Home ⇒ 👍Твори на вільну тему ⇒ Домінанта
Домінанта
Домінанта (лат. dominans, dominantis – панівний) – у мовознавстві – стрижневе слово синонімічного ряду, найбільш загальне за лексичним значенням, навколо якого групуються інші слова-синоніми. В літературознавстві Д. вживається для виділення в системі жанрів, стильових течій певного напряму і періоду провідного жанру, стилю, до яких вдається багато митців, а також характеризує ту особливість індивідуального стилю, яка переважає за частотністю прояву, за функціональним значенням у творах даного письменника (використання ритміко-метричних конструкцій, алюзій, невласне прямої мови, іронії тощо).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- Домінанта Домінанта – те ж, що доминантовая функція, Функція домінанти, Верхнеквінтовая функція і Ніжнеквартовая функція. Див. нетонічні функції. Доминантовая функція – функція нестійкого конструктивного елемента, що знаходиться в верхнеквінтових або ніжнеквартових відносинах з стійким конструктивним елементом; те ж, що Домінанта, Функція домінанти, Верхнеквінтовая функція і Ніжнеквартовая функція. Див. Нетоніческіе функції. Додаткові фактори гармонійної єдності * – […]...
- Шкільний твір на тему – Часопростір роману Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” як домінанта внутрішньої структури твору Домінантна ознака епічного мислення Панаса Мирного – романний спосіб творення художньої реальності – характеризує новаторський підхід до художнього зображення в українській літературі другої половини XIX ст. Об’єктивна манера художньої розповіді стала засобом побудови образного світу як системи, що саморозвивається за внутрішніми законами. Реалістичне зображення цілісного предметного світу включає взаємодію особистостей, які формуються на основі взаємозв’язків […]...
- Шкільний твір на тему – Бездуховність та егоїзм як домінанта родинної трагедії в повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” 3 великою майстерністю показав І. С. Нечуй-Левицький життя в селі після реформи 1861 року, викривши причини непорозумінь і сварок у родині Омелька Кайдаша. Батько був добрим стельмахом і прожив довге і тяжке трудове життя. Своєю власною працею він стягся на господарство, збудував простору хату, яка потонула в старому садку, виростив з дружиною двох синів. Вони […]...
- Ствердження цінностей національної етики засобами комічного. Сміх крізь сльози як ідейна домінанта твору. Сценічне життя повісті – УКРАНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ІІ пол. ХІХ ст. РЕАЛІЗМ. ТВОРЧІСТЬ І. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО, ПАНАСА МИРНОГО Мета: дати поняття про засоби комічного в повісті; удосконалювати вміння відшукувати в тексті художні засоби та визначати їх роль у вираженні авторської позиції, розвивати вміння висловлювати міркування з приводу змісту твору, порушених проблем, проводити аналогії з сучасним життям; інформувати про сценічне життя повісті; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати почуття толерантності, поваги до письменника та його […]...
- Внутрішня й міжособистісна гармонія особистості як ідейна домінанта твору. глибина почуттів і драма героїв. Соціальна витоки особистої драми. Засоби художнього вираження почуттів – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ ст. МОДЕРНІЗМ. ТВОРЧІСТЬ І. ФРАНКА Мета: дати поняття внутрішні та міжособистісна гармонія, з’ясувати причини порушення цієї гармонії в героїв “любовного трикутника”, визначити причини трагічного кінця стосунків, його соціальні витоки, підкреслити глибину почуттів персонажів; розвивати вміння аналізувати текст драматичного твору, знаходити причиново-наслідкові зв’язки, збагачувати словниковий запас учнів, розвивати усне мовлення; виховувати емоційність та толерантність, увагу до почуттів інших. Теорія літератури: соціально-психологічна […]...
- МОВНІ ЗАСОБИ Л. ГЛІБОВА Мовні засоби, якими користувався Л. Глібов, лексичні, фразеологічні та синтаксичні, працювали на створення єдиного стилю газети. Його мова емоційно забарвлена, експресивна. Творча індивідуальність автора, його світосприймання та світовідчуття, ставлення до явищ навколишньої дійсності й оцінка їх – усе це позначилося на доборі та організації мовних засобів. Авторові вдалося органічно поєднати мовні засоби публіцистики, що вимагала […]...
- Манера Манера (фр. тапіеге – вправність рук ) — особлива прикмета творчості митця – письменника, маляра, музики, яка грунтується на його звичці, особливостях внутрішнього світу. Ряд вчених твердить, що М. збігається з індивідуальним стилем. Існує погляд, згідно з яким М. – поняття вужче від стилю і виражає чисто зовнішню своєрідність зображально-виражальних засобів митця. М. йде від […]...
- Акорди лінеарних функцій До числа основних функцій лінеарних акордів відносяться: ▪ лінеарні функції, т. Е. Значення звукових елементів, які полягають у поступовому, зазвичай, плавному їх переході один в одного, а також у збереженні своєї позиції, внаслідок чого можуть утворюватися різноманітні звукові одноголосі, багатоголосні і пластові линеарно-гармонійні побудови; ▪ векторної функцією * (напр., “Висхідні”, “спадні” і “педальні лінеарні акорди”); […]...
- Парадигма Парадигма (грецьк. parаdeigma – приклад, взірець) – 1. Ряд об’єднаних певною спільною ознакою мовних одиниць, кожна з яких визначається через відношення протиставлення до інших, тобто через парадигматичні відношення (див.: Мова, Семіотика (семіологія)). Спочатку термін “П.” зі значенням “взірець словозміни, система словоформ, які утворюють одну лексему” (наприклад, правда, правди, правді, правдою і т-п.) застосовувався у морфології, […]...
- Ода Ода (грецьк. оide) – жанр лірики, вірш, що виражає піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю історичних осіб. У стародавній Греції О. – хорова пісня. Розрізняли О. хвалебну, танцювальну і плачевну. 0., створені Піндаром (близько 544-518 до н. е.), прославляли переможців спортивних змагань. 0. Квінта Горація Флакка (65-8 до н. е.) уже звеличували імператора Августа, […]...
- Стиль і жанр твору Вибір стилю і жанру – це відповідь на питання, як я буду писати свій текст, в якій формі. Поняття стилю має кілька значень. З одного боку, мова може йти про індивідуальні особливості письма. У цьому сенсі стиль є у кожного з нас. З іншого боку, під стилем мається на увазі система мовних засобів і способів […]...
- Формуємо предметні та ключові компетентності – ПЕРЕХІД ДО МОДЕРНІЗМУ ВЗАЄМОДІЯ СИМВОЛІЗМУ Й ІМПРЕСІОНІЗМУ В ЛІРИЦІ Запам’ятайте! Поети, кажучи біблійними словами,- сіль землі. Вони швидше й тонше за інших відчувають зміни в настроях людей, у суспільстві загалом, відображаючи це у своїх творах. Французькі письменники ПІ. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо започаткували нові напрями в літературі – символізм та імпресіонізм, відбивши в художньому слові прагнення осягнути мінливість, багатоманітність і таємничість світу та […]...
- Слово Слово – основна структурно-семантична одиниця мови, що є назвою предметів, їх властивостей, процесів, явищ дійсності. Йому притаманні семантичні, фонетичні, граматичні ознаки, специфічні для кожної мови. С складається з морфем, виступає компонентом речення і може становити собою сукупність словоформ (див.: Парадигма). У С. закріплюються результати пізнавальної діяльності людей, воно є засобом вираження, передачі та формування понять. […]...
- Кредо Кредо (лат. credo – вірю) – символ віри; основи світогляду письменника, його переконань, які позначаються на творах, увиразнюють стиль, утверджують його естетичну та грома-дянську позицію в мистецтві і в суспільстві. Прикладом К. може бути вірш Г. Чупринки “Credo”, в якому обгрунтовується його художня та громадянська платформа, суголосна принциповим критеріям інших митців (у даному випадку – […]...
- Ідіолект Ідіолект (англ. idiolect, від грецьк. idios – свій та dialectos – розмова, говір, наріччя) – індивідуальне мовлення, що пояснюється місцем проживання, віком, фахом, соціальним станом, загальним рівнем культури певної людини. І. як мовна характеристика особистості не тільки окреслює особливе, а й розкриває розмаїті аспекти мови як загальнонаціонального феномена, її невичерпний потенціал. Літературний І. в сучасній […]...
- Що таке ода? Ода – це ліричний жанр літератури, урочиста пісня, що оспівує, що вихваляє того, до кого вона звернена. Виникнення жанру оди пов’язують з творчістю давньогрецького поета Піндара, що жив в 6-5 століттях до нашої ери. Вважається, що Піндар став першим творцем оди. Це були вірші, в яких поет прославляв переможців Олімпійських ігор. Основною ознакою жанру оди […]...
- Поетичне мовлення Поетичне мовлення – мовлення художньої літератури, позначене підвищеною емоційністю та образністю, насичене тропами, стилістичними фігурами, перейняте шляхетною фонікою. Найбільш притаманне П. м. ліриці з її яскравими естетико-виражальними можливостями, витонченою мелодійністю. П. м. живиться невичерпними джерелами національної мови, її активним та пасивним словником, щоразу набуваючи неповторного колориту у доробку автора, стаючи визначальною рисою його стилю. П. […]...
- Кульмінація Кульмінація (лат. сulmen – вершина) – момент найвищого піднесення, напруження, розвитку конфлікту, момент вирішального зіткнення характерів, мить перелому в сюжеті, з якої починається розв’язка. Термін “К.” використовується при аналізі сюжету епічного, драматичного та ліро-епічного твору. Кульмінаційні моменти притаманні й ліричним творам. К. виразніша у художніх текстах, де головна увага автора зосереджена на вчинках головного героя, […]...
- Гомерівське питання У науці багато століть ведеться суперечка по так званому “гомерівському питанню”. Це питання про особистості Гомера, про походження поем “Іліада” і “Одіссея”, про історичному часі в поемах. З XVIII ст. набула поширення теорія про те, що “Іліада” і “Одіссея” є творами усної народної творчості, а самого поета Гомера не існувало. Підставами для такого висновку послужили […]...
- Формалізм Формалізм (лат. Forma – вигляд, постава, форма) – один із напрямів авангардизму в мистецтві початку XX ст., збірне поняття для характеристики дадаїзму, конструктивізму, кубізму, футуризму, абстракціонізму та ін. течій, що об’єднували митців, котрі надавали особливої уваги формі художнього твору. Мав прихильників у більшості країн Європи і Америки в усіх видах мистецтва, заразом і в художній […]...
- Стилізація Стилізація (фp. stylisation) – свідоме наслідування творчої манери певного письменника, зовнішніх формальних ознак його стилю, певного фольклорного чи літературного жанру, стилю чи напряму. Так, вірш “Думи мої” Ю. Федьковича – явне наслідування однойменного твору Т. Шевченка, “Ніч на Івана Купала в с. Харківці” А. Тесленка – “Вечорів на хуторі біля Диканьки” М. Гоголя, “Червона калино, […]...
- Рецензія Рецензія (лат. recensio – огляд, розгляд, оцінка) – один із провідних жанрів літературної критики, що розглядає й оцінює твори художньої літератури та мистецтва, визначає їх вартість та характеризує допущені, на думку критика, хиби, недоліки. Р. притаманні такі ознаки: наявність бібліографічного опису видання (може бути повним або скороченим, мати свої певні усталені варіанти розміщення в тексті […]...
- Літературно-художній образ Літературно-художній образ – 1) естетична категорія, що характеризує особливий, притаманний мистецтву спосіб творення уявного світу; сформований фантазією письменника світ, тією чи іншою мірою співвідносний зі світом реальним на рівні суспільних, культурних, історичних, психологічних та інших явищ. Міметичне розуміння категорії Л.-х. о. (коли уявний світ визнається за більш чи менш докладне відтворення дійсності у художній формі) […]...
- Гайдуцькі пісні Гайдуцькі пісні – фольклорний пісенний епос переважно балканських народів – сербів, хорватів, болгар, албанців, а також румунів і молдован. Назва пішла від слова “гайдук” – вояк-піхотинець (угорською мовою), учасник збройної боротьби південнослов’янських народів проти турецьких загарбників у XV-XIX ст., народний захисник, визволитель. Г. п. оспівують героїчні подвиги ватажка та його загону, Невеликі за обсягом, героїко-епічні […]...
- У світі художнього слова О. С. Пушкіна Вірш “І. І. Пущину “написано в жанрі літературного послання, літературного письма. До цього жанру Пушкін неодноразово звертався і раніше (“До Чаадаєва”). Послання – жанр в поезії та публіцистиці; твір, написаний у формі листа або звернення до конкретного адресата. Цей жанр був найбільш поширений в період розквіту романтизму. Характерними для послання були мотиви прохання, побажання. Зміст […]...
- Гуманізм Пушкіна і його шлях від романтизму до реалізму У своїй творчості великий російський поет О. С. Пушкін торкався багато тем, які стали традиційними для всіх російських літераторів. Про що ж писав Пушкін, що його творчість так незаперечно змогло завоювати любов багатьох поколінь? Предметами літературного зображення були загальнолюдські цінності: волелюбність, дружба, любов і звичайно Батьківщина. Твори Пушкіна просякнуті надзвичайним гуманізмом, який був ще не […]...
- Жанрові особливості роману Євгеній Онєгін У 1823 році Олександр Сергійович почав написання свого знаменитого роману “Євгеній Онєгін”, перебуваючи в південному засланні. У той час поет захоплювався творчістю Байрона, і романтичні мотиви поезії англійського поета відклали відбиток на творчість Пушкіна в той період. Але все ж твір “Євгеній Онєгін” не можна назвати романтичним. Жанрова своєрідність роману Слід зазначити, що до питання […]...
- Елегія Елегія (грецьк. elegeia – журлива пісня, скарга; хоч етимологічне значення може мати й інші джерела: фриг. elegn – очеретина, очеретяна сопілка) – один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту. Е. визначилась у Стародавній Греції (VII ст. до н. е.) передовсім як вірш (двовірш), що складався із гекзаметра та пентаметра, розмежованого на дві рівні […]...
- Скоромовка Скоромовка – поетичний жанр, живлений джерелами дитячого фольклору, зумовлений потребами етнопедагогіки. В основі С – дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, призначена для тренування артикуляційного апарату дитини. Водночас вона, позначена тонким інструментуванням, виконує естетичну функцію, спонукає до словотворчості (“В сіни Мусій сіно носив”, “Надворі погода розмокропогодилася” тощо). Цю особливість С. зауважили авангардисти, зокрема футуристи, використовуючи […]...
- Що таке ода в літературі? Ода являє собою урочисте вірш. Колись ще в давньогрецькій поезії одою називали ліричний вірш, який виконувався хором. Цікаво, що спочатку в Стародавній Греції до Оде приписували абсолютно будь-яку форму віршованій лірики, супроводжуючу музику. Давньогрецький поет Піндар, що жив близько 518-442 до н. е., оспівував у своїх одах царів і аристократів, удостоєних, на його думку, розташування […]...
- В. ГОЛОБОРОДЬКО: ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНИЙ СВІТОПРОСТІР В. Голобородько – одна з найяскравіших постатей української літератури ХХ ст. Таких подій, які свідчать про нетерпимість до соціальної, національної несправедливості, духовного звичавіння і морального спустошення, – більшість у його творчому доробку. На це спонукали митцяобставини нелегкого власного життя. Він відчув на собі усю жорстокість тоталітарного режиму – через звинувачення і причіпки. Все це не […]...
