Композиція і сюжет роману “Мертві душі”
Композиція і сюжет твору також змінювалися в міру розвитку та поглиблення задуму. За свідченням самого Гоголя, сюжет “Мертвих душ” подарував йому Пушкін. Але в чому полягав цей “подарований” сюжет? На думку дослідників, він відповідав зовнішній інтризі – покупці Чичикова мертвих душ. “Мертва душа” – це словосполучення з бюрократичного жаргону XIX століття, що позначає померлого селянина. Навколо афери з кріпаками, які, незважаючи на факт смерті, продовжують значитися в ревізькій казці живими і яких Чичиков хоче закласти під відсотки в Опікунська рада,
Закручується “міражного інтрига”, перша сюжетна лінія твору.
Але важливіше інший сюжет – внутрішній, що показує перетворення Росії та відродження людей, що живуть в ній. Він з’явився не відразу, а внаслідок зміни загального задуму поеми. Саме тоді, коли задум “Мертвих душ” починає асоціюватися з грандіозною поемою “Божественна комедія” великого італійського письменника епохи раннього Відродження Данте Аліг’єрі, по-новому визначається вся художня структура “Мертвих душ”. Твір Данте складається з трьох частин (“Пекло”, “Чистилище”, “Рай”), що створюють своєрідну поетичну енциклопедію життя середньовічної Італії. Орієнтуючись на нього, Гоголь мріє створити твір, в якому був би знайдений істинний російський шлях і показана Росія в сьогоденні і її рух до майбутнього.
Відповідно до цього новим задумом вибудовується загальна композиція поеми “Мертві душі”, яка повинна була складатися з трьох томів, подібно до “Божественної комедії” Данте. Перший том, який автор називав “ганком до дому”, – це своєрідний “Пекло” російської дійсності. Саме він і виявився єдиним до кінця реалізованим з усього великого задуму письменника. У 2-му томі, подібному “Чистилищу”, повинні були з’явитися нові позитивні герої і на прикладі Чичикова передбачалося показати шлях очищення і воскресіння людської душі. Нарешті, в 3-му томі – “Раї” – повинен був постати прекрасний, ідеальний світ і справді одухотворені герої. У цьому задумі Чичикову відводилася особлива композиційна функція: саме він мав би проходити шлях воскресіння душі, а тому міг стати сполучною героєм, який з’єднує всі частини грандіозної картини життя, представленої в трьох томах поеми. Але і в її 1-му томі така функція героя зберігається: розповідь про подорож Чичикова в пошуках продавців, у яких він набуває “мертві душі”, допомагає автору об’єднати різні сюжетні лінії, легко вводити нові обличчя, події, картини, складають у цілому найширшу панораму життя Росії 30-х років XIX століття.
Композиція першого тому “Мертвих душ”, подібного “Аду”, організована так, щоб якомога повніше показати негативні сторони життя всіх складових сучасної автору Росії. Перша глава являє собою загальну експозицію, потім слідують п’ять главпортретов (глави 2-6), в яких представлена поміщицька Росія, в 7-10-й главах дається збірний образ чиновництва, а остання, одинадцята глава присвячена Чичикову.
Це зовні замкнуті, але внутрішньо пов’язані між собою ланки. Зовні вони об’єднуються сюжетом покупки “мертвих душ”. У 1-му розділі розповідається про приїзд Чичикова в губернське місто, потім послідовно показується ряд його зустрічей з поміщиками, в 7-й главі йдеться про оформлення покупки, а в 8-9-й – про чутки, з нею пов’язаних, 11 – й чолі разом з біографією Чичикова повідомляється про його від’їзд з міста. Внутрішня єдність створюється роздумами автора про сучасній йому Росії. Цей внутрішній, найбільш важливий з ідейною точки зору сюжет дозволяє органічно вписати в композицію 1-го тому поеми велика кількість позасюжетного елементів (ліричних відступів, вставних епізодів), а також включити абсолютно не вмотивовану з точки зору сюжету про покупку мертвих душ вставну “Повість про капітана Копєйкіна “.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)