Home ⇒ 👍Твори на вільну тему ⇒ Манера
Манера
Манера (фр. тапіеге – вправність рук ) — особлива прикмета творчості митця – письменника, маляра, музики, яка грунтується на його звичці, особливостях внутрішнього світу. Ряд вчених твердить, що М. збігається з індивідуальним стилем. Існує погляд, згідно з яким М. – поняття вужче від стилю і виражає чисто зовнішню своєрідність зображально-виражальних засобів митця. М. йде від суб’єктивних якостей митця, який не дослухається до “мови”, вимог зображуваних явищ, проблем, тем, обраного жанру. М. може мати і той, кому не вистачає таланту для створення власного стилю як художньої закономірності, зумовленої рядом стилетвірних чинників (див.: Стиль).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- Манера спілкування У кожної людини є своя манера спілкування і від неї багато що залежить у житті, наприклад, будуть поруч вірні друзі, як будуть ставитися колеги на роботі і т. п. Вибравши правильну манеру спілкування, можна заслужити повагу і довіру в оточуючих людей. Які бувають манери спілкування? Як би банально це не звучало, але є погані і […]...
- Філософський зміст, проблематика новели Момент. Імