Відкритий ринок: визначення

Відкритий ринок – один з видів ринку, де проводяться операції купівлі-продажу активів (цінних паперів) між учасниками, які не є позичальниками або кредиторами. Гроші від продажу паперів на цьому ринку направляються до держателю, а не підприємству-емітенту. Відкритий ринок використовується ЦБ для здійснення угод купівлі та продажу активів (наприклад, короткострокових державних облігацій) з метою регулювання потоку грошової маси. Результат угод з купівлі – збільшення обсягів інвестованих в економіку коштів, а угод із продажу – їх зниження.

Відритий ринок – процес покупки і продажу ЦП активів (цінних паперів) для оптимізації грошової маси (зниження, підвищення) та регулювання обсягу позик. Угоди проводяться, як правило, з короткостроковими облігаціями. У ряді випадків можуть використовуватися середньо – і довгострокові активи.

Відкритий ринок (англійська назва Open Market) – тип ситуації на ринку, на якому присутня велика кількість учасників.

Відкритий ринок: сутність та особливості

Визначення “відкритого ринку” позиціонується з двох точок зору:

1. У широкому сенсі даний тип ринку схожий на вільний ринок. На Open Market немає обмежень для потенційних учасників внутрішнього ринку (в тому числі і для допуску на торговельні майданчики). Так, покупці і продавці не обмежуються фінансовими вимогами і жорсткими юридичними рамками для ведення діяльності.

На практиці відкритий ринок описується з ідеальної позиції (для замкнутого циклу звернення виробництва і товарів), тому в міжнародній практиці термін зустрічається рідко і згадується під іншим кутом зору. Під визначенням “відкритий ринок” часто ховається будь-який вид ринку, що має відносну свободу від податків, тарифів і бар’єрів, що ставлять перешкоди для нормального функціонування.

За доступності та впливу на торговельний майданчик відкритий ринок залежить від ряду аспектів:

– обсягу та характеру постанов уряду, що визначають податкову і тарифну політику. Вивчення даних критеріїв дозволяє виявити коло осіб, які не можуть брати участі в роботі ринку;

– конкуренції, що складається на торговому майданчику. Типи ринків, де особлива увага приділяється конкуренції, завжди на крок попереду. Вони відносяться до категорії більш відкритих ніж ті, де домінує невелика кількість учасників;

– групи культурних аспектів, наприклад, релігії. Остання може або прискорювати процес роботи ринку або ж створювати перешкоди.

Суть створення відкритого ринку – дозволити всім особам брати участь в купівлі і продажу різних товарів. Прихильники даного підходу впевнені, що відкритість ринку є основою для розвитку економіки. Це викликано тим, що покупці і продавці можуть брати участь в угодах на будь-якому рівні (в залежності від наявних у розпорядженні фінансових ресурсів). Теоретично кожна людина брати участь в ринкових відносинах і отримувати від цього прибуток. Такий підхід відкриває шляхи для розвитку економіки в цілому і поліпшення рівня життя.

Критики відкритого ринку вважають, що обмеження відіграють позитивну роль і сприяють створенню загальної стабільності ринкової системи. Втручання держави у вигляді регулювання положень і встановлення різних стандартів (тарифів, податків) дозволяє уникнути проблем, що мають місце в період Великої депресії. Стратегія розвитку ринку, заснована на обмеженнях, носить назву протекціонізму. Вона не перешкоджає розвитку ринку в цілому, але виступає за створення певних обмежень з метою захисту зацікавлених осіб.

2. У вузькому сенсі відкритий ринок – угоди Центрального банку країни, засновані на здійсненні операцій купівлі та продажу цінних паперів уряду. Угоди з купівлі активів призводять до того, що обсяги фінансових ресурсів зростають, що дозволяє підвищити грошові резерви банківської системи і обсяги грошової маси. Реалізація цінних паперів дає зворотний ефект – резерви банків знижуються і падають обсяги загальної грошової маси.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Відкритий ринок: визначення