Дивіденди, дивідендна політика
Основна мета діяльності будь-якої комерційної організації полягає в отриманні прибутку. Якщо рік був успішним для компанії, то по його закінченні постає питання про виплату дивідендів власникам організації.
Під терміном “дивіденди” розуміється частина прибутку, яку акціонерне товариство (АТ) виплачує своїм акціонерам і інвесторам.
Механізм розподілу прибутку формується радою директорів і носить назву дивідендної політики (ДП).
До основних цілей організації в області проведення ДП відносяться:
- Визнання розміру дивідендних виплат (ДВ) в якості одного з головних показників інвестиційної привабливості компанії; Збільшення ДВ на підставі зростання прибутку і / або їх частки в складі нерозподіленого прибутку.
При виборі ДП рада директорів вирішує два питання:
- 1. Який вплив розмір дивіденду надає на сукупне багатство АТ? 2. Якою має бути величина дивіденду?
Відповіді на ці питання залежать від ряду факторів. Характер проведеної ДП залежить від положення компанії на ринку товарів або послуг, ліквідності і прогнозів щодо майбутнього розвитку організації.
Порядок виплати дивідендів
Дивідендні виплати виробляються один раз в квартал, один раз в півріччя або щорічно. Зазвичай виплата носить строго певний характер і може бути представлена у вигляді чіткого алгоритму:
1. Дата оголошення розміру ДВ.
2. Екс-дивідендна дата – до її настання можна придбати додаткові акції.
3. Дата перепису, коли складаються списки власників.
4. Дата виплат (розсилка чеків або готівковий розрахунок).
Згідно із законодавством України порядок здійснення виплати частини прибутку обмовляється заздалегідь на початку випуску акцій. В обов’язковому порядку він повинен бути викладений на зворотному боці цінного паперу.
Формування дивідендної політики АТ здійснюється в кілька етапів:
- 1. Оцінка основних факторів, що впливають на вибір ДП і її проведення. 2. Вибір типу ДП. 3. Вибір методики проведення ДВ. 4. Розробка алгоритму розподілу прибутку в залежності від обраного типу ДП. 5. Розрахунок показника дивідендного виходу або розміру виплат на одну акцію.
На закінчення проводиться оцінка ефективності дивідендної політики.
Дивідендна політика на практиці
Існує ще ряд факторів, що визначають практичні аспекти проведення ДП. До них відносяться:
- Правове регулювання розміру ДВ; Дотримання інтересів власників акцій; Порівняння вартості власного та залученого капіталів; Підтримка достатньої ліквідності; Забезпечення розширення виробництва шляхом використання необхідної кількості коштів.
Що стосується принципових підходів до формування ДП, то вони можуть бути різними. Зазвичай говорять про консервативному, помірному або агресивному підході.
Консервативний підхід полягає в проведенні залишкової політики виплат і політики стабільного їх розміру.
Помірний або компромісний підхід – це політика мінімального стабільного розміру ДВ з деякою надбавкою в певні періоди.
Під агресивним підходом розуміють проведення політики стабільного рівня виплат і постійного зростання їх розміру.
Кожен з цих підходів характеризується певним типом ДП:
- 1. Залишкова політика ДВ припускає, що фонд виплати частини прибутку утворюється після задоволення потреби в забезпеченні підприємства фінансовими ресурсами. 2. Політика стабільного розміру ДВ означає виплату їх незмінною суми протягом усього періоду функціонування організації. 3. Політика екстра-дивіденду на увазі мінімальний стабільний розмір виплат з надбавкою в певні періоди. 4. Політика стабільного рівня ДВ означає встановлення конкретного коефіцієнта ДВ по відношенню до загальної суми прибутку.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)