Історія еволюційного вчення в Центральній Азії
Уявлення про навколишню природу, про різноманіття і походження рослин, тварин та інших живих істот виникли у людей за кілька тисяч років до нашої ери.
З глибокої давнини до нас дійшли священні книги, в яких наводяться відомості про землеробство, скотарство, медицині та інших сферах життя народів Центральної Азії, розповідається також про природні явища.
У той час як в Європі в середні віки природничі науки піддавалися гонінню, в Центральній Азії тривало їх бурхливий розвиток. Центральноазіатські вчені внесли великий вклад в розвиток природознавства, особливо біологічних наук.
Саме тому великі вчені Центральної Азії, які жили і творили в IX-XV ст., Вважаються гідними попередниками великих європейських вчених XVI-XVIII ст.
“Авеста”
Одна із стародавніх книг Центральної Азії, яка дійшла до нас – “Авеста”, написана 2700 років тому. Вона містить відомості про природні ресурси, рослинний і тваринний світ, природу, життя народів Центральної Азії і сусідніх країн.
Походження світу, природа і природні явища, спосіб життя людей зображені в “Авесті” як протиборство двох протилежних сил – Ахура Мазди і Анхра Ману. Творець всесвіту і життя Ахура Мазда створив все хороше і прекрасне, а Анхра Ману – все погане і потворне, наприклад, вовків, драконів, комах-шкідників, скорпіонів, жаб, комарів, мурах. Собака розглядається як символ відданості і користі, а вовк – як символ жорстокості.
У розділі “Авести”, що відноситься до медицини, підкреслюється, що необхідно дотримуватися чистоти води, не допускати забруднення криниць і джерел, дотримуватися чистоти і охайність, доглядати за нігтями і волоссям.
Земля вважалася священною, тому заборонялося ховати померлих в землю. Їх залишали на поживу черв’якам і диким тваринам. Основною причиною цього була, з одного боку, необхідність дотримання чистоти грунту, з іншого, – то, що зороастрійці тлумачили смерть як ворожу силу.
Ахмад ібн Наср Джайхоні
Ахмадом ібн Насром Джайхоні (870-912 рр.) Були зібрані цінні відомості про рослинний і тваринний світ Індії, Центральної Азії та Китаю. Він залишив дані про поширення рослин і тварин, про їхнє значення в природі і їх видах, які використовуються місцевим населенням.
Абу Наср Фарабі
Абу Наср Фарабі (873-950 рр.) висловив ряд міркувань, що стосуються ботаніки, зоології, анатомії людини та інших областей природознавства. Він вказував на те, що організм людини є цілісною системою і що виникнення різних хвороб пов’язано зі зміною режиму харчування. Фарабі стверджував, що людина походить від тварин, тому у нього збереглося деяку схожість з ними. Він визнавав існування природного і штучного відбору.
Захіріддін Мухаммад Бабур
Захіріддін Мухаммад Бабур (1483-1530 рр.) Був не тільки великим державним діячем і поетом, а й великим вченим-натуралістом. У його книзі “Бабурнаме” поряд з цікавими відомостями про історію, географію, способі життя і культурі народів Центральної Азії, Афганістану та Індії, описуються їх рослинний і тваринний світ. Наводячи дані про подібності і розходження рослин і тварин, їх будову та спосіб життя, Бабур грунтувався не так на літературних відомостях і не на розповідях людей, а на тому, що спостерігав сам. Зокрема, він вказував, що на пасовищах Самарканда і Бухари в достатку ростуть арча, чагарники, кипариси, оливи, платани, що багато тварин цих місць схожі з тваринами Індії. Бабур описав зовнішній вигляд і спосіб життя папуг, курей, лелек, слонів, мавп, дельфінів, крокодилів, оленів та інших тварин. Він розділив тваринний світ на чотири групи: тварини, що живуть на суші; птиці; тварини, які живуть біля води; водні тварини.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)