Стратегія і структура ТНК
Які основні мотиви прямого інвестування за кордоном для ТНК? Згідно еклектичної моделі ПІІ (див. 30.3), існує чотири основні групи мотивів:
- Розширення (захоплення, утримання) зовнішніх ринків збуту;
підвищення шляхом створення зарубіжних філій ефективності виробництва товарів і послуг (через зниження витрат, насамперед трудових і податкових); Забезпечення доступу до іноземного ресурсів (сировини, кваліфікованих фахівців, інфраструктурі); Додаток принципово нових для фірми активів (зокрема, компаній з підрозділами НДДКР, що забезпечують розробку нових технологій).
Іноді ці мотиви поєднуються. Можуть існувати і більш специфічні мотиви ПІІ. Наприклад, підприємці з менш розвинених країн часто за допомогою зарубіжних активів страхуються від втрат при можливої конфіскації їхнього бізнесу на батьківщині, як це і відбувається з багатьма російськими ПІІ. Ще один варіант – підвищення переговорної сили компанії, оскільки лобістські можливості ТНК зазвичай більше тих, якими володіють національні компанії через можливість перших географічно маневрувати своїми активами.
Інвестиційна експансія за кордон здійснюється в різних формах. Двома базовими вважаються покупка існуючих фірм (злиття і поглинання, merges and acquisitions) і інвестиції “з нуля” (greenfield). Однак і в першому випадку зазвичай здійснюються інвестиції в модернізацію і розширення.
Звернемо увагу, що фінансовими джерелами ПІІ можуть бути не тільки перекази коштів через кордон, але і реінвестування отриманих на місці прибутків і навіть транскордонні кредити материнської компанії закордонним дочірнім структурам ТНК. Тому реінвестовані прибутку і позики від материнських компаній включаються статистикою в обсяг ПІІ.
Фірми, де іноземному інвестору належить 10-50% акцій (паїв), називаються асоційованими, а фірми, де є щонайменше 50% – й контроль – дочірніми. Вони є самостійними юридичними особами, але ТНК можуть створювати за кордоном свої відділення (не мають юридичної особи) та зарубіжні представництва (мають право на дуже обмежене коло операцій). Всіх їх часто називають закордонними філіями (foreign affiliates), точніше, афілійованими з ТНК підприємствами.
Але далеко не завжди ясна приналежність цих фірм кінцевому власнику – адже навіть за кількома материнськими ТНК можуть стояти одні і ті ж власники, які разом зі своїми закордонними філіями можуть діяти в якості фактично єдиного багатогалузевого конгломерату (прикладом може бути українська група “Приват”) або само як група реально незалежних компаній, об’єднаних лише сімейними зв’язками (наприклад, більше десятка індійських ТНК різної галузевої приналежності, якими володіють різні члени сімейного клану Тата). Додаткову складність при аналізі власників ТНК являє зростаюче використання для контролю над ними офшорних фірм, холдингів і вузькопрофільних ділових підприємств (special purpose entities / vehicles, SPV / SPE).
Крім ТНК в традиційному розумінні, в останні роки все більше ПІІ здійснюють різні фонди прямого інвестування (private equity funds). З одного боку, вони встановлюють контроль над придбані компаніями, діючи як ТНК, а з іншого боку, здійснюють операції з мотивів, які більше властиві портфельним інвесторам. Так, фонди прямого інвестування зазвичай купують активи строком на 3-5 років, причому навіть проведення санації підприємств, їх реструктуризація в кінцевому рахунку переслідують одну мету – перепродаж активів для отримання прибутку.
До них близькі суверенні фонди, створені переважно азіатськими країнами і зазвичай за рахунок частини офіційних золотовалютних резервів тих чи інших країн з тим, щоб вкладати ці активи за кордоном в дохідні довгострокові інвестиції, в тому числі прямі (самі ЗВР вкладаються тільки в мало ризиковані портфельні інвестиції – см. гл. 35). Хоча поки на суверенні фонди припадає менше 1% акумульованих в світі ПІІ, оскільки вони частіше здійснюють портфельні інвестиції, інтерес до них великий, тому що мотиви їх прямого інвестування помітно відрізняються навіть від тих, що характерні для майже тисячі великих державних ТНК, які інвестували за кордоном на порядок більше коштів. У разі суверенних фондів висловлюються побоювання про тісний зв’язок їх ПІІ з зовнішньою політикою відповідних держав.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)