Етика як вчення про мораль і моральність

Термін “етика” (від давньогрец. Ethos (етос) – місцеперебування, або житло людини) висловлює собою істотні сторони людського життя. Етика формується з міркувань про суть моральних умов життя і вчинків людини. Суттєвим для збереження людиною своєї сутності визнається доброчесний спосіб життя. У первинному значенні “етика”, “мораль” і “моральність” були різними словами, але одним терміном. Виділення етики як своєрідної сфери знання призвело до закріплення різних значень за кожним з цих слів.

Етика – наука, що досліджує сутність моралі в її різноманітних властивостях і проявах. Як область знання етику іноді називають моральною філософією і вживають цей термін для позначення моральних і етичних явищ в різних суспільних сферах – економіці, політиці, релігії та ін.

Мораль – суб’єктивний вимір і оцінка вчинків індивіда. Вона розглядається в двох взаємопов’язаних аспектах:

    Особистісному, що розглядає мораль як характеристику людини, сукупність її моральних якостей, чеснот, серед яких можна виділити доброту, справедливість і правдивість; Міжособистісному, згідно з яким мораль є характеристикою відносин між людьми, регульованих сукупністю загальноприйнятих норм, вимог і правил.

Мораль проявляється, з одного боку, в умінні обмежувати себе, накладати заборони на свої природні бажання, у веденні аскетичного способу життя; з іншого – у здатності до самопожертви заради інших людей.

Моральність – реальне здійснення вчинків людини в суспільстві та сім’ї.

Моральні цінності мають загальнолюдський характер, і прилучення до них робить людину більш гуманним. Її моральне відродження стає умовою прогресивних суспільних перетворень.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Етика як вчення про мораль і моральність