ПОСЛУХАЙТЕ! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ
Послушайте!
Ведь, если звезды зажигают –
Значит – это кому-нибудь нужно?
Значит – кто-то хочет, чтобы они были?
Значит – кто-то называет эти
Плевочки
Жемчужиной?
И, надрываясь
В метелях полуденной пыли,
Врывается к Богу,
Боится, что опоздал,
Плачет,
Целует ему жилистую руку,
Просит –
Чтоб обязательно была звезда! –
І клянется –
Не перенесет эту беззвездную муку!
А после
І ходит тревожный,
По спокойный наружно.
Говорит кому-то:
“Ведь теперь тебе ничего?
Не страшно?
Да?!”
Послушайте!
Ведь, если звезды
Зажигают –
Значит – это кому-нибудь нужно?
Значит – это необходимо,
Чтобы каждый вечер
Над крышами
Загоралась хоть одна звезда?!
1914
Послухайте!
Та раз запалюють зорі –
Значить – цього потребує людина?
Значить – хтось ще хоче,
Щоб вони сіяли? Значить – хтось ще називає
Оці плювочки
Перлинами?
І, надсаджуючись,
В південного пилу завалах,
Вдирається до Бога,
Боїться, що зволікав, плаче,
Цілує йому жилаву руку, просить –
Щоб неодмінно була зоря! –
Клянеться –
Не перенесе оцю беззоряну муку!
А потім
Ходить стривожений,
Та спокійний назовні.
І комусь говорить:
“Таж тепер тобі нічого?
Не страшно?
Так?!”
Послухайте!
Та раз запалюються зорі –
Значить – цього потребує людина?
Значить – дуже це необхідно,
Щоби кожен вечір
Над дахами загоралась хоч одна зоря?
Переклад М. Борецького
Related posts:
- Навеки любовью ранен – за поезією В. В. Маяковського – 11 клас – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ – ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Одна з вічних тем у літературі – тема кохання – проходить крізь всю творчість В. Маяковського. “Кохання – це серце усього. Якщо воно припинить роботу, все інше відмирає, робиться зайвим, непотрібним. Але якщо серце працює, воно не може не виявлятися у всьому”, – вважав поет. Життя Маяковського з усіма його радощами і прикростями, болем, розпачем […]...
- Маяковський-лірик – 11 клас – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ – ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Після похорону В. Маяковського Марина Цвєтаєва напише: “Боюся, що, незважаючи на народний похорон, на всю пошану йому, весь плач по ньому Москви і Росії, Росія і дотепер не зрозуміла, хто їй був даний в особі Маяковського”. Маяковський залишився незбагненим. Передчуття цієї трагічної відчуженості, нерозуміння найглибшого і чистого, що було в ньому, тривожило поета ще за […]...
- Я хочу быть понят своей страной – 11 клас – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ – ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ У великого російського поета XIX століття М. О. Некрасова є чудові слова: Кто живет без печали и гнева, Тот не любит отчизны своей. Поет Володимир Маяковський жив із “сумом і гнівом” і любив палко свою вітчизну. Мотиви суму, незадоволеності, самотності, невпорядкованості в особистому житті звучать у багатьох творах його любовної лірики. Страждаючим і самотнім прийшов […]...
- Маяковський – поет великого громадського, соціального темпераменту – 11 клас – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ – ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Взбурься, баллад поэтовых тина. Пойте теперь О новом – пойте – Демоне… В. Маяковський Перше знайомство з творчістю Володимира Маяковського завжди проходить бурхливо, із виникненням багатьох питань, із якимось обуренням навіть. Чому? Важко знайти відповідь на це питання. Стражденним і самотнім прийшов у російську поезію Володимир Маяковський. Активна позиція борця, яку зайняв поет, вступає в […]...
- ЛІЛІЧКО! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ Вместо письма Дым табачный воздух выел. Комната – Глава в крученыховском аде. Вспомни – За этим окном Впервые Руки твои, исступленный, гладил. Сегодня сидишь вот, Сердце в железе. День еще – Выгонишь, Может быть, изругав. В мутной передней долго не влезет Сломанная дрожью рука в рукав. Выбегу, Тело в улицу брошу я. Дикий, Обезумлюсь, Отчаяньем […]...
- Аналіз вірша Маяковського “Послухайте!” “Людина завжди був і буде самим цікавим явищем для людини…” (В. Г. Бєлінський). (За віршем В. В. Маяковського “Послухайте!”) Про що б не розмірковував письменник, які б проблеми він ні обговорював, в центрі завжди опиняється людина. Ми живемо у світі людей, і будь-яке сприйняття явищ світу відбувається з “оглядкою” на людину. До чого б ми […]...
- Володимир Маяковський (1893-1930) Творчість В. Маяковського досі залишається визначним художнім здобутком російської поезії початку XX ст. Як і Ахматова, Маяковський став сполучною ланкою між “срібною добою” російської поезії та радянською епохою її розвитку. Постать неоднозначна у світовій літературі. Свій творчий шлях поет починав із бунту проти старого світу. Володимир Володимирович Маяковський народився 19 липня 1893 р. у […]...
- А ВИ ЗМОГЛИ Б? – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ Я сразу смазал карту будня, Плеснувши краску из стакана; Я показал на блюде студия Косые скулы океана. На чешуе жестяной рыбы Прочел я зовы новых губ. А вы Ноктюрн сыграть Могли бы На флейте водосточных труб? 1913 Я вмить закреслив карту буднів, Хлюпнувши фарбами зі склянок. Відкрив я в холодці на блюді Вилицюватість океану. З […]...
- ЛІЛІЧКО! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ – 11 КЛАС (Замість листа ) Дим тютюновий повітря виїв. Кімната – Розділ у крученихівському1 пеклі. Згадай – за цим вікном тобі я Вперше руки, нестямний, пестив. Сьогодні сидиш ось, серце в залізі. День і ще – посваришся, Щоб швидше тікав. У тьмяній передній довго не влізе Зламана дрожем рука у рукав. Вибіжу, Кину на вулицю тіло. Дикий, […]...
- Такий різний Маяковський… – шкільний твір 11 клас РОСІЙСЬКА ПОЕЗІЯ І оглядатися на Маяковського нам, а може, і нашим онукам доведеться не назад, а вперед. Марина Цветаєва Двадцяте століття, століття суспільних протиріч, ламання старого, століття світових воєн і революцій. Це століття мало потребу у своєму поеті, що зміг би про нього розповісти як громадянин і поет. І тепер, коли XX століття […]...
- ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Тихесенький вечір На землю спадає, І сонце сідає В темнесенький гай. Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? Іще не лягай! Світи ще годину, Бо рано ще спати, Милуй нас, як мати, Теплом обгортай! Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? Іще не лягай! Без тебе так страшно І темно надворі, […]...
- МАРІЇ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі,- Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби зірвать […]...
- САД – ВОЛОДИМИР СОСЮРА В огні нестримної навали рубали, різали наш сад… А ми дивилися назад і за минулим сумували… Руками власними тюрму творили ми собі одвічну… О будьте прокляті,- кому назад повернуте обличчя! Кати нас брали на штики за слово, правдою повите… Ви ж розумієте?! Віки не знали ми, чиї ми діти!.. Хтось застромив у серце шило в […]...
- Не прийшла ти. Один без тебе – Володимир Свідзинський Лесі Чілінгаровій Не прийшла ти. Один без тебе, Я липовий цвіт ірвав. І сонце прозорим медом Точилось по листю трав. Я ліг і заснув. Збудився – Нема медяного дня. І тільки зоря над гаєм, Як грива гнідого коня. І липовий цвіт коло мене, Що ми мали зривати вдвох. І липовий цвіт од спеки Помарнів і […]...
