німій, одуреній, забитій, Невже не встать тобі від ран? Москві та Жечі Посполитій Колись жбурнув тебе Богдан. А потім […]...
- Не прийшла ти. Один без тебе – Володимир Свідзинський Лесі Чілінгаровій Не прийшла ти. Один без тебе, Я липовий цвіт ірвав. І сонце прозорим медом Точилось по листю трав. Я ліг і заснув. Збудився – Нема медяного дня. І тільки зоря над гаєм, Як грива гнідого коня. І липовий цвіт коло мене, Що ми мали зривати вдвох. І липовий цвіт од спеки Помарнів і […]...
- Пам’ятаю, вишні доспівали – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Пам’ятаю, вишні доспівали, Наливались сонцем у саду. На прощання ти мені сказала: “Де б не був, а я тебе знайду…” І у тьмі, од муки, од утоми, Де розстріли і любов до дна, Часто бачив профіль твій знайомий Я на фоні жовтого вікна. Тільки сниться огненне минуле… І не знаю, чому я живий… Чому злився […]...
- УКРАЇНІ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО I Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. Як мрію чистую з найкращих мрій, Я заховаю в серці Україну, І мрія та, як світище ясне, Шляхом правдивим поведе мене. Нехай той шлях важкий, нехай тернистий! Але хіба […]...
- ХОЧЕШ СТАТИ АРТИСТОМ? – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ ХОЧЕШ СТАТИ АРТИСТОМ? Бухтик всівся за стіл і посміхнувся до Сергійка. – Мін батько дякує тобі за чудові вірші,- сказав він.- І просить, аби ти ще якісь пригадав. Ну, хоча б такі… Бухтик наморщив лоба і почав: Минає ніч, заходить місяць, Крикливих птахів повно в лісі… Ще більше наморщив лоба і закінчив: І я аж […]...
- Вже світає, а ти ще не спав – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ * * * Вже світає, а ти ще не спав, Не заплющив безсонням роз’ятрені очі, Прислухаєшся: горлиця в лузі туркоче, Й кряче зграя прожерливих ´ав. За вікном неба синій квадрат – На погожу, як видно, займається днину, Час вставати і теплу лишати перину І не слухать про спокій порад. Час гаряче лице остудить, Проковтнути якийсь […]...
- ГАННА ЙВАНІВНА – ВОЛОДИМИР СОСЮРА ГАННА ЙВАНІВНА Я пам’ятаю вчительку мою, Просту, і скромну, і завжди спокійну. Вона любила школярів сім’ю, Як ми її, задуману і мрійну. Як мати, Ганна Иванівна була, Вона із нас не лаяла нікого. Завжди усмішка лагідна цвіла Їй на вустах. Турботи і тривоги Вона сприймала в спокої своїм Так мужньо й твердо. Наче рідний дім, […]...
- УЧИТЕЛЬ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Учитель мій! Як ми тебе любили, Як слухали тебе в полоні юних мрій! У пам’яті моїй тримає років сила Твій тихий карий зір і кашель твій сухий. Ти нас повів закохано і сміло В незнаний світ, чудесних повний чар. В твоїх словах, що ми в серцях лишили, Пізнали ми любові й дружби жар. Закони вод, […]...
- ТРЕТЯ РОТА. Павлу Безпощадному – ВОЛОДИМИР СОСЮРА ТРЕТЯ РОТА Павлу Безпощадному Я до тебе прийшов, моя мати, Третя Рота, кохана моя, Щоб ще краще про тебе співати, Як співав у минулому я. Про Дінець і заквітчане поле В голубому розгоні доріг, Про завод і про шахти навколо, Про людей героїчних твоїх. Не забуть нам про молодість хмуру, Дзвін кайданів і кров поміж […]...
- СЛОВА І ДУМКИ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Ми бажаєм волю дати Всім народам і народцям. (Краще б дулю, а не волю Дати нашим інородцям). Отже, в нас усі народи Будуть рівними братами. (Можна легко їх і швидко Порівняти нагаями). Ми на лихо дуже добрі; Всіх ми любим на дурницю. (Українці, віддавайте ж За любов свою пшеницю). Інородці, ви нам любі, Наші вірні, […]...
- ВАСИЛЬКИ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щасті у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може, ми квітками, Може, васильками станем – я і ти. Так […]...
