Резервні вимоги: визначення
Обов’язкові резерви банку
Резервні вимоги щодо зобов’язань комерційних банків застосовуються з метою регулювання загальної ліквідності банківської системи і є одним з основних інструментів грошово-кредитного регулювання.
Обов’язкові резерви банку надають собою частину кредитних ресурсів, що міститься на відкритому в Центральному банку безпроцентному рахунку. Ці резервні фонди кредитна організація зобов’язана створювати з метою забезпечення фінансової надійності.
Резервна політика – це частина монетарної політики Нацбанку, яка встановлюється для контролю грошових агрегатів, за допомогою зниження грошового мультиплікатора і підтримки на певному рівні грошової маси в обігу.
Суть банківських резервних вимог
Відповідно до законодавства, банківська установа зобов’язана класифікувати активи, виділяючи сумнівні та безнадійні борги, і створювати резерви в порядку, що встановлюється Нацбанком для покриття можливих збитків, можливих втрат за позиками, валютних, відсоткових та інших фінансових ризиків та гарантування повернення вкладів.
Обов’язок виконання резервних вимог виникає у кредитної організації з моменту отримання ліцензії на право здійснення банківських операцій.
Види банківських резервів
Обов’язкові резерви банку – інструмент для контролю грошових коштів за допомогою зниження грошового накопичення комерційними банками. Подібний механізм встановлюється з метою обмеження кредитних можливостей фінансових організацій.
Обов’язкові резерви банку зберігаються в Нацбанку в якості гарантійного фінансового фонду, що забезпечує надійне виконання своїх зобов’язань перед клієнтами. Ці високоліквідні активи не можуть бути використані при виникненні у банку несприятливих обставин.
Резервний фонд банку – частина власного капіталу, що утворюється за рахунок приросту чистих активів. Резервний фонд служить для покриття збитків банку, що виникають в результаті його діяльності, а також для збільшення статутного капіталу. За підсумками року банк може зробити відрахування в резервний фонд тільки в тому випадку, якщо є прибуток.
Резерви на можливі втрати
Формування банківського резерву робиться з метою уникнення таких ризиків:
- Невиконання зобов’язань з боку контрагентів банку за операціями або укладеними угодами; Зниження вартості банківських активів; Збільшення обсягу зобов’язань / витрат банку в порівнянні з попередніми періодами.
Резерв на можливі втрати по позиках
Резерв формується на випадок знецінення позики внаслідок невиконання позичальником фінансових зобов’язань або існування реальної загрози такого невиконання. Резерв формується за конкретною угодою або по групі кредитів з подібними характеристиками кредитного ризику (кредитний портфель). Детальніше див. Нижче.
Інші резерви банку
Крім основних резервів банку, існують і інші, для попередження можливих втрат за іншими активами:
- – резерв банку під балансові активи, за якими існує ризик втрат; – резерв по інструментах, які відображені на позабалансових рахунках бухгалтерського обліку; – резерв за строковими угодами; – резерв банку під інші втрати.
По суті, з усіх перерахованих банківських резервів ефективним є тільки резервний фонд – за рахунок цього фонду банк може впливати на свої витрати. Збільшення всіх інших резервів не впливає на фінансову стійкість, а значить, не настільки ефективно.
Резерви на можливі втрати по позиках
Резерви на можливі втрати по позиках – грошовий фонд, сформований комерційним банком для покриття ризиків за активними операціями, зокрема за кредитними угодами. Під можливими ризиками мається на увазі знецінення позики через невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань.
Формування резерву забезпечує банку більш стабільні умови фінансової діяльності і дозволяє уникати коливань величини прибутку, пов’язаної зі списанням втрат по позиках. Резерви на втрати по позиках формуються з відрахувань на витрати.
Визначення позик
Під позиками маються на увазі не тільки операції кредитування, але і такі угоди з фінансовими інструментами, з яких випливають грошові вимоги:
- Надані кредити, в тому числі міжбанківські позики, інші розміщені кошти, включаючи вимоги на отримання (повернення) боргових цінних паперів, наданих за договором позики. Суми, сплачені кредитною організацією за банківськими гарантіями, але не стягнені. Грошові вимоги по операціях факторингу. Придбані за угодою права вимоги (поступка вимоги). Вимоги по придбаних заставних. Банківські вимоги по операціях з фінансовими активами з відстрочкою платежу. Вимоги до платників по оплаченим акредитивами. Вимоги кредитної організації як лізингодавця за операціями фінансової оренди (лізингу).
Порядок формування резерву на можливі втрати по позиках
Після проведення процедури андеррайтингу та видачі кредиту оцінка позичальника не припиняється. Для визначення розміру необхідного резерву, оцінюється якість позички, яке, відповідно до нормативних актів Нацбанку, ділиться на п’ять категорій якості.
- I категорія – аналіз діяльності контрагента / функціонування ринку не виявив реальної або потенційної загрози втрат. Є підстави вважати, що позичальник повністю і своєчасно виконає зобов’язання. II категорія – на підставі професійного судження про рівень ризику констатовано існування помірної потенційної загрози втрат (наприклад, прогнозується несприятливий розвиток ситуації на ринках, на яких працює позичальник). III категорія – виявлено існування серйозної потенційної або помірною реальної загрози втрат (наприклад, отримана інформація про погіршення фінансового становища контрагента). IV категорія – одночасно виявлено наявність потенційних і помірних реальних загроз, або існування реальної загрози часткових втрат (наприклад, позичальник не виконує свої зобов’язання щодо своєчасного погашення відсотків і основного боргу за позикою). V категорія – є достатні підстави вважати, що вартість окремого кредиту буде повністю втрачена в зв’язку з невиконанням контрагентом договірних зобов’язань.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)