НА РОКОВИНИ СМЕРТІ ШЕВЧЕНКА – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО

Умер поет! І струни голосні

Порвалися, замовкнули навіки.

Ми стали сиротами, і, сумні,

Ми понесли у серці жаль великий.

І довго плакали… І от тепер

Щороку згадуєм сумну пригоду.

Але чи справді вмер він? Ні, – не вмер!

Поет живе в серцях свого народу!

Його душа в святих його словах

Одбилася акордами смутними;

Вона живе і в тих благих сльозах,

Що над його піснями пролили ми;

Вона живе, вітає поміж нас

Надією на щастя, на свободу;

Любить народ навчає кожний час –

Поет живе в серцях свого народу!

Поет живе! Ми слухаєм його:

Ми чуєм заповіт його священний –

Учитися, кохати край стражденний

І не цуратись рідного, свого.

І всі ми, скільки є, в душі своїй

Клялись тих дум не зраджувати зроду,

І справдимо ми заповіт святий, –

Поет живе в серцях свого народу!

1888


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

НА РОКОВИНИ СМЕРТІ ШЕВЧЕНКА – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО