Творча історія поеми “Мертві душі” М. В. Гоголя. Зв’язок композиції твору з поемою Данте Аліг’єрі “Божественна комедія”. Жанрова своєрідність твору – Україна – ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ Й ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ СТ
Мета – формувати компетентності: Предметні (знання задуму, історії написання, особливостей жанру й композиції, сенсу назви поеми М. В. Гоголя “Мертві душі”; розуміння паралелей між творами гоголя й Данте; уміння будувати відповідь, спираючись на знання теорії літератури; критичне мислення; мовлення; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: прагнення нових знань; уміння лаконічно та змістовно занотовувати почуте; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію, опрацьовувати та презентувати її; комунікативну: навички ефективної роботи в групі; загальнокультурну: прагнення збагатити свій світогляд; читацьку активність).
Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.
Міжпредметні зв’язки: українська художня культура (мистецтво).
Обладнання: портрет М. В. Гоголя, текст поеми “Мертві душі”, роздавальний матеріал.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Інтерактивний прийом “Гронування” (запис до зошитів)
· За принципом гронування складіть схему до постаті Миколи Гоголя.
Очікувана відповідь
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. Чи не всі останні 15 років свого життя М. В. Гоголь провів за кордоном. Після смерті Пушкіна Росія видавалася йому похмурою та ворожою. Улюбленим місцем митця стала Італія: лише тут він відчував приплив творчих сил. Гоголь називав Італію батьківщиною своєї душі. 1842 року письменник привіз із Італії завершений 1-й том “Мертвих душ”. Росія визнає Гоголя письменником, а поему “Мертві душі” – одним з найвідоміших його творів.
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Вступне слово вчителя
– Хто б міг подумати, що історія створення поеми “Мертві душі” сповнена інтриг! Коли рукопис був готовий до друку, цензура в останній момент змінила своє рішення й заборонила його. Гоголь був пригнічений. Засмучений, він пише В. Г. Бєлінському, який погоджується допомогти з виданням книги. Коли зрештою поему було опубліковано, твір спричинив запеклі суперечки в літературному середовищі. Гоголя звинувачували в наклепі й ненависті до Росії, але на захист письменника знову став Бєлінський, високо оцінивши поему. У чому ж унікальність “Мертвих душ”? З’ясуймо це сьогодні.
2. Інтерактивна вправа “Броунівський рух” (робота в групах)
· У 4 групах опрацюйте текст на картках. Після цього по черзі по одному представнику від кожної групи переходитимуть до інших груп і в такий спосіб обмінюватимуться здобутою інформацією. Наприкінці роботи кожний має знати зміст усіх 4 карток.
Картка № 1. Історія створення Мертвих душ
Відома версія дослідників, що історію про “мертві душі” М. В. Гоголю як анекдот розповів О. С. Пушкін, який почув її у м. Бендери. Почавши писати “Мертві душі”, Гоголь віддавав перевагу, швидше за все, смішному боку роману, і лише згодом твір оформився у тому вигляді, у якому читаємо його ми.
Поему “Мертві душі” Гоголь почав писати 1835 р. та продовжував над нею працювати до кінця життя: не тільки на батьківщині, а й у Швейцарії, Італії та Франції. Перший том “Мертвих душ” було завершено 1842 р. і в травні вже видано під назвою “Пригоди Чичикова, або Мертві душі”.
Згодом задум Гоголя значно розширився, саме тоді з’явилися аналогія з трьома частинами “Божественної комедії”. Гоголь задумав, що його герої мають пройти своєрідні кола пекла й чистилища, щоб наприкінці поеми духовно зрости та відродитися. Свою ідею авторові так і не вдалося реалізувати: повністю було написано тільки першу частину поеми. Відомо, що роботу над другим томом Гоголь почав 1840 р., а до 1845-го вже були готові кілька варіантів продовження. На жаль, саме цього року автор власноруч знищив другий том твору, спаливши рукопис через незадоволення написаним. Досі невідома точна причина такого вчинку письменника. Існують чернетки чотирьох розділів другого тому, які виявили в паперах митця після його смерті.
Зрозуміло, що центральною категорією та водночас головним задумом поеми Гоголя є душа, наявність якої робить людину повноцінною і справжньою. Саме це є основною темою твору, і Гоголь намагається вказати на цінність душі на прикладі бездушних і черствих героїв, які становлять особливий соціальний шар Росії. У своєму безсмертному творі Гоголь одночасно порушує тему кризи Росії та показує її причини. Автор розповідає про те, що саме душа – це природа людини, без якої в житті немає жодного сенсу, без якої життя стає мертвим, і що саме завдяки їй можна врятуватися.
Картка № 2. Сенс назви “Мертві душі”
У самій назві знаменитої поеми Миколи Гоголя “Мертві душі” вже вкладено головний задум та ідею цього твору. якщо судити поверхово, то в назві розкрито зміст афери і самої особистості Чичикова – він купував душі мертвих селян. Але для того, щоб осягнути весь філософський сенс задуму Гоголя, потрібно дивитися глибше буквального трактування назви й навіть описаного в поемі.
