Коли ти була зо мною, ладо моє – Володимир Свідзинський
Пам’яті З. С-ської
Коли ти була зо мною, ладо моє,
Усе було до ладу,
Як сонце в саду,
А тепер розладнався світ, ладо моє.
Встала між нами розрив-трава.
Розрив-трава високо росте,
Розірвала ночі і дні.
Перше були вони як крила ластівки:
Верх чорний, спід білий, а крило одно.
Тепер вони як розламаний камінь –
Колють і ранять, ладо моє.
Стало тяжко нести мені час.
Туга рве мислі мої,
Як буря метає снігом.
Одна сніжинка паде на лід,
І вітер жене її в безвість,
Друга лягає при бeрезі
У скований слід копита,
Третя розбивається об сук.
Стало тяжко нести мені час.
Я знаю: усе вмирає.
Квітка у полі,
Дерево в лісі,
Дитина в місті.
Усе вмирає, ладо моє.
Не в одні двері приводить нас вечір,
Не в одному вікні вітаєм ми ранок,
І забув я творити казку.
Так гостро дивлюсь,
А бачу тільки видиме,
Тільки можливе, ой ладо моє.
1932
Related posts:
- Знаю – медом сонця, ой Ладо – ЄВГЕН МАЛАНЮК Знаю – медом сонця, ой Ладо, В твоїм древнім тілі – весна. О моя степова Елладо, Ти й тепер антично ясна. А між нами простір – гураганом. Хоч вдихнуть, хоч узріть тебе де б… Половецьким хижацьким ханом Полонив тебе синій степ. Десь там квітнеш вишневим цвітом, Десь зітхаєш в веснянім часу, А мені ти – […]...
- І довго я шукав живущої води – Володимир Свідзинський Пам’яті З. С-ської V І довго я шукав живущої води. Аж повістила мені дуплината верба: “Живої води нема на землі; А як зугарний дійти, поспитай у сонця”. І я знайшов неходжені дороги. Передався за гори з голубими верхами І вийшов на долину, де з кожної скелі, З кожного каменя журкотіло світло. Там бавилися молоді веселки, […]...
- Темними ріками – Володимир Свідзинський БАЛАДА III Темними ріками Ніч тече по долинах, Прудко біжить по зворах, Мутно піниться на косогорах. По зарослім болоті Клятий іде, На короткій оброті Золотого коня веде. Злякано дуб кордубатий На нелюдське обличчя Настовбурчив сухе патиччя, Як звір підіймає шерсть, Тяжко чалапає клятий, Аж погинається персть. – Ступай, мій коню, На незайману оболоню. Три роси […]...
- Теперішнє! Мов хатка картяна – Володимир Свідзинський Теперішнє! Мов хатка картяна, Ти падаєш од подиху зітхання, Од руху вуст – а завжди непорушне. Теперішнє! Золотогранна свічка, Що кожну мить згоряє безнастанно На сонячнім престолі, а проте Стоїть на нім од віку і до віку! Моє “тепер”! Ти ж і тоді було, Коли я цілував кохане тіло, І нині є, коли в землі […]...
- У рідній моїй стороні – Володимир Свідзинський У рідній моїй стороні Не маю я рідного дому, Ні саду – щоб діяти те, Що миле й відрадне мені. Зібрав би я в гарну сім’ю. Дерева, І квіти, і скелі, І плем’я, чий голос – пісні, Любило б оселю мою. Я слухав би джеркіт струмка, Я б міг зупинити в долині Потік і розводити […]...
- ДУША ПОЕТА – Володимир Свідзинський Шукає чуда в звуках, у світлі, В старому гаю, на квітчастій болоні. Мріє з’єднати небо і землю, Як дві ласкаві долоні. Іноді багне голубити світ, Як голівку малого хлопчика, Радіє на мох боліт, На ряди придорожніх стовпчиків. А часом не вірить і в добрість літа, Тремтить від холодного слова, І шукає змії укритої В вінках […]...
- Маятник натомився – Володимир Свідзинський Маятник натомився. День, ніч, Літо, зима – Дебелу тишу гойдай, гойдай! Маятник дихає, як ранений. А чом я не чув його брязку, Як моя дівчинка була зо мною? Бувало, Вона лягає, А я приходжу прочитати їй казку. День, ніч, Літо, зима, Час на часу не стоїть. Пожовкли прочитані книги, По закутках снядіє чорне, Павук угортає […]...
- Із огневого джерела – Володимир Свідзинський Із огневого джерела, Розкритого в небеснім полі, Ви пили, древа лісові, І довго потім у неволі Томились промені живі. Але палаючим ключем Я розімкнув темницю їх, І от давно погаслим днем Позолотився мертвий сніг. Так ти на мене вієш чаром І радістю тії весни, Коли мов сонячним пожаром Юнацькі обнялися сни, І вихор буйно-золотий Промчався […]...
- Прийшов до саду, де був хлопчиком – Володимир Свідзинський Прийшов до саду, де був хлопчиком. В паморозній тиші вечора Усі дерева сколихнулися. – Де ти так довго-довго був? Либонь, усі світи обійшов, Обтрусив золоту яблуню, Пив воду з лиця місяця, Здобув уламок веселки? Я став, відказую тихо: – Золотих яблук не рвав, З криниці неба не пив води, До веселки ані дойнявся.- Усі дерева […]...
- Не прийшла ти. Один без тебе – Володимир Свідзинський Лесі Чілінгаровій Не прийшла ти. Один без тебе, Я липовий цвіт ірвав. І сонце прозорим медом Точилось по листю трав. Я ліг і заснув. Збудився – Нема медяного дня. І тільки зоря над гаєм, Як грива гнідого коня. І липовий цвіт коло мене, Що ми мали зривати вдвох. І липовий цвіт од спеки Помарнів і […]...
- Увечері прийду до хати – Володимир Свідзинський Пам’яті З. С-ської І. Увечері прийду до хати, Ляжу спочити – темнить забуття. Не так, як пахощі м’яти, Трудно бреде забуття. І от заулок. Бур’ян, сміття. Ми стоїмо коло брами, І хоч нерано вже – з нами Наше маленьке дитя. За садами Підзамчя Розораний сонцем гасне обліг. Підбігає білий баранчик, Ластиться тобі до ніг. Але […]...
- Не в бога смерті і рабства – Володимир Свідзинський Не в бога смерті і рабства – Вірю в одвічне буття Творчої сили і радості світлої І що я її паросток, Листок на гілці, дитя. Не жадає від мене нічого, Світлом чарує душу мою, І тому віддаюся так повно, Так люблю. О як оповім мою радість, Земними словами любов мою. Світ голубий перед мене. Серце […]...
- Роздумно, важко ступали коні – Володимир Свідзинський Роздумно, важко ступали коні. Ти лежала високо й спокійно, Сама непорушна, ти всіх вела. Суворі люди ішли за тобою, І діти також тебе проводжали. Праворуч текло вечірнє сонце, Ліворуч липи сяяли цвітом. До звуків музики, тяжких, як залізо, Свій легкий голос іволга приєднала, І мої сльози падали на дорогу. І так прийшли ми в дивне […]...
- НЕ ЗНАЮ, ЩО СТАЛО ЗО МНОЮ.. – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – 9 КЛАС Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє, – Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає. Повітря свіже – смеркає, Привільний Рейн затих; Вечірній промінь грає Ген на шпилях гірських. Незнана красуня на кручі Сидить у самоті, Упали на шати блискучі Коси її золоті. Із золота гребінь має, І косу розчісує ним, […]...
- Не знаю, що стало зо мною… – Не знаю, що стало зо мною…: Генріх Гейне – Романтизм Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє, – Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає. Повітря свіже – смеркає, Привільний Рейн затих; Вечірній промінь грає Ген на шпилях гірських. Незнана красуня на кручі Сидить у самоті, Упали на шати блискучі Коси її золоті. Із золота гребінь має, І косу розчісує ним, […]...
- Володимир Свідзинський (1885 – 1941) Володимир Свідзинський Володимир Євтимович (Юхимович) Свідзинський народився 26 вересня (8 жовтня за новим стилем) 1885 року, в селі Маянів Вінницького повіту Подільської губернії, нині Тиврівського району Вінницької області. Батько Євтим Оксентійович – псаломщик, мати Наталка Прохорівна – попівна. Закінчив 1899 року Тиврівське духовне училище. Навчався в Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському. Звільнено […]...
- Коли мені не допоможуть вірші – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Коли мені не допоможуть вірші, То вже не допоможуть лікарі. У сни свої благословенні й віщі Я відійду самотньо на зорі. Тоді прийди, кохана, кроком тіні, Та серця ти за тим собі не рви, Що все життя віддав я Батьківщині, Тобі ж – пучок могильної трави. Я знаю, мила, це несправедливо, Та […]...
- Не знаю, що стало зо мною – ІЗ “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РОМАНТИЗМУ – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ * * * Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє,- Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає. Повітря свіже – смеркає, Привільний Рейн затих; Вечірній промінь грає Ген на шпилях гірських. Незнана красуня на кручі Сидить у самоті, Упали на шати блискучі Коси її золоті. Із золота гребінь має, І косу […]...
- Коли потяг у даль загуркоче – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Коли потяг у даль загуркоче, Пригадаються знову мені Дзвін гітари у місячні ночі, Поцілунки й жоржини сумні… Шум акацій… Посьолок і гони… Ми на гору йдемо через гать… А внизу пролітають вагони, І колеса у тьмі цокотять… Той садок, і закохані зори, І огні з-під опущених вій… Од проміння і тіней узори На дорозі й […]...
- Коли тундра була поруч з Чорним морем При потеплінні клімату, після танення крижаних клинів, тріщини заповнюють пісок і глина, змиті з поверхні. Різниця в будові заповнених тріщин і навколишніх ділянок – причина того, що, незважаючи на минулі тисячоліття, сліди полігональних грунтів (від слова “полігон” – багатокутник) все ще помітні в районах, куди давні зледеніння “відсували” тундру. Так, під час найбільшого зледеніння Європи […]...
- Коли була прийнята чинна Конституція Білорусі? Охарактеризуйте основні етапи конституційного розвитку Республіки Білорусь в період її становлення як суверенної держави. Перша Конституція Соціалістичної Радянської Республіки Білорусії (ССРБ) була прийнята на I Всебілоруських з’їзді Рад 3 лютого 1919 Конституція юридично закріпила створення БРСР, радянську форму влади і основні принципи соціалістичного устрою. Першу її частину становила Ленінська декларація прав робітника і експлуатованого народу. […]...
- Коли була війна? (за оповіданням Г. Тютюнника “На згарищі”) – ГРИГІР ТЮТЮННИК – 7 клас – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Чи пам’ятаємо ми, коли почалася Велика Вітчизняна війна? Чи пам’ятаємо, якою ціною дістав народ перемогу в цій війні? Дійсно, з уроків історії ми пам’ятаємо, що з 1941 по 1945 роки радянський народ пройшов через важкі випробування та неймовірні страждання. Але ж сьогодні ми знаємо про події тих буремних років лише з розповідей старих людей, з […]...
- НЕ ЗНАЮ, ЩО СТАЛО ЗО МНОЮ – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – Хрестоматія з зарубіжної літератури Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє; Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає. Повітря свіже й прозоре, І Рейну тихий плин; В вечірньому сяйві гори Звели гряду верховин. Незнана красуня на кручі Сидить у самоті, Упали на шати блискучі Коси її золоті. Із золота гребінь тримає І коси розчісує ним, […]...
- А МИ ПРОСО СІЯЛИ – ПІСНІ-ІГРИ – Українська література – Література для дітей Дівчата й хлопці розділяються на дві групи порівну. Перша група співає, друга відповідає. 1. А ми просо сіяли, сіяли, Ой дід ладо, сіяли, сіяли. 2. А ми просо витопчем, витопчем, Ой дід ладо, витопчем, витопчем. 1. А чим же вам витоптать, витоптать? Ой дід ладо, витоптать, витоптать? 2. А ми коней випустим, випустим, Ой дід […]...
- КОЛИ СВІТАЛО – ВОЛОДИМИР СОСЮРА КОЛИ СВІТАЛО Балада Вони його спіймали край вокзалу І кинули, безсилого од ран, В глухий підвал… Водою і металом, Як люті пси, вони його терзали, А він мовчав, маленький партизан. Вони по нім підборами гриміли, Мов крізь туман, звучав глузливий сміх… І як його не мучили, не били, – Він повен був для них страшної […]...
- НЕ ЗНАЮ, ЩО СТАЛО ЗО МНОЮ – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ (1797-1856) – РОМАНТИЗМ – Хрестоматія Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє; Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає. Повітря свіже й прозоре, І Рейну тихий плин; В вечірньому сяйві гори Звели гряду верховин. Незнана красуня на кручі Сидить у самоті, Упали на шати блискучі Коси її золоті. Із золота гребінь тримає І коси розчісує ним, […]...
- НЕ ЗНАЮ, ЩО СТАЛОСЬ ЗО МНОЮ – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ 1797-1856 – РОМАНТИЗМ “Не знаю, що стало зо мною…” (“Ich weiß nicht, was soll es bedeuten…”). У вірші поетично оброблено народну легенду про Лорелей – казкову красуню, яка з’являлася на високій скелі над Рейном і своїм співом зваблювала тих, хто плив річкою. Лора в кельтському фольклорі означає “діва”, лей – “скеля”. Зачаровані її голосом і вродою, рибалки забували […]...
- Вона була задумлива, як сад – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і мов не сад. Вона була урочиста, як ніч. Вона була одненька, ніби ніч. Вона була в червоному, мов ніч. Вона була, мов ніч і мов не ніч. Вона була, що наче й не була. Але […]...
- ТРЕТЯ РОТА. Павлу Безпощадному – ВОЛОДИМИР СОСЮРА ТРЕТЯ РОТА Павлу Безпощадному Я до тебе прийшов, моя мати, Третя Рота, кохана моя, Щоб ще краще про тебе співати, Як співав у минулому я. Про Дінець і заквітчане поле В голубому розгоні доріг, Про завод і про шахти навколо, Про людей героїчних твоїх. Не забуть нам про молодість хмуру, Дзвін кайданів і кров поміж […]...
- Література рідного краю. Володимир Свідзинський. Біографічні відомості про поета, одного з найталановитіших представників високого модернізму, творця міфософічної поезії. Тісний зв’язок поезії з фольклором, міфом, казкові мотиви (“Ти увійшла нечутно, як русалка”). Майстер ліричної мініатюри “У рідній моїй стороні” – ТВОРЧІСТЬ Б. ЛЕПКОГО ТА І. ГАСПРИНСЬКОГО Мета: познайомити учнів з основними подіями життя і творчості поета, розказати про особливості поезії В. Свідзинського на прикладі вірша “Ти увійшла нечутно, як русалка”, майстерності поета – творця ліричної мініатюри на прикладі поезії “У рідній моїй стороні…”; розвивати навички аналізу поетичного тексту, виразного читання, вдосконалювати зв’язне усне мовлення, збагачувати словниковий запас учнів, виховувати інтерес до […]...
- КОЛИ ТВІР ВІДКРИВАЄ СВОЇ ТАЄМНИЦІ. ВОЛОДИМИР ЛУЧУК “ДИКИЙ МАК”. ЗІРКА МЕНЗАТЮК “МАК” – ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 4 – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ – IІ семестр Мета: навчати учнів читати вдумливо і виразно, усвідомлювати зміст прочитаного, розмірковувати, придивлятися, прислухатися до звучання художнього слова; розвивати мовлення учнів, естетичний смак; прищеплювати любов до художнього слова. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Гра “Дощик”. Робота над скоромовкою Діти читають хором: – Накрапає дощ (тихо); – Дощ сильнішає (голосніше); – Злива (голосно); […]...
- І все, куди не йду, холодні трави сняться – ВОЛОДИМИР СОСЮРА І все, куди не йду, холодні трави сняться, Де дерева шумлять і плачуть за Дінцем, Де вулиці п’янить солодкий дух акацій, Востаннє за вікном заплакане лице… І сняться все мені далекі темні очі, Що в’януть і мовчать в осінній далині… А щоки, як колись, вітри мені лоскочуть, І запах чебрецю несуть вони мені… Ну, як […]...
- Чи логічною була поведінка Наташі Ростової в епілозі? – шкільний твір 10 клас СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОЗА XIX СТОЛІТТЯ Перший варіант З мого погляду, логічна. Зовсім інше питання, подобається нам Наташа в епілозі чи ні. У романі ми зустрічалися з Наташею-дівчинкою, веселою, життєрадісною, життєлюбною, потім з Наташею-дівчиною, яка робить помилки, кохає, страждає. Толстой тонко простежує діалектику душі Наташі, яка не кінчається власне у романі і продовжується в епілозі. […]...
- ЛІЛІЧКО! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ – 11 КЛАС (Замість листа ) Дим тютюновий повітря виїв. Кімната – Розділ у крученихівському1 пеклі. Згадай – за цим вікном тобі я Вперше руки, нестямний, пестив. Сьогодні сидиш ось, серце в залізі. День і ще – посваришся, Щоб швидше тікав. У тьмяній передній довго не влізе Зламана дрожем рука у рукав. Вибіжу, Кину на вулицю тіло. Дикий, […]...
- ДУМА-ЦЯЦЯ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Чи є в світі молодиця, Як та Дума чорнолиця? Бережіться, добрі люде, – Всім тепера лихо буде. Дума серце, Дума любка, Дума патрана голубка, Дума смирна, як ягничка, Дума цяця-молодичка. Гей, суспільності вершечки, Поживайте пиріжечки, І казенні, і приватні, Смачні, теплі, ще й безплатні. Попоївши, спіть у просі; Вам нема страху в запросі, Не насупить […]...
- Твір на тему “Якби у мене була чарівна паличка” Якби у мене була чарівна паличка, то я б начаклував новий світ, де немає воєн, панує любов і всі люди здорові. Особливо мені хотілося б, щоб ніколи не хворіли мої рідні. Також я хотів би, напевно, як і всі діти, стати хоча б ненадовго зовсім дорослим, щоб дізнатися, як сприймають світ мої батьки і що […]...
- Пам’ятаю, вишні доспівали – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Пам’ятаю, вишні доспівали, Наливались сонцем у саду. На прощання ти мені сказала: “Де б не був, а я тебе знайду…” І у тьмі, од муки, од утоми, Де розстріли і любов до дна, Часто бачив профіль твій знайомий Я на фоні жовтого вікна. Тільки сниться огненне минуле… І не знаю, чому я живий… Чому злився […]...
- УКРАЇНІ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО I Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. Як мрію чистую з найкращих мрій, Я заховаю в серці Україну, І мрія та, як світище ясне, Шляхом правдивим поведе мене. Нехай той шлях важкий, нехай тернистий! Але хіба […]...
- Ах не смійтеся ви наді мною – ПАВЛО ТИЧИНА Ах не смійтеся ви наді мною, – Не для вас я Вкраїну люблю! Не для вас виливаю ці сльози з журбою, Що ніхто їх не бачить нічною добою, Коли довго від думок не сплю. Не чіпайте моєї Вкраїни! Хай, по-вашому, вмерла вона. Скажіть: нащо ці ваші знущання та кпини? Не чіпайте – просю вас – […]...
- Аналіз вірша Цвєтаєвої “Мені подобається, що ви хворі не мною… “ Вірш “Мені подобається, що ви хворі не мною…” було написано в 1915 році, в якому відбивається любовна тонкість цієї поетеси. Ці рядки були присвячені незаконному свого чоловіка сестри Анастасії, Маврикію Олександровичу Мінц, який при зустрічі з Мариною був нею захоплений як її творчістю, так і дуже звабливою жінкою. Так, Цвєтаєва відрізнялася здатністю дуже швидко закохуватися […]...