Етика – визначення терміна

Слово “етика” походить від давньогрецького ethos (етос). Спочатку етос означав місце спільного проживання: будинок, гніздо, лігво. Пізніше їм стали називати якесь сталість – характер або звичай.

Діяч філософії Аристотель, розуміючи етос як характер, додав до нього прикметник “етичний”, маючи на увазі під ним певний набір чеснот.

Тобто людина з етичним характером – це особистість, чия поведінка орієнтоване на творення добра.

Далі вже Цицерон, при спробі перевести слово “етичний” з давньогрецької на латинську, ввів нове поняття – “moralis” (моральний). Тому в ті дні слова “етичний” і “моральний”, “етика” і “мораль” були синонімами. Але з часом ситуація змінилася: за кожним з понять закріпився свій сенс.

У теперішній же час наука етика – це розділ філософії, наука, предметом вивчення якої є суспільна мораль і моральність.

Під мораллю розуміють норми і правила, встановлені людьми для більш комфортного спілкування (те, що вимагає від вас суспільство). Моральність – це ті ж норми поведінки, але які виходять із середини – ваші особисті, закладені з дитинства (ваші вимоги до себе і оточуючих – це мораль через призму особистості).

Так як в суспільстві існують різні групи і підгрупи (партії, колективи на підприємстві, спільноти), в кожній з них існує свій етичний кодекс.

Етика – це регулятор поведінки людей. Але на відміну, наприклад, від юриспруденції, в етиці регуляція поведінки здійснюється особистістю самостійно на основі доброї волі.

Тобто якщо правила якоїсь групи не відповідають вашим внутрішнім переконанням і цінностям, то ви можете відмовитися від їх прийняття і виконання. Наприклад, я ніколи не буду працювати на фірмі, де корпоративна етика допускає жорстоке ставлення співробітників по відношенню один до одного.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Етика – визначення терміна