Побутує думка, то Гоголь спочатку задумав написати цю поему за аналогією зі знаменитою і безсмертною “Божественною комедією” Данте, а, як відомо, вона містить 3 частини – “Пекло”, “чистилище” і “Рай”. Саме їм і мали б відповідати три томи гоголівської поеми.
У першому томі поеми автор задумав показати пекло російської дійсності, страхітливу правду про тогочасне життя, а в другому та третьому томах – піднесення духовної культури й життя Росії. Певною мірою назва твору – це символ життя повітового міста N., а саме місто є символом усієї Росії; отже, автор указує на те, що його держава перебуває в жахливому стані, і найсумніше й найстрашніше в тому, що це відбувається через те, що душі людей поступово черствішають і вмирають.
Картка № 3. Жанр твору М. В. Гоголя “Мертві душі”
Гоголь визначав жанр твору “Мертві душі” як поему. Тут є пряме відсилання до пушкінської традиції (адже дехто вважає, що сюжет Гоголю підказав Пушкін). Тому виникає протиставлення: якщо “Євгеній Онєгін” – це роман у віршах, то “Мертві душі” – відповідно поема в прозі. “Мертві душі” побудовано за схожою схемою: твір містить ліричні відступи, хоча сам по собі епічний.
Отже, можна стверджувати, що Гоголь правильно визначив жанр: поема перебуває саме на злитті лірики й епосу. якби не було ліричних відступів, вийшов би роман, який спирається на сильні пушкінські традиції.
“Мертві душі” також мають ознаки сентименталізму. це – роман-подорож. Хоча поїздка Чичикова не має жодних сентиментальних мотивів, важливий сам факт. Символічно закінчується поема: Чичиков залишає місто, прагнучи рухатися назустріч новому життю.
Також поему можна назвати, за європейською традицією, шахрайським романом: головний герой тут – шахрай, що обманює всіх, кого зустрічає. Його афера полягає в тому, щоб купити побільше селян і отримати таким чином безкоштовну землю від держави.
Але він не збирається ставати повноцінним поміщиком, тому селяни як робочі руки йому не потрібні. через це він скуповує в інших поміщиків так звані мертві душі (за законом про подушну подать кожну душу обкладали податком, поки не повідомляли про смерть; поміщики часто не повідомляли про смерть своїх селян), допомагаючи в такий спосіб і собі, і продавцям.
Картка № 4. Специфіка художніх образів твору
Що стосується героїв поеми, то Гоголь поставив перед собою завдання зобразити три головних російських стани: поміщиків, селян і чиновників. Особливу увагу приділено поміщикам, у яких Чичиков скуповує мертві душі: Манілову, Коробочці, Ноздрьову, Плюшкіну й Собакевичу.
Чиновники ж у цій поемі досить схожі на поміщиків. Дуже виразним персонажем є губернський прокурор, який помирає від потрясіння, дізнавшись про аферу Чичикова. Так з’ясовується, що він також умів відчувати. Але взагалі, на думку Гоголя, чиновники вміють виключно брати хабарі.
Селяни є епізодичними персонажами, їх у поемі зовсім мало: кріпаки поміщиків, випадкові подорожні… Селяни – це загадка. Чичиков довго розмірковує про російський народ, фантазує, дивлячись на довгий список мертвих душ.
І, зрештою, головний герой, Чичиков, не належить повною мірою до жодного зі станів. У його образі Гоголь створює принципово новий тип героя – це господар-набувач, головна мета якого полягає в тому, щоб накопичити побільше коштів.
Певною мірою Чичикова можна назвати надлюдиною, але підноситися над рештою він збирається не завдяки видатним якостям, а через уміння “збирати копійку”.
3. Слово вчителя
– Перший переклад першого тому поеми українською мовою здійснив 1882 р. Іван Франко. 1934 року твір переклав Григорій Косинка (за редакцією В. Підмогильного), 1935-го здійснено переклад за редакцією А. Хуторяна, Ф. Гавриша, М. Щербака (два томи поеми). 1948 року вийшов друком переклад за редакцією К. Шмиговського, а 1952 р.- переклад за редакцією І. Сенченка (дві частини поеми).
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ
Бліцопитування
· Розкажіть творчу історію поеми “Мертві душі”.
· Чому “Мертві душі” М. В. Гоголя цензура забороняла видавати друком?
· У чому полягає зв’язок композиції твору Миколи Гоголя “Мертві душі” з поемою Данте Аліг’єрі “Божественна комедія”?
· Поясніть сенс назви твору Гоголя.
· У чому полягає жанрова своєрідність “Мертвих душ”?
· Стисло сформулюйте тему й ідею поеми Гоголя.
· Якою є палітра художніх образів твору?
VІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
Постановка й розв’язання проблемного питання (запис до зошитів)
· Чи вважаєте ви поему М. В. Гоголя “Мертві душі” актуальною? Чому?
Інтерактивний прийом “Обмін думками”
· Чи рекомендуватимете ви своїм дітям та онукам прочитати поему М. В. Гоголя “Мертві душі”? Чому?
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Скласти схему або таблицю “Композиція поеми М. В. Гоголя “Мертві душі””, схарактеризувати образ Чичикова.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)