НА СМЕРТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО

Світла зірка та й за гору скрилась,

Пишалась гарна квітка та й пожовкла,

Співала пташка та й навіки змовкла.

І в серці туга залишилась.

І серцеві не можна не боліти,

Дарма, що інші в небі зорі сяють,

Що інші ще в гаю пташки співають

І процвітають інші квіти.

І будуть інші ще… Та серце знає,

Що вже тебе, душе висока, чиста,

Хороший квіте, зоре промениста,

Найкраща пташко, більш немає.

І довго ще, як серце піднесеться

На крилах образів твоїх високо,

Не раз блисне сльозою наше око

І болю крик з грудей озветься.

За що недоля наша невблаганно

Кепкує так? За віщо постать мила

Тієї, що життя й красу творила,

У небуття пішла так рано?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

НА СМЕРТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО