Етика Фейєрбаха – коротко

Найбільшу увагу філософія Людвіга Фейєрбаха приділяє етики та релігії. У першій третині XIX століття в Німеччині переважав погляд, що Кант незаперечно довів неможливість загальнообов’язкової етики, заснованої на прагненні до індивідуального щастя (евдемонізм). Фейєрбах і отримав широку популярність тим, що, всупереч панівним тоді системам, провів евдемоністіческой мораль послідовно і навіть радикально. За його погляду, предмет етики – область людської волі, але сама ця воля визначається насамперед прагненням до щастя. “Моральність без блаженства, – говорить Людвіг Фейєрбах, – це слово без сенсу”. З питання про те, як поєднувати тягу до особистого щастя з суперечить їй на перший погляд прагненням до самообмеження і служінню на благо інших, проповідник “туізма” Фейєрбах роз’яснює: оскільки “я” невіддільне від “ти”, то і справжня етика повинна бути заснована не на одиночному задоволенні, а на такому, яке враховувало б і чужі устремління. Взаємозалежність людей невіддільна від самої їхньої природи. Її явним виразом служить відмінність статей. У статевій любові “прагнення до щастя можна задовольнити не інакше, як задовольнивши разом з тим, хочеш ти того, чи ні, прагнення до щастя іншої особи”. Думка про те, що приватне прагнення до щастя повинно бути невід’ємно від такої ж тяги інших, ми засвоюємо з самого дитинства – в процесі людського спілкування. Згідно етичної філософії Фейєрбаха, конфлікт між егоїзмом і боргом виникати може, але він аж ніяк не є неминучим і нездоланним. У нашому житті, ми постійно вчимося поєднувати виконання боргу з особистими схильностями. У підсумку, само проходження боргу мало-помалу починає супроводжуватися з відчуттям задоволення і щастя, навіть якщо спочатку воно і виконується проти волі. Навіть жертва власним життям в ім’я щастя іншого може принести людині високе етичне насолоду.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Етика Фейєрбаха – коротко