Чому “Мертві душі” Гоголя названі поемою?
Якщо звернутися до літературних словниках, то “поему” можна визначити, як віршоване ліро-епічний твір, що відображає певні життєві або історичні події, які представляються читачеві через сприйняття оповідача.
“Мертві душі” є найбільшим пам’ятником світової літератури, які створювалися Миколою Гоголем не один рік. У своєму творі автор зумів показати нам життя російської держави в середині 19 століття з його бездушною бюрократичною машиною, кріпосним правом і душевним розкладанням людської особистості.
Ідею створення “Мертвих душ” М. В. Гоголю підказав О. С. Пушкін, який захоплювався умінням Миколи Васильовича точно описувати портрет людини і оживляти його на сторінках своїх творів. Саме тому Олександр Сергійович вирішив поділитися зі своїм колегою готовим сюжетом нового твору, який за задумом повинен був бути саме поемою.
Гоголь майстерно скористався “подарунком” Пушкіна. Під час роботи над “Мертвими душами” Микола Васильович вирішив розвинути ідею і створити цілих три томи поеми. У них він збирався показати нам всі грані життя російської держави. Основною ідеєю другого і третього тому, за задумом автора, повинна була стати душевне відродження головного героя. Тим не менш, спочатку “Мертві душі” замислювалися Гоголем як роман, але пізніше, в одному з листів Жуковському, він називає свій твір поемою. На мою думку, саме широта описуваних подій, достаток ліричних відступів наштовхнули Миколи Васильовича на думку про назву “Мертвих душ” поемою.
За задумом Гоголя, поема “Мертві душі” повинна була стати в один ряд з “Одіссеєю” Гомера і “Божественною комедією” Данте. “Мертві душі” повинні були відкрити перед нами “пекло”, “чистилище” і “рай” тодішньої Росії. Гоголь намагався не тільки звернути нашу увагу на проблеми російської держави, а й запропонувати шляхи їх вирішення.
Композиція поеми досить проста. Всі структурні елементи твору пов’язані між собою особистістю головного героя – Павла Івановича Чичикова і його бажанням збагатитися. Навіть вставна конструкція твору – “Повість про капітана Копєйкіна” – не вибивається із загального змісту.
Крім цього, “Мертві душі” мають ще одним характерним елементом, який притаманний саме поемі. Це ліричні відступи, в яких Гоголь дає свою оцінку подіям, що відбуваються. Саме ліричні відступи дають нам можливість відчути автора, дізнатися його думки, відчути емоції. У своїх ліричних відступах Гоголь піднімає дві теми – тему Росії і тему доріг. Автор свято вірить, що прийдуть часи і Росія відродиться, що люди перестануть бути жорстокими і егоїстичними, а їхня душа наповнитися любов’ю і щастям.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)