- НАЛЬОТЧИЦЯ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА І Біля конторки хлопці п’яні, Вгорі вагончики біжать; І труби в синім океані… Туди летить моя душа. Колись на станції з огнями Шумів залюднений перон, І чорним привидом між нами Ходив в медалях “фараон”… А ніччю плакали шахтьори, Лилась горілка і пісні… Мовчала тьма, мовчали гори, І – в небі золоті огні. II Родилось з […]...
- Прощання – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Прощання Я знаю – спинимось на тій гіркій межі, Що так непорівно розділить наше горе. Чому ж мовчати і вагатися? Скажи Останнє слово – тихе і суворе. Ти кажеш: все мине, як ніч минула ця, Зів’яне все, як брості ці ясмінні, А я бажав, щоб назавжди серця Були як зорі – світлі і незмінні. Та […]...
- Скорочено – САД (В ОГНІ НЕСТРИМНОЇ НАВАЛИ…) – ВОЛОДИМИР СОСЮРА – 8 КЛАС В огні нестримної навали Рубали, різали наш сад… А ми дивилися назад І за минулим сумували… Руками власними тюрму Творили ми собі одвічну… О будьте прокляті, – кому Назад повернуте обличчя! Кати нас брали на штики За слово, правдою повите… Ви ж розумієте?! Віки Не знали ми, чиї ми діти!.. Хтось застромив у серце шило […]...
- ВСТУП ДО ПОЕМИ “МАЗЕПА” – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Навколо радощів так мало… Який у чорта “днів бадьор”, Коли ми крила поламали У леті марному до зорь. І гнів, і муку неозору Співаю я в ці дні журби, Коли лакеї йдуть угору Й мовчать раби… Німій, одуреній, забитій, Невже не встать тобі від ран? Москві та Жечі Посполитій Колись жбурнув тебе Богдан. А потім […]...
- МРІЯ БЮРОКРАТА – Володимир Самійленко Як гляну на місяць і зорі червоні, Хотів би я вгору летіти в балоні, Покинув би службу і землю прокляту, Де так небезпечно тепер бюрократу, Де вільності всякі заводять прем’єри, Де людям поважним грозяться есери, Де легко маєтку позбутись дощенту, Де цінять так низько державную ренту. Ой, дайте ж балона! Я землю покину; Самі вже […]...
- Мій Маяковський… – шкільний твір 11 клас РОСІЙСЬКА ПОЕЗІЯ Ця тема особиста для кожного, хто обрав її. Кожен буде, звичайно, говорити про те, що дороге йому в особистості і віршах поета, тому що це все-таки “мій Маяковський”, хоча не виключені й інші повороти в темі… Для мене очевидним є те, що Маяковський – поет часу, революції і подій, свідком і […]...
- Я знаю силу слова – ВОЛОДИМИР СОСЮРА *** Я знаю силу слова – Воно гостріш штика І швидше навіть кулі, Не тільки літака. Воно проміння швидше, В нім – думка й почуття. Воно іде в народи Для вічного життя. Коли це слово – зброя, Як день, що не схолов, Коли живуть у ньому Ненависть і любов. Воно влуча як куля, Ця зброя […]...
- У рідній моїй стороні – Володимир Свідзинський У рідній моїй стороні Не маю я рідного дому, Ні саду – щоб діяти те, Що миле й відрадне мені. Зібрав би я в гарну сім’ю. Дерева, І квіти, і скелі, І плем’я, чий голос – пісні, Любило б оселю мою. Я слухав би джеркіт струмка, Я б міг зупинити в долині Потік і розводити […]...
- СТУДЕНТ – Володимир Винниченко Уночі палало село. З неба злякано дивився вниз поблідлий місяць і, ховаючись у хмари, тікав і з жахом озирався назад, на полум’я. Дерева хитались і, від страху наїживши голі віти, ніби силкувалися втекти; а вітер гасав над полум’ям, зривав з його головні, шпурляв ними в сусідні хати, розкидав і лютував свавільно й безпардонно. Побіля ж […]...
