Еволюційно стабільна стратегія (ЕСС)
Еволюційно стабільна стратегія (ЕСС) – стратегія (т. Е. Сукупність поведінкових реакцій), яка є оптимальною для даної популяції. Цей термін запропонував Дж. Мейнард Сміт (Maynard Smith J., 1982). Він став найбільш відомим в цій групі теорій, а його застосування виявилася вельми поширеною.
Особливу популярність придбала модель “яструби” – “голуби”, використовувана в аналізі агресивних взаємин у групі, вигідності агресивною і миролюбної стратегій поведінки. Розрахунки показали, що найбільш вигідним для популяції є певний баланс “яструбів” і “голубів” в ній, а не прямолінійна агресивна або миролюбна стратегія. Інша популярна модель демонструє вигідність стратегій “працьовитості” і “злодійства” на прикладі роющей оси (Sphex ichneumoneus).
Розробка моделей ЕСС показала, що вибір стратегії агресивності залежить не стільки від “озброєності” виду і пропорційних їй “блокувальних” механізмів, що так часто декларується в етології, скільки виходячи з відношення цінності життя та ймовірності розмноження. Для видів з коротким періодом життя цінність розмноження часто перевищує цінність життя, тому механізми блокування убивства родича зазвичай не діють. Так, самці оси-алаоніди можуть легко перекусити родича, що і відбувається у них в боротьбі за самку. У спеціальних спостереженнях на одній рослині було знайдено дванадцятій самок, десятеро живих самців і сорок трупів (Хайнд R., 1975).
Особливо багато робіт, що стосуються ЕСС, присвячено статевій поведінці (Maynard Smith J., 1989). Багато тварин (від комах до хребетних) в шлюбний період видають гучні звуки, які залучають статевих партнерів. Чим голосніше звук, тим вище ймовірність спарювання, але тим вище і шанс потрапити в лапи хижакові. Як розрахувати ЕСС для “крикуна”?
В інших дослідженнях отримані не менш цікаві результати: 90% птахів – моногами і тільки 10% моногамії серед ссавців, що знаходить своє пояснення в біології відтворення потомства.
Але дослідження ЕСС залишили багато загадок. Іноді зустрічається прямо парадоксальна ситуація, коли домінант, поглинений боротьбою за лідерство, поступається в репродуктивному успіху нижчестоящим за рангом особинам. Поведінка цих особин отримало назву клепто-репродуктивної стратегії. Так, молоді самці благородного оленя (Cervus elaphus) успішно спаровуються з самками, в той час коли ватажок зграї відстоює своє лідерство (Зоріна З. А. [и др.], 2002). Подібні випадки нерідко спостерігаються і серед ластоногих. Біологічний механізм цього явища не ясний.
Розробка розглянутих понять (незважаючи на деяку їх абсолютизацію) – безсумнівна заслуга социобиологии. Як це часто буває, перебільшена увага до якоїсь проблемі сприяє прогресу у справі її дозволу. Особливо наочно ми це можемо спостерігати, аналізуючи бурхливі дискусії навколо проблеми групового відбору, розглянутого раніше. У социобиологии відкидається груповий відбір, як що не одержав переконливих підтверджень. Дійсно, груповий відбір залишається “кабінетної теорією”. Хоча доводи його прихильників звучать вельми переконливо, суперечки навколо групового відбору не стихають дотепер. Але залучення уваги до цієї теми виявилося дуже плідним у теоретичному плані. А ярлик “кабінетної теорії” в еволюційної біології опоненти часто роздають один одному.
У социобиологии були зроблені спроби філогенетичного обгрунтування багатьох людських якостей: дружби, любові, ненависті, ксенофобії, турботи, політичних симпатій і багатьох інших. Але в суспільній свідомості з давніх пір вкоренилася переконаність в незначній ролі спадкових факторів у поведінці людини. За свої погляди професор Е. Вілсон піддався справжнього цькування в “найвільнішою” країні. Навіть в інтерв’ю 1994 він з жалем констатував триваюче небажання американського суспільства бачити роль генів в поведінці людини (Хорган Дж., 2001). Однак до 25-річного ювілею социобиологии її прихильники впевнено заявили про тріумф социобиологических ідей (Alcock J., 2000).
Практично одночасно з социобиологи народжується інша наука, яка також розбурхала суспільну свідомість, – етологія людини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)