Етика Юма

Моральна філософія (етика) Девіда Юма цікава і в тому відношенні, що вона являє подальший крок і успіх в психологічному аналізі внутрішніх пружин моральної діяльності людини. Юм, подібно Хатчесону, бачить останнє джерело етичної діяльності в почуттях людини, а не в ідеях. Всі почуття зводяться до двох форм: задоволення і невдоволення; – В цих почуттях і треба шукати природного коріння моральних ідей. Внаслідок спільності організації, наші почуття задоволення перебувають у зв’язку з подібними ж почуттями інших істот. Ця властивість Юм в своїй етиці називає симпатією, яка є не що інше, як здатність співчувати задоволень і страждань інших істот. У зв’язку з цією здатністю, ми схвалюємо або не схвалюємо те, що самі робимо, і що інші люди роблять для свого блага, наприклад, не схвалюємо або засуджуємо те, що приносить нам або їм (і їх діяльності) страждання, співчутливо випробовувані і нами. Звідси вже, ми починаємо несхвально ставитися до тих своїм вчинкам, які приносять іншим страждання і змушують нас за них співчутливо страждати, і на цьому грунті поступово розвивається моральне почуття, або совість.

На підставі цього Юм в своїй етиці стверджує, що моральне почуття і совість – чи не первісні й природжені властивості людської природи, а продукти духовного розвитку, розвитку почуттів схвалення і несхвалення – на грунті пізнання умов власних задоволень і страждань і на грунті симпатії до радощів і страждань інших. Але, очевидно, совість є продукт розвитку людської свідомості лише в умовах суспільного життя. Об’єкт совісті та етичних почуттів – загальне благо, як умова особистого блага. В етиці Юма знову проглядає тенденція утилітаризму, настільки незмінно властива англійської розуму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Етика Юма