- Стиль Стиль (лат. stilos – грифель для писання) – сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника. Мистецтвознавство під С. розуміє те спільне, що об’єднує творчість ряду митців, споріднену тематикою, способом створення художнього світу. Тут С збігається з мистецьким напрямом, течією. Оскільки літературно-стильову течію започатковує оригінальний митець з яскраво вираженим світобаченням, неповторним письмом, […]...
- Композиція і композиційний прийом “розповідь в оповіданні” Жодне гідне літературний твір не може обійтися без композиції. Адже вона являє собою побудову художнього творіння, розташування його окремих частин в системі і послідовності, яка підкреслить головну ідею твору і допоможе її розкрити найбільш максимальним чином. Поняття композиції в літературному творі Але про композиції не можна сказати, що це тільки визначення послідовності сцен роману або […]...
- ПОНЯТТЯ ПРО ЛІТЕРАТУРНИЙ СТИЛЬ. ЗАГАЛЬНІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ СТИЛІ Мета: ознайомити учнів із поняттям “стиль”, складниками стилю, повідомити про різницю між стилями загальними й індивідуальними; розвивати аналітичне мислення, літературознавчу компетентність, уміння узагальнювати, працювати в парі; прищеплювати інтерес до літератури. Компетентності, що формуються: предметні – уміння давати визначення поняттю “стиль”, розрізняти стилі загальні (епох, напрямів, течій, жанрів) та індивідуальні (стилі письменників), називати складники стилю (тематика, […]...
- Що таке гумор в літературі? Гумор – це одне з літературознавчих понять, що у творі означає глузливе ставлення до характерів персонажів і їх побутового життя. Гумор – це досить необразливий сміх, з’єднаний з жалістю, поблажливий і навіть співчутливий. Можна сказати, що мета гумору в літературі – через сміх показати сльози. Серед найбільш яскравих представників гумористичного напряму виділяються: М. Гоголь; А. […]...
- Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
- Що таке неологізми: визначення Неологізми – це слова, які з’явилися в мові зовсім недавно. У розвинених мовах щорічно з’являється близько 10 000 і більше нових слів, багато з них забуваються досить швидко, однак деякі все-таки залишаються в мові на довгий час, стаючи його невід’ємною частиною. Науку, що вивчає неологізми, називають неологією. Неологізми бувають загальні (освічені як самостійно, так і […]...
- ПЛАН – О. ГЕНРІ, ДЖ. ОЛДРІДЖ – КРАСА ЧИСТИХ ЛЮДСЬКИХ ВЗАЄМИН – 7 клас Особливості новели як жанру I. Новела як жанр літератури. (Новела (італ. novella – новина) – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.) II. Жанрова своєрідність новел. (Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів, напружений сюжет. Наявність чіткої композиції, зведення до мінімуму персонажів, несподівана розв’язка.) ІІІ. Письменники-новелісти світу. (Відомими […]...
- Формуємо предметні та ключові компетентності – ПРОЗАМ ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ ТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ XIX СТОЛІТТЯ Запам’ятайте! – Літературно-мистецькі напрями й течії не мають чітких часових меж, можуть довго існувати поряд, взаємопроникаючи та взаємозбагачуючись, як романтизм і реалізм. – Літературна творчість Е. Т. А. Гофмана створена уявою письменника, але вона тісно пов’язана з реальністю: з вадами суспільства тогочасної Німеччини, з духовністю ентузіастів та бездуховністю філістерів. – Митці “чистого мистецтва” доповнили актуальні […]...
- ЛІТЕРАТУРНА БАЛАДА НА ПОЧАТКУ XIX ст Два століття тому, на початку XIX ст., поети знову зацікавилися жанром балади. Вони по-новому відкрили для своїх читачів ті давні часи, сповнені казкової незвичності, подвигів шляхетних лицарів, коли дійсність і уявлення химерно перепліталися. Літературна балада у Європі зберігає традиційну форму. Так, у Франції на початку XIX ст. існує розподіл: 8 строф – побутова балада, 10 […]...