- Володимир Святий (Володимир Красне Сонечко) Позашлюбний син великого князя Святослава, його матір’ю була ключниця княгині Ольги Малуша, сестра воєводи Добрині. І хоча батько визнав дитину, багато хто називав його “сином рабині”. Рік народження князя невідомий. Вважається, що це приблизно 960 рік (оскільки його батько, Святослав, народився в 942, а його син, Вишеслав, близько 977). Пізні літописі XVI століття (Никонівський і […]...
- УРОКИ ОСЕНІ – ВОЛОДИМИР ПУЗІЙ УРОКИ ОСЕНІ П е р е д м о в ч а н н я …Звеліли навантажити останній Осінній мертво-жовтий мотлох листя, – Уламки листувань весни із літом… Летіли в небі легко горобці, Цвірінькаючи: “Ми попереджали. Постійності не місце на землі. Ви ж мліли, ви ж, байдужії, раділи, Ділили все, і смуток, і квітки, Кипіли, […]...
- Коли потяг у даль загуркоче – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Коли потяг у даль загуркоче, Пригадаються знову мені Дзвін гітари у місячні ночі, Поцілунки й жоржини сумні… Шум акацій… Посьолок і гони… Ми на гору йдемо через гать… А внизу пролітають вагони, І колеса у тьмі цокотять… Той садок, і закохані зори, І огні з-під опущених вій… Од проміння і тіней узори На дорозі й […]...
- Матері – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Матері За сполохами, за громами, За вибухами, за димами, За дорогами, за роками, За сторіками, стоморями Голосу твого не почути, Образу твого не забути, Бо мова твоя затихла, А врода твоя застигла: Теплі руки, пропахлі тістом, Біла шия з разком намиста, Ніжні губи, усміхнені тихо, Мудрі очі, що бачили лихо Розлуки, наповнені горем, Вже прощальним […]...
- Смерть Харона – ВОЛОДИМИР ПУЗІЙ “Харон помер! Харон, Харон помер!” – і вигук, що у натовпі родивсь померлих тіней, птахом кровокрилим злетів над водами ріки, цей край завмерлий, дикий прагнучи залишить. В скорботі похилились асфоделі, здригнувся Цербер в тонкім напівсні, і чийсь кульгавий силует зітхнув, задкуючи за бескид ніжно-білий, ховаючись від поглядів чужих. “Харон помер!” Широкобокий човен щеням притиснувся до […]...
- БІЛІ АКАЦІЇ БУДУТЬ ЦВІСТИ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Білі акації будуть цвісти В місячні ночі жагучі, Промінь морями заллє золотий Річку, і верби, і кручі… Будем іти ми з тобою тоді В ніжному вітрі до рання, Вип’ю я очі твої молоді, Повні туману кохання… Солодко плачуть в садах солов’ї, Так, як і завжди, незмінно… В тебе і губи, і брови […]...
- ВІТЬКО РОЗШУКУЄ РУЧКУ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ ВІТЬКО РОЗШУКУЄ РУЧКУ Під вечір небо облягли низькі темні хмари і пішов дощик. – О, дощ! – зрадів Сергійко.- Це чудово! Раз іде дощ – незабаром мав з’явитися Бухтик. – Що ж тут чудового? – заперечив Вітько, який про Бухтика ще нічого не знав.- Одна нудьга і більше нічого. Сергійко лише посміхнувся у відповідь. Він […]...
- ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Тихесенький вечір На землю спадає, І сонце сідає В темнесенький гай. Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? Іще не лягай! Світи ще годину, Бо рано ще спати, Милуй нас, як мати, Теплом обгортай! Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? Іще не лягай! Без тебе так страшно І темно надворі, […]...
- МАРІЯ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Зеленіють жита, і любов одцвіта, І волошки у полі синіють. Од дихання мого тихий мак обліта, Ніби ім’я печальне – Марія… Ми з тобою одні. Ми у полі одні. Ти стоїш перед мене, як вечір. Я дивлюсь на заплакані очі твої, На покірно похилені плечі… В небі хмарки біжать… може, буде гроза? Зацвіли блискавиці над […]...
- НА СМЕРТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Світла зірка та й за гору скрилась, Пишалась гарна квітка та й пожовкла, Співала пташка та й навіки змовкла. І в серці туга залишилась. І серцеві не можна не боліти, Дарма, що інші в небі зорі сяють, Що інші ще в гаю пташки співають І процвітають інші квіти. І будуть інші ще… Та серце знає, […]...
