Національно-визвольні рухи в Південно-Східній Азії

Після Другої світової війни в багатьох країнах Південно-Східної Азії реальну владу захопили лідери антияпонських партизанських рухів. Однак колишні колонізатори не збиралися негайно відмовлятися від своїх колоній і пропонували їм автономію, але не незалежність. У 1947-1949 рр. це призвело до війни між Індонезією і Нідерландами. Націоналісти на чолі з президентом Сукарно добилися незалежності Індонезії.
У вересні 1945 р прихильники комуністів на чолі з Хо Ши Міном проголосили Демократичну Республіку В’єтнам (ДРВ).

Справжнє ім’я Хо Ши Міна – Нгуєн Тат Тхань. Він народився в 1890 р в родині сільського вчителя, отримав гарну освіту. Щоб подивитися світ, Нгуєн влаштовувався працювати матросом і вантажником на пароплави. У 1920 р він вступив до Французької комуністичної партії. Приїхавши в 1924 р в СРСР, Нгуєн був вражений досягненнями цієї країни. У 1941 р Нгуєн повернувся з СРСР до В’єтнаму і очолив антияпонське рух під псевдонімом Хо Ши Мін. У 1946 р він був проголошений президентом ДРВ. “Дядечко Хо”, як його називали, поєднував східну мудрість і жорстокість. Він умів вичікувати, не зупинявся перед проведенням масових страт, але був готовий по можливості полегшувати життя селян.
Руху за незалежність від французьких колонізаторів розвернулися і в інших країнах Індокитаю – Лаосі та Камбоджі. Французькі війська висадилися у В’єтнамі і зайняли його столицю Ханой. Почалися збройні сутички між колонізаторами і силами ДРВ. Прихильники Хо Ши Міна були витіснені з міст, але спроби французів заглибитися в джунглі закінчувалися поразкою. У 1949 р французи змирилися з незалежністю В’єтнаму і передали владу імператору. Тепер французи билися з комуністами в якості союзників імператора.
У 1950 р за підтримки Китаю в’єтнамські комуністичні війська почали контрнаступ. У 1954 р французи вирішили нанести контрудар і висадили десант в самому центрі території комуністів, в гірських джунглях. Тут, поблизу Дьенбьенфу, була побудована французька фортеця. Тоді в’єтнамські селяни перекинули по непрохідних джунглях в район фортеці важку артилерію, яка стала обстрілювати французів. Прихильники комуністів за сприяння лаосцев блокували французів і крок за кроком стискали кільце оточення. У травні 1954 французи капітулювали. У липні того ж року були укладені Женевські угоди, за якими В’єтнам, Лаос і Камбоджа отримали незалежність. У В’єтнамі повинні були пройти загальні вибори. До виборів межа між ДРВ і територією, що контролювалася імператорським урядом, проходила по 17-й паралелі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Національно-визвольні рухи в Південно-Східній Азії