Норма обов’язкових резервів
Норма обов’язкового резервування є одним з основних інструментів грошово-кредитної політики держави і являє собою частку залучених комерційних банком коштів, які повинні зберігатися на рахунку в ЦБ. Такий захід дозволяє гарантувати надійне виконання зобов’язань КБ перед клієнтами, навіть якщо фінансове становище банку досить хитке. Саме обов’язкове резервування дозволяє ЦБ страхувати вклади клієнтів.
Інше завдання обов’язкового резервування – впливати на кількість видаваних КБ кредитів і емісію безготівкових боргових грошей, а, отже, і на загальну інфляцію національної валюти. Навіть саме незначне збільшення норми резервування призводить до різкого зниження активності комерційних банків.
Зміна показника норми резервування дуже болісно для банків, головним чином тому що фінансові установи мають досить громіздку організаційну структуру, на перебудову якої можуть піти місяці. Інший аспект: при відрахуванні резерву в ЦБ банк змушений платити податок державі, а це гроші, які, на жаль, йдуть безповоротно.
Як банки реагують на зміну норми резервування?
При підвищенні норми резервування банку доводиться шукати додаткові гроші, щоб гарантувати собі фінансову стійкість. Основних джерел грошей два: національний банк, у якого береться кредит, або власні акції, які продаються. Як результат, падає загальна ліквідність. При зниженні норм резервування, навпаки, вивільняються кошти, які йдуть на погашення поточної заборгованості, що підвищує ліквідність.
Страждають від підвищення норм не тільки самі КБ, але і їх клієнти. Банки найчастіше реагують на посилюються правила ЦБ підвищенням процентних ставок – в результаті за все платить клієнт. Однак існують і виключення – якщо банк має багато клієнтів і дохід його стабільно великий, він може дозволити собі відраховувати велику суму резервів в ЦБ без підвищення процентних ставок по продуктам.
Яка величина норми резервування?
Впливають на норму резервування вид депозиту і розмір банку. В обох випадках залежність прямо пропорційна: по-перше, чим вище ліквідність депозиту, тим більше норма, по-друге, чим більший банк, тим вище необхідний показник. Великі фінансові установи мають величезну кількість клієнтів і для того, щоб несподіване банкрутство такої організації не стало трагедією для вкладників, ЦБ прагне закумулювати на своїх рахунках якомога більше грошей даного КБ.
На норму резервування впливає також і банківський мультиплікатор – знаючи цей показник, норму можна розрахувати досить просто:
M = 1 / D,
Де M – мультиплікатор, а D – норма резервування
Власне, метою такого мультиплікатора і є розрахунок обсягу грошової маси, яку здатний додатково створити банк.
Усереднення обов’язкових резервів
КБ можуть користуватися механізмом усереднення резервів, тобто формувати суму резервів способом підтримки середньомісячного залишку на кореспондентських рахунках в Банку Україні. Якщо банк відчуває тимчасові фінансові труднощі, він має можливість витратити частину коштів з рахунку ЦБ, однак, в кінці розрахункового періоду повинен довнести кошти так, щоб залишок виявився незмінним.
Можливість користуватися таким механізмом є у тих банків, які мають хорошу історію взаємин з ЦБ (своєчасна виплата штрафів), а також позитивну кредитну історію (немає прострочень по кредитах ЦБ).
Угруповання діаграми передбачає поділ кредитних організацій за величиною статутного капіталу. З цієї діаграми видно, що правом на усереднення користуються в основному великі банківські структури (понад 94% всіх користуються механізмом організацій).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)