- НА СМЕРТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Світла зірка та й за гору скрилась, Пишалась гарна квітка та й пожовкла, Співала пташка та й навіки змовкла. І в серці туга залишилась. І серцеві не можна не боліти, Дарма, що інші в небі зорі сяють, Що інші ще в гаю пташки співають І процвітають інші квіти. І будуть інші ще… Та серце знає, […]...
- Маяковський – поет-новатор – шкільний твір 11 клас РОСІЙСЬКА ПОЕЗІЯ Перший варіант …створення правил – це не є сама по собі мета поезії, інакше поет виродиться в схоласта, що вправляється в складати правил для неіс-нуючих або непотрібних речей і положень. В. Маяковський Їх було четверо, великих, хоробрих, що насмілилися залишити протоптані шляхи і піти поетичним бездоріжжям. Двоє визнаних і шанованих і […]...
- Я пам’ятаю: у забої – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Я пам’ятаю: у забої Рубали вугіль шахтарі, Де каганець боровся з тьмою, Як промінь ранньої зорі. Там, над землею, неба шати, Весняних сповнені окрас. Як важко лежачи рубати Блискучий вугіль раз у раз! Але повіяв на дороги Свободи вітер весняний, І шахтарям на допомогу Прийшли машини у забій. Вони помножили нам сили […]...
- Чуже місто – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Чуже місто Під сонцем вечірнім багряняться шиби, У стрижених парках виблискує листя, На гаснучім небі, мов мертві риби, Гойдаються хмари свинцево-сріблисті. Дай руку, кохана. Ми разом ітимем, Втікатимем хутко, немов від погоні, З провулків, отруєних злістю і димом, Від хат, де лише на вузьких підвіконнях Старанно підливані квітнуть герані – Нудного життя дешевенька окраса, Де […]...
- Ранок після бою – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Ранок після бою Кіннотникам армії УНР присвячую І Пригадай, як чіткими четвірками Шикувалася сотня наскоро, Як назустріч летів нам Того вітру тривожного спів – Не пахким чебрецем, До нудоти їдким йодоформом Був напоєний подих Розлогих південних степів. Пригадай, як лічили копита Ніким не раховані милі… Знаю, друже, Ми згадуєм завжди про них І про те, […]...
- Катрусі на спомин – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Я знов побачив Вас, біляву і веселу, З привітним усміхом на радісних устах. А осінь за вікном жовтаве листя стеле І в вирій одліта за птахом дальній птах. Я той же як колись. Душа моя зелена; А за вікном летить і пада жовтий лист. Я знову Вас зустрів, Ви граєте Шопена; І знаю я, що […]...
- ЗСуд – Володимир Винниченко Неділя. Був дощ, і надворі ще не зовсім вияснилось. Над умитим садом стоїть туман і сірим порохом сідає на зимну, подекуди полинялу залізну покрівлю панського будинку. Село також у тумані, але з гори видно, як сонце прудко біжить десь із поля, золотить баню церкви, мина чорногуза, що стоїть на клуні, і, пливучи по хатах, наближається […]...
- ТАК НІХТО НЕ КОХАВ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА *** Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання.. Дише тихо і легко в синяву вона, Простягає до зір свої руки… В день такий на землі розцвітає весна І тремтить од солодкої муки… В’яне серце моє од щасливих очей, Що горять […]...
- “ХОЧУ МОРЕ МОРЩИТЬ…” – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ “ХОЧУ МОРЕ МОРЩИТЬ…” Наступного ранку господар затону з сином упоряджували Омашин город. Самої Омаші не було: вона зранку подалася в гості до Зубатки. Не було і Чари. Маленька русалка понад усе боялася залишити лісові джерельця без догляду. – Може, воно, чи що?- бурчав Бухтик.- А той, кому це потрібно, з гостей не вилазить. – Облиш,- […]...
