ВЕСНЯНІ ПІСНІ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО

(ПОСВЯЩАЄТЬСЯ С. ПАВЛЕНКОВІ)

I

Веселиться земля,

Зеленіють поля,

Розвилися гаї і дуброви;

Соловейко в садку

Тьохка пісню дзвінку;

Од квіток дух несеться чудовий.

А повітря легке

І проміння палке

В серці мрії роєм підіймають;

І мов сила нова

У грудях прибува,

І в душі якісь співи лунають.

Все збудилось од сну,

Зустрічає весну…

І розкішна природа Вкраїни

У величній красі

Вабить погляди всі,

Наче личко вродливе дівчини.

II

Весна вернулась і з собою

Новую працю принесла.

У поле з плугом, з бороною

Поїхав люд – весна прийшла.

Щасливий той, у кого нива

Своя, не нанята на рік,

Йому і праця заважлива

Не здасться тяжкою вовік.

Він зоре ниву, повний віри,

З надією на добрий плід,

Посіє зерно в їй до міри

І заволочить так як слід.

Природи ж сили молодії

Йому те зерно проростять

І за труди його тяжкії

Врожаєм добре звеселять.

Але тому на світі горе,

У кого й нивоньки нема,

Хто на чужому полі оре,

Бо праця вся його дарма.

Посіє він, та жать не буде,

Або пожне, та не собі,

Втішатись будуть інші люде,

А він зістанеться в журбі.

У нас з тобою, пане-брате,

Є добра нива – переліг;

Давно пора її зорати

Та й сіять, тільки б Бог поміг.

Та не дають нам наше поле

Орати й зерном засівать,

І, необроблене та голе,

Воно ще довго буде ждать,

Поки сівач давно жадану

На йому працю розпочне

І в нивоньку свою кохану

Посіє зерно добірне.

Не скоро прийдуть ті години;

Тим сумно робиться мені,

Що дАрмо йдуть життя хвилини –

Без праці, в мимовольнім сні.

Тим сумно знать, що наше ціле

Життя – годинонька мала

І що тим часом знов без діла

Мине весна, як і прийшла.

1888

Павленко – псевдонім Сергія Павловича Шелухіна (1864 – 1938), українського письменника, громадського діяча.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ВЕСНЯНІ ПІСНІ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО