Авторитарна і гуманістична етика

Теорія авторитарної етики створена Е. Фроммом. У творі “Людина для себе” він формулює основні критерії та характеристики авторитарної етики, а також визначає зміст терміну “авторитет”.
Авторитарна етика – вчення про визначальну роль авторитету у встановленні законів і норм поведінки людей. Авторитет займає провідне положення в системі даної форми етики. Авторитет – значення або вплив, що належать людям або речам, які не потребують постійного підтвердження цього значення на ділі. Е. Фромм виділяє два типи авторитету:
1) раціональний – повага людей, яке грунтується на визнанні компетентності індивіда в певній сфері діяльності. Раціональний авторитет передбачає рівність усіх боків, а відмінності можуть стосуватися тільки рівня знань і вмінь у певній галузі;
2) ірраціональний своїм джерелом має фізичну або інтелектуальну владу над іншими людьми. Люди підпорядковуються такому авторитету, коли відчувають свою залежність, страх або безпорадність. Всяка критика сприймається як загроза, і на неї накладається заборона.
Авторитарна етика – система норм і правил, які встановлюються авторитетом, що стояв над індивідом. Така система цінностей грунтується на страху перед авторитетом і почутті слабкості і залежності; на відмову від самостійності і нездатності приймати рішення. Розумні доводи, що суперечать авторитету, з погляду авторитарної етики сприймаються як загроза. Авторитарна етика приймає чеснота як здатність до самовідданості, слухняності і придушення своєї індивідуальності і відсутність бажання розкрити її. В якості пороку вона приймає непокору авторитету і формулює зовнішні по відношенню до індивіда цінності, які він зобов’язаний виконувати.
Гуманістична етика – система духовних цінностей, яка встановлюється відповідно до загальнолюдськими нормами життя і орієнтується на всебічні прояви людської природи. Вона грунтується на переконаності, що людина самостійно визначає відмінність між злом і добром. Матеріально вона покладається на принцип, що добром має бути визнано все що є благом для людини, а злом – те, що завдає йому шкоди. Гуманістична етика розглядає доброчесність як досконалість діяльності, що реалізує здібності і особливості унікальної природи людини. Тому вона враховує певний набір властивостей, притаманних усім людям. Однак це не означає якоїсь уніфікації людської природи. За кожною людиною визнається право на унікальну особистість і неповторний образ існування. Таким чином, етичні норми – не тільки зовні встановлені вимоги, умовою їх формування є внутрішнє, духовний розвиток особистості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Авторитарна і гуманістична етика