Основні напрямки еволюційного процесу
Вище ми вже обговорювали питання про прогресивний характер еволюції, що полягає у незворотному процесі підвищення рівня організації живих організмів. Але ще Ч. Дарвін відзначав, що це не єдиний шлях розвитку. Розробці проблеми головних напрямків еволюційного процесу були присвячені дослідження видатних вітчизняних вчених А. Н. Северцова та І. І. Шмальгаузена.
У результаті були розмежовані поняття Морфофізіологія-й біологічного прогресу. Відповідно до даної концепції, під біологічним прогресом варто розуміти зростанняпристосованості нащадків у порівнянні з предками. Його критерії відносяться не до організму, а до виду і надвідовие таксонам, це:
? збільшення чисельності;
? розширення ареалу;
? прогресивна диференціація – збільшення числа систематичних груп, складових даний таксон (видів в роді, пологів в сімействі, сімейств в загоні і т. д.).
Наприклад, комахи представляють групу тварин, що знаходяться в стані біологічного прогресу: представники цього класу мають колосальну чисельність, поширені по всій планеті, клас включає десятки загонів, тисячі родин і родів.
Протилежний біологічному прогресу біологічний регрес (за всіма критеріями).
Так, клас кистеперих риб представлений одним-єдиним видом – латимерией, яка мешкає в дуже обмеженому регіоні – в Мозамбікській протоці. Інший приклад – клас мечохвостів. Він представлений всього 5 видами, що живуть в таких місцях: один вид-в Атлантичному океані біля берегів південної частини Північної Америки, решта – у берегів Південно-Східної Азії та прилеглих островів.
Шляхів досягнення біологічного прогресу (головних напрямків еволюційного процесу (по А. Н. Северцову) може бути три:
1. Ароморфоз – виникнення нових життєвих форм в результаті підвищення рівня організації (морфо-фізіологічний прогрес), що забезпечує зростання життєздатності, пристосовності, розширення середовища проживання і т. д. Ароморфози обумовлюють еволюцію життєвих форм від простих до складних (наприклад, від прокаріотів до еукаріотів, від одноклітинних до багатоклітинних) і призводять до виникнення нових великих систематичних груп (класів, типів).
2. Идиоадаптация – виникнення приватних пристосувань, що забезпечують освоєння нових місць проживання організмів і існування їх у конкретних умовах зовнішнього середовища. Супроводжується морфофизиологическими змінами, не порушують рівень організації. Хорошим прикладом служать різноманітні види комах, пристосованих до перебування в різних умовах – у воді, грунті, повітрі; харчуються різною їжею. Наприклад, такі загони, як метелики, жуки, перетинчастокрилі, воші, блохи.
3. Загальна дегенерація – спрощення організації (морфо-фізіологічний регрес), причому найчастіше в результаті редукції яких органів і частин тіла, що призводить до вузької спеціалізації (здатності існувати в дуже обмежених умовах середовища). Найбільш типові приклади цього: перехід від вільного способу життя до паразитичного (втрата, наприклад, травної системи і деяких органів чуття у ціп’яків або таких життєво важливих органів, як листя і коріння, у рослини-паразита повитиці).
Тут важливо зрозуміти, що біологічний прогрес може досягатися і при загальній дегенерації. Паразитичні види дуже численні і широко поширені.
Біологічний регрес веде зрештою до вимирання видів. І палеонтологічні дані свідчать про зникнення багатьох груп організмів, колись вельми численних на Землі. Це динозаври, кістеперие риби, трилобіти і багато інших.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)