Повість про капітана Копєйкіна: аналіз епізоду поеми “Мертві душі”

Ні для кого не секрет, що ідею створення поеми “Мертві душі” Гоголя підказав Пушкін. І потрібно відзначити, що Гоголь прекрасно впорався, реалізувавши цю ідею. У своєму творі автору вдалося зібрати чимало вад тогочасного життя в Росії і майстерно висміяти їх. “Мертві душі” стали класикою російської літератури. Поема не втратила своєї актуальності і в наш час.

Композиція “Мертвих душ” неймовірно багата і переповнена всілякими ліричними відступами, ремарками автора, літературними вставками. Але осібно стоїть “Повість про капітана Копєйкіна”. Ця повість була розказана поштмейстером чиновникам міста “NN”.

Відразу варто відзначити, що вона сюжетно не пов’язана з основним зміст поеми. Це окремий твір зі своїми героями і сюжетною лінією. Але Гоголь не випадково включив “Повість про капітана Копєйкіна” в основний зміст поеми. Автор хотів показати нам всю бездушність і жорстокість бюрократичного апарату.

Якщо не вдаватися в подробиці, то сюжет “Повісті…” зводиться до того, як звичайний солдат, який втратив руку і ногу на війні, намагався домогтися кращого положення для себе, але був вигнаний і, імовірно, очолив банду розбійників.

Основна увага в “Повість про капітана Копєйкіна” Гоголь приділяє “вічного” поневірянь капітана Копєйкіна по чиновницьких кабінетах. І, в кінцевому підсумку, не знайшовши розуміння з боку державних службовців, він повстає проти них.

Також необхідно відзначити, що в “Повісті про капітана Копєйкіна” Гоголь не використовує портретні елементи. Ми не знаходимо опис головного героя, у нього навіть немає імені та по батькові, а лише є військове звання. Чиновник також знеособлений. Спочатку його називають “державною людиною”, потім – “начальником”, пізніше – “вельможею” або “сановником”. Все це робиться для того, щоб максимально узагальнити і показати нам відношення бюрократичного апарату до простої людини.

Крім того, контраст між простою людиною і “вельможею” підкреслює опис його будинку, до якого “… побоїшся просто підійти…” і маленькій кімнатці, яку зняв капітан Копєйкін.

У “Повісті про капітана Копєйкіна” ми не зустрічаємо ліричних відступів. Своє ставлення до подій Гоголь вклав в манеру оповіді поштмейстера. З його вуст це оповідання звучав немов анекдот, насмішка, казус. Складалося враження, що якби поштмейстер був би на місці того вельможі, він вступив також. На жаль, навколишнє його публіка була такої ж думки. Цим Гоголь ще раз підкреслив всю бездушність бюрократичного апарату.

На мою думку, “Повість про капітана Копєйкіна” є своєрідним посланням недбайливим чиновникам. Вона попереджає, що людське терпіння не безмежне і в один момент воно може вилитися в народний гнів. Недарма, капітана Гоголь пізніше називає отаманом, немов нагадуючи нам про народні повстання під проводом Степана Разіна й Омеляна Пугачова.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Повість про капітана Копєйкіна: аналіз епізоду поеми “Мертві душі”