Ідея “Мертвих Душ” з погляду Гоголя
Визначити основну ідею поеми “Мертві Душі” не зовсім просто. Пояснюється це, насамперед, тим, що ми маємо тепер лише невелику частину цього твору, – лише першу частину, та окремі розрізнені шматки другий – те, що не було знищено самим Гоголем. Таким чином, судити про все ідейному змісті творі ми не маємо можливості. А потім положення критика може тим, що в його розпорядженні є тлумачення, які дав “Мертвим Душам” сам автор, і обіцянки, які він хотів виконати при закінченні поеми, але не встиг. За власним визнанням Гоголя, він сам спочатку писав без всяких серйозних цілей. Пушкін дав йому сюжет, вдячний для його таланту; Гоголь захопився комізмом тих положень, які легко впліталися в цей сюжет, – і став писати “карикатуру”, “не визначився собі грунтовного плану, не давши собі звіту, що таке має бути сам герой. Я думав просто, – говорить Гоголь, – що смішний проект, виконанням якого зайнятий Чичиков, наведе мене на різноманітні обличчя і характери “. Це вільне, чисто художня творчість і допомогло Гоголю створити кращі сторінки першої частини “Мертвих Душ” – ті сторінки, які викликали у Пушкіна вигук: “Господи! як сумна Русь “. Вигук це вразило Гоголя – він побачив, що з “витівки” його пера, з його жартівливого несерйозного, твору може вийти щось велике, ідейно змістовне. І ось, заохочений Пушкіним, він задумав показати в “Мертвих душах” “з одного боку Росію”, т. Е. Повніше, ніж у “Ревізорі” [1], змалювати негативні сторони російського життя.
Як він заглиблювався Гоголь у свій твір, – тим слабкіше робилося вплив Пушкіна; ніж самостійніше робилося ставлення Гоголя до його роботи, – тим складніше, штучно, тенденційно робилися його задуми. Насамперед, він перейнявся ідеєю розширити межі зображуваного, – захотів показати Росію вже не “з одного боку”, а всю цілком – зло і добро, в її житті укладену; потім він став думати про “план” для свого вже розпочатого твору, – він задавав собі “тривожні питання про” що “і” сенсі “своєї праці. І тоді поема “Мертві Душі” в його уяві розрослася в три частини. Ймовірно, пізніше він угледів в ній алегоричний сенс. За його ідеєю, три частини “Мертвих Душ” повинні були, в закінченому вигляді, відповідати трьом частинам “Божественної Комедії” Данте: перша частина, присвячена зображенню тільки зла – повинна була відповідати “Аду”; друга частина, де зло не було так огидно, де починається просвіт у душі героя, де виводяться вже деякі позитивні типи – відповідала б “Чистилищу”, – і, нарешті, у заключній третьої частини, Гоголь хотів представити в апофеозі все те добро, яке полягало в душі “російської людини”, – ця частина повинна була відповідати “Раю”. Таким чином, з’явилося те штучне громіздке побудова “Мертвих Душ”, та хитра систематизація матеріалу, з яким не впорався Гоголь.
Але, крім цієї запланованих композиції, Гоголю завадила вільно творити ще і моральна тенденція. Всі виростали турботи про своє “душевному справі”, про очищення свого серця, пагубним образом відбилися на його творчості. І ось, “Мертві Душі” потроху звернулися в якусь “стічну трубу”, куди він зливав свої уявні та дійсні “пороки” [2]. “Герої мої тому близькі душі, каже він, що вони з душі, – всі мої останні твори – історія моєї власної душі”. Він сам зізнавався, що, коли в ньому посилювалося бажання позбутися від різних душевних вад, він “став наділяти своїх героїв, понад їх власних” гидот “- своїми власними. І, за його словами, це допомогло йому самому зробитися краще…
Отже, сам Гоголь дає нам три тлумачення ідеї “Мертвих Душ” – 1) початок її (перша частина) – нехитре зображення своєрідних осіб і характерів, взятих з російського життя. Характерна риса, яка об’єднує майже всіх героїв першої частини – безрадісна вульгарність, повна несвідомість життя, нерозуміння її цілей і сенсу: з “цього боці” представив він “російське суспільство”, 2) твір “Мертві Душі” мало охопити всю Росію, – все зло і добро, в ній укладену. У такому широкому тлумаченні російської дійсності бачив Гоголь “службу” перед батьківщиною – і 3) твір це мало служити йому особисто, у справі його духовного самовдосконалення. На себе він дивився, як на “мораліста”, який не тільки вкаже співгромадянам на те зло, яке вносять у життя окремі порочні діячі, але намалює і ті ідеали, які врятують батьківщину.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)