Грошово-кредитна політика держави
Визначення грошово-кредитної політики
Грошово-кредитна політика (або монетарна політика) – це здатність держави побічно впливати на грошово-кредитну систему, економіку в цілому і, отже, на основні макроекономічні параметри: економічне зростання, зайнятість, ціни, платіжний баланс, процентну ставку і реальний ВВП.
За допомогою монетарної політики держава здійснює заходи в сфері грошового обігу, ринку позикових капіталів, стабілізації цін, темпів економічного зростання, зміцнення грошової одиниці, порядку безготівкових розрахунків. Цей курс спрямований на забезпечення сталого, ефективного функціонування економіки, підтримання в належному стані грошової системи і досягнення загальноекономічних цілей.
Основні складові монетарної політики: облікова політика, операції на відкритому ринку, наявність обов’язкових мінімальних резервів.
Цілі монетарної політики
Головні стратегічні цілі ГКП – підвищення добробуту населення, забезпечення максимальної зайнятості, зростання ВВП, зниження інфляції, підтримку економічної активності, регулювання темпів економічного зростання, пом’якшення циклічних коливань на ринку товарів, капіталу і робочої сили, стимулювання зростання обсягу грошово-кредитних операцій, досягнення збалансованості платіжного балансу та інші.
Методи грошово-кредитної політики
До найбільш широко використовуваним методам грошово-кредитної політики відносяться:
- Зміна офіційної облікової ставки Нацбанку (облікова, або дисконтна політика), Вибіркові методи регулювання окремих видів позики. Зміна норм обов’язкових резервів банків; Операції на відкритому ринку (операції з купівлі-продажу векселів, державних облігацій та інших цінних паперів); Регламентація економічних нормативів для банків (співвідношення між касовими резервами і депозитами, власним або акціонерним капіталом і позиковим, позиковим капіталом і активами і ін.). Пряме обмеження розмірів банківських кредитів для окремих банків або позик (так звані кредитні стелі); Облікова політика. Рефінансування кредитних організацій; Встановлення орієнтирів зростання грошової маси.
Напрямки грошово-кредитної політики
Грошово-кредитна політика спрямована або на розширення масштабів кредитування (кредитна експансія) – в разі падіння рівня виробництва, або на обмеження (кредитна рестрикція) – націлена на скорочення пропозиції грошей в періоди економічних підйомів, тому що надлишок грошової маси так само негативний, як і її недолік.
Розширюючи або скорочуючи кредитування економіки, Нацбанк досягає стабільного і помірного росту грошової маси, який, при відповідному зростанні обсягу виробництва, забезпечує стійкий рівень цін.
ГКП може бути жорсткою, коли грошова маса підтримується на певному рівні, і гнучкою – коли держава прагне підтримувати на певному рівні ставку відсотка. Але одночасно фіксувати і грошову масу, і ставку відсотка – неможливо. Так, при збільшенні попиту на гроші, потрібно підвищити процентну ставку, щоб “утримати” грошову масу на певному рівні. А щоб не допустити зростання процентної ставки, треба збільшити пропозицію грошей.
Тому на практиці головне завдання Нацбанку – врівноважувати і поєднувати ці дві мети грошово-кредитної політики.