- Мати – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Мати В далеку путь ідуть її сини, Зa тридев’ять земель чужих і невідомих, І їм услід, прадавній і сумний, Її руки трикратний хресний помах. О, руки матірні, і ніжні й шкарубкі, До вас вернутися лише на мить єдину! В далеку путь рушають парубки, Ідуть на подвиг у ясну годину. Відвага прадідів у грудях вироста, І […]...
- МАРІЇ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі,- Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби зірвать […]...
- Весняний сад, квітки барвисті – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Весняний сад, квітки барвисті, Пісні пташині в вишині, І ти у сяйві і намисті Подібна сонцю і весні. А в небі радість журавлина, І даль степів, мов крил розмах. Моя кохана Україно, Такою ти в моїх очах. Гвіздки твої пробили руки, На вітрі коси золоті, А в чорнім небі – круки, круки… […]...
- ДРУЗІ З ЛІСОВОЇ ЗАПЛАВИ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ КОЛИ ТИ ПОТРІБЕН Осінь була не за горами. Ночі ставали все довшими і холоднішими. Птахи готувалися у вирій. Пожовкле листя з сумним шурхотом злітало з гілок і, погойдуючись, повільно пливло за течією на південь – туди, куди збиралися і пташині зграї. Одна лише скринька з трубками, розтинаючи килим з опалого листя, вперто пробивалася проти течії. […]...
- ЯК Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МІЙ КРАЮ ВУГЛЯНИЙ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Як я люблю тебе, мій краю вугляний, Твій кожний камінець, твою билину кожну, Де я пішов на бій за щастя вдаль тривожну, Що снилося мені в заграві заводській… Коли доводиться в краях твоїх бувати, Од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь… Щоб сили для пісень джерельної набрати, Я серцем до землі […]...
- ПОСЛУХАЙТЕ! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ Послушайте! Ведь, если звезды зажигают – Значит – это кому-нибудь нужно? Значит – кто-то хочет, чтобы они были? Значит – кто-то называет эти Плевочки Жемчужиной? И, надрываясь В метелях полуденной пыли, Врывается к Богу, Боится, что опоздал, Плачет, Целует ему жилистую руку, Просит – Чтоб обязательно была звезда! – І клянется – Не перенесет эту […]...
- На могилі Симона Петлюри – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ На могилі Симона Петлюри Вузькі алеї й нагробки – впритул. Старого цвинтаря планована тіснота. За мурами не чути міста гул, А тут лише одна дошкульна нота Бринить на серці, наче на струні, І крає душу похоронним ритмом – Чому у цій байдужій стороні Ти смерть прийняв з лицем відкритим? Ти впав, як личить лицарям, в […]...
- БУХТИК – ПЕРЕКЛАДАЧ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ БУХТИК – ПЕРЕКЛАДАЧ Вдома сина, звісно, не було… Барбула всівся на камінь перед порогом і став чекати Бухтика. Він сидів і милувався підводним життям. Тим життям, яке вже стільки літ охороняв. В м’яких хитливих водоростях грали в піжмурки сонячні зайчики. Заклопотано снували в усі боки павучки, личинки, дафнії та інший, рідкий серцю дріб’язок. Вистромивши з […]...
- ЛІЛІЧКО! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ Вместо письма Дым табачный воздух выел. Комната – Глава в крученыховском аде. Вспомни – За этим окном Впервые Руки твои, исступленный, гладил. Сегодня сидишь вот, Сердце в железе. День еще – Выгонишь, Может быть, изругав. В мутной передней долго не влезет Сломанная дрожью рука в рукав. Выбегу, Тело в улицу брошу я. Дикий, Обезумлюсь, Отчаяньем […]...
- ЛІЛІЧКО! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ – 11 КЛАС (Замість листа ) Дим тютюновий повітря виїв. Кімната – Розділ у крученихівському1 пеклі. Згадай – за цим вікном тобі я Вперше руки, нестямний, пестив. Сьогодні сидиш ось, серце в залізі. День і ще – посваришся, Щоб швидше тікав. У тьмяній передній довго не влізе Зламана дрожем рука у рукав. Вибіжу, Кину на вулицю тіло. Дикий, […]...
- СУД – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ СУД – Так, я настоюю на тому, щоб відбувся суд,- повторила Омаша.- Треба нещадно покарати винних. Нещадно! – Гаразд,- згодився Барбула.- Проте спочатку треба вислухати. всіх. – А кого тут вислуховувати? – Омаша зневажливо стенула плечем.- Чару? Так вона ж іще маленька. Бухтика? А навіщо його. вислуховувати? Кожному ясно, що саме він і винен. – […]...