Аналіз поеми “Мертві душі” Гоголя

Художня глибина і масштаб твори “Мертві душі” говорять про те, що його цілком можна вважати головним у творчій біографії Миколи Гоголя. Автор довго і копітко працював над його створенням, почавши з розуміння того, що в першу чергу письменникові всі проблеми і сюжетну лінію, а також характер героїв, слід пропустити через себе. Давайте розберемо аналіз “Мертвих душ” Миколи Гоголя.

Коли перший том твору був опублікований, Гоголь помітив, що головною темою “Мертвих душ” є не обговорення губернії і потворних поміщиків, а якась “таємниця”, яка відкриється для читачів лише пізніше.

Скромний початок великої поеми

Аналіз поеми “Мертві душі” Гоголя ми почнемо з того, що в першому томі твори автор намітив лише загальні риси і назвав це “блідим початком”. Як у Гоголя возника ідея сюжету, адже щоб продумати в деталях таку серйозну річ, потрібен відповідний підхід і міцну основу?

Виявляється, ідею зайнятися новою поемою подав Гоголю не хто інший, як Олександр Пушкін. Поет сказав, що у нього є в наметках сюжет, який він сам би хотів використовувати, але порекомендував зайнятися цим Миколі Васильовичу. Але важливо запам’ятати, що найголовніше: Пушкін “підказав” провідну ідею поеми, а сюжет він позначив в загальних рисах. Гоголь сам прекрасно розвинув сюжетну лінію, адже він знав чимало реальних історій, в основу яких лягли різні афери з “мертвими душами”.

Наприклад, включимо в аналіз поеми “Мертві душі” один такий випадок з життя Гоголя. Коли він був зовсім молодим ще людиною і проживав в Миргороді, він почув досить докладно подібну історію – деяких кріпаків, які вже померли, вигідно було рахувати живими, принаймні, до майбутньої ревізії. Така практика поширилася по Росії, і на офіційних паперах тільки після ревізії таких селян починали вважати мертвими. Зважаючи на це до так званої “ревізькій казки” поміщикам доводилося продовжувати оплату податків у вигляді подушного податку.

У чому суть афери з “мертвими душами”

Коли селянин залишався “живим” лише на офіційних паперах, його могли подарувати, продати або закласти, що вигідно було при деяких шахрайських аферах. Поміщика можна було спокусити тим, що кріпак не приводив більше доходу, а так можна виручити за нього якусь суму. Знаходився покупець, який в разі проведення операції починав володіти дуже навіть реальним станом.

Спочатку Гоголь, з огляду на цю основу афери, визначив для свого твору такий жанр, як авантюрно-шахрайський роман. В такому дусі вже писали деякі автори того часу, і їх романи користувалися досить великим успіхом, хоча за художнім рівнем були не такими високими. По ходу роботи Гоголь видозмінив жанр, і це важлива деталь в аналізі поеми “Мертві душі”. Після того як стала зрозуміла загальна задумка твору і чітко сформувалася ідея, сам Гоголь позначив жанр – поема. Тому з авантюрно-шахрайського роману він перетворився в поему.

Аналіз поеми “Мертві душі” – особливості твору

Якщо говорити про масштабність ідеї Гоголя щодо поеми “Мертві душі”, то видно, як вона розросталася, тому що спочатку автор хотів відобразити тільки “один бік” Росії, а пізніше своєю тезою Гоголь показав, що переглянув не тільки жанрову модель, але і багатство ідеї. Суть його тези полягає в думці: “вся Русь” повинна відбитися в поемі. Новий задум був настільки широкий і багатий, що в тісних рамках авантюрно-шахрайського роману його було практично не втілити. Тому цей жанр став грати роль оболонки, але втратив головну роль.

Поговоримо трохи про головного героя поеми Чичикова. Його походження оповите таємницею, і це той самий прийом, який Гоголь застосував, щоб в повній мірі розкрити його образ. Проводячи аналіз поеми “Мертві душі”, стає цілком очевидно, що Чичиков – це людина середини. У нього непогана зовнішність, тобто і красенем його не назвеш, і він не потворний. Чи не товстий він, і не тонкий. Вік теж незрозумілий – немолодий, в той же час і не старий. Як читачі, ми не знаємо історію життя Чичикова, поки не доходимо до читання останнього розділу.

В одинадцятому розділі стає видно вульгарна натура цієї людини. Про його походження знову ж сказано досить туманно, знову підкреслено, що він і не підлий, але і не геройського складу. Головне якість Чичикова – це те, що він “набувач”. Можна зробити висновки з того, як Гоголь називає його “середнім” людиною. Це означає, що він не особливо відрізняється від всіх інших, але в його характері посилена риса, притаманна багатьом – Чичиков готовий наживатися, гнатися за красивим життям і при цьому у нього майже немає глибоких цілей в житті, і він духовно порожній.

У будь-якій людині як тоді, так і сьогодні, може раптом виявитися частина натури Чичикова, і Гоголь саме тому робить опис життя цього героя вже в кінці, коли читач пропустив через себе основні події поеми.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Аналіз поеми “Мертві душі” Гоголя