- З Костем сталася чудна кумедія – Володимир Винниченко Діло вийшло так. Кость та ще троє хлопців – Данилко, Семенець та Микита – пасли товар на лугу. Хлопці – свій, а Кость – панський. Був вітер, та такий холодний, що чисто руки померзли, і Семенець, як не хмурив брови, як не випинав губи, ніяк не міг скрутити цигарки з кінського гною. Папір рвався, гній […]...
- Роздумно, важко ступали коні – Володимир Свідзинський Роздумно, важко ступали коні. Ти лежала високо й спокійно, Сама непорушна, ти всіх вела. Суворі люди ішли за тобою, І діти також тебе проводжали. Праворуч текло вечірнє сонце, Ліворуч липи сяяли цвітом. До звуків музики, тяжких, як залізо, Свій легкий голос іволга приєднала, І мої сльози падали на дорогу. І так прийшли ми в дивне […]...
- Сніг у великому місті – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Сніг у великому місті Ляга обметицею на асфальт первинок, Уже бульвар поволі сполотнів І береста обчімханого віник Змітає білу інсуляцію з дротів. Гойдаються перед очима витирачки – Гумові маятники, гострі і тугі, А на обочинах обачні навкарачки Вже накладають на опони ланцюги. Передбачаючи зимову невигоду В години “пік” – світань і вечорів,- Крізь зуби пошепки […]...
- СОН – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Я бачив сон, немов зібрались ми гуртом, Щоб справити велике свято; Багато нас самих сиділо за столом, І ще прийшло гостей багато. І гості ті були неначе й не чужі, Але було й одміну знати, Як кинулись вони прожогом до їжі, Забувши нас і привітати. І бенкет розпочавсь; як хижі ті вовки, Глитали гості нашу […]...
- СПЕКТАКЛЬ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ СПЕКТАКЛЬ Коли Сергійко зайшов до зали, майже всі стільці вже були зайняті. Весь санаторій знав про те, що роль бісеняти у казці виконуватиме надзвичайно талановитий хлопчик з дивацьким іменем Бухтик. – Ну просто тобі викопаний чортик! – гаряче доводила своїй сусідці Наталя Гаврилюк, та сама, чиї кеди полюбляли самостійно гуляти по дахах та деревах.- А […]...
- ШАШКЕВИЧ ВОЛОДИМИР ШАШКЕВИЧ ВОЛОДИМИР (07.04.1839, с. Нестаничі, тепер Радехівського р-ну Львівської обл. – 16.02.1885, Львів) – поет, драматург, культурно-освітній діяч. Син Маркіяна Шашкевича. Навчався у Львівському та Віденському університетах, працював дрібним урядовцем. Разом з К. Климковичем, Д. Танячкевичем, Ф. Заревичем репрезентував свого роду друге покоління славнозвісної “Руської трійці”, прагнучи з початку 60-х років оживити національно-культурне життя Галичини. […]...
- Раб краси – Володимир Винниченко Дядько Софрон і Василь лежали вже другий тиждень на сьому невеличкому подвір’ї за станцією, день і ніч сплячи під кучерявими берестками. Іноді тут з’являлись наймачі, прикажчики з економій або мужики. Тоді дядько Софрон і Василь разом з іншими, такими ж, як і вони, стомленими нудьгою й голодом людьми, жадними і злими, обступали наймачів і силкувались […]...
- Салдатики – Володимир Винниченко Ранок, сірий, холодний, мартовський ранок. Хмари темним, густим димом нависли над селом і незграбники величезними клубками низько повзуть кудись далеко-далеко. Січе пронизуватий, тонкий дощик і сріблястим порохом покриває і хати, і землю, і жовто-зелену травичку, що з’явилася з-під снігу. В кінці вигону села, на самій дорозі, стоїть велика валка селян і чогось чекає. Худі, бліді […]...