Грошова маса. Грошовий ринок
Економісти сходяться на думці, що емісію грошей (виробництво грошей, їх друкування) необхідно контролювати. У країні має бути стільки грошей, скільки потрібно для нормального функціонування економіки та виконання інших суспільних завдань. У вузькому сенсі грошова маса позначена символом М! і складається з двох елементів:
– готівкових грошових коштів – металевих і паперових грошей;
– чекових депозитів, т. Е. Вкладів у комерційних банках, сбербанках та інших аналогічних установах, на які можуть бути виписані чеки, в тому числі і поточні рахунки.
Грошовий (або фінансовий) ринок. Структура і механізм грошового ринку. Будь-який вид діяльності на ринку припускає наявність грошових ресурсів, які можна придбати, наприклад, у банку (фінансовому ринку). Основними фінансовими засобами є гроші та цінні папери (акції та облігації). Акції та облігації вільно продаються і купуються на ринку. Люди купують їх в надії на отримання дивіденду (доходу). Але вкладання грошей у цінні папери пов’язане з ризиком, оскільки фінансовий ринок не є статичною, на одні акції ціни підвищуються, на інші – падають. Така динаміка ринку і передбачити його коливання неможливо. Тому дивіденди часто розглядаються як плата за ризик.
Банк не може вільно розпоряджатися всіма засобами, які вкладники поклали на депозити. Певну частину грошей банки повинні зберігати в якості обов’язкових резервів. Норму обов’язкових резервів встановлює центральний банк країни (в США центральний банк навіть називається Федеральною резервною системою (ФРС)). Обов’язкові резерви перераховуються банками в ЦБ. Якщо виникає ситуація, при якій вкладники спрямовуються в банк, щоб забрати свої вклади раніше терміну (навіть втративши при цьому дохід від відсотка), ЦБ може надати комерційному банку кошти у вигляді кредиту, щоб він зміг розплатитися зі своїми вкладниками.
На грошовому ринку відбувається купівля-продаж грошових (фінансових) коштів. Цей ринок складається з:
– ринку позикових капіталів або банківських позичок (банківський кредит);
– ринку цінних паперів (РЦБ).
Комерційні банки надають не тільки кредитні кошти, а й цінні папери посередникам ринку. Посередники ринку цінних паперів, у свою чергу, можуть продавати банкам цінні папери.
Банки, як правило, дають короткострокові позики (на термін не більше року), а випуск цінних паперів забезпечує їм важливу можливість отримати гроші на тривалий термін (від облігацій) або в безстрокове користування (від акцій). Тому фінансовий ринок поділяється на грошовий ринок і ринок капіталу. На грошовому ринку угоди відбуваються з короткостроковими фінансовими засобами, а на ринку капіталів – з довгостроковими. Чіткої межі між цими ринками не існує, оскільки облігації, наприклад, мають різні терміни погашення.
Інвестиційний капітал. Для розширення виробництва фірмам постійно потрібні гроші. Їм завжди не вистачає власних коштів, і вони шукають додаткові грошові кошти. Такі грошові кошти називають інвестиційним капіталом. Формується інвестиційний капітал із власних заощаджень підприємства (нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування) і позикових заощаджень (тимчасово вільні грошові кошти інших підприємств, населення). Безпосереднє перетворення в інвестиції відбувається лише у власних (особистих) заощаджень (наприклад, хтось купує ділянку землі, використовуючи свій вклад у банку). “Чужі” заощадження, щоб стати інвестиційним капіталом, повинні пройти через грошово-фінансовий ринок. На ринку капіталу за допомогою посередника (банку) ці заощадження перетворюються на грошово-фінансові кошти і тільки потім використовуються на купівлю факторів виробництва.
Рівновага на грошово-фінансовому ринку. Як і будь-який ринок, фінансовий складається з попиту та пропозиції і, звичайно, відповідної ціни за надання грошей. Попит на гроші створюють фірми, банки і держава. Першим, як ми вже говорили, постійно не вистачає власних коштів. Другі виступають у ролі “постачальників” цих грошей. При цьому держава одночасно є й “постачальником” грошей, і регулятором правил грошового регулювання.
На грошовому ринку пропозиція створюється індивідуальними особами, у яких доходи перевищують витрати. Вони – позикодавці або кредитори. Грошовий ринок забезпечує повний і швидкий перелив заощаджень в інвестиції за тією ціною, з якою погоджуються і покупці, і продавці. Така ціна на гроші називається відсотком.
Центральний банк є великим кредитором для комерційних банків країни. Він позичає банки грошима під певний відсоток, який називається ставкою рефінансування. Грошова політика держави полягає в маніпулюванні ставкою рефінансування. Підвищуючи відсоткову ставку, центральний банк змушує комерційні банки підвищувати ставку і за власними кредитами, тим самим кількість угод за кредитами може зменшуватися. І навпаки, зменшуючи ставку рефінансування, центральний банк стимулює комерційні банки до видачі кредиту під нижчі відсотки, що може призвести до збільшення інвестицій та пожвавленню економіки країни в цілому. Тим самим центральний банк робить найсильніший вплив на кредитну експансію приватних банків. Зниження ставки веде до зростання інвестиційної активності банків, а підвищення, навпаки, знижує банківську експансію, оскільки відбувається подорожчання кредиту. Як правило, держава підвищує процентну ставку в період економічного зростання для ослаблення “перегріву” економіки, а також в якості антиінфляційного інструменту. Це, до речі, улюблений прийом Центрального банку Росії всі останні роки. Подорожчання кредиту та обмеження припливу грошей в кредитну систему (“стиснення кредиту”) називається політикою “дорогих грошей”. Коли відбувається спад ділової активності, держава проводить зниження ставки відсотка по кредитах. Здешевлення кредиту та розширення ресурсів кредитної системи стимулює зростання виробництва – політика “дешевих грошей”. Така політика проводилася практично усіма країнами світу в період нинішньої світової кризи, проте Центральний банк РФ “тримав” фоцентную ставку на дуже високому рівні в 13%, посилаючись на гафляцію в 12%. Правда, пізніше він знизив її до 12% і навіть до ‘, 5% в 2010 р
За рахунок зміни ставки рефінансування досягається оп – ееделенное грошова рівновага: кількість запропонованих і гребуемих грошей вирівнюється при більш високою процентною: тавки. При нестачі грошей державному центральному банку, наступного в курсі урядової фінансово-економічної політики, доводиться вибирати між високим відсотком, провідним до зниження ділової активності, і низькою ставкою рефінансування, яка повинна пожвавити економіку, але може “розігнати” інфляцію. Зростання пропозиції грошей створює їх надлишок, в результаті чого збільшується попит на облігації та акції, ціна на них підвищується.
Процентна ставка падає, і на грошовому ринку відновлюється рівновага. Це, звичайно, досить умовна схема, але вона проте дає уявлення про динаміку руху грошово-фінансового ринку.
Встановлення рівноваги на грошовому ринку можна зобразити графічно (рис. 13).
Недолік грошей (5т1) веде до “загасання” економічної активності, надлишок (5т) – до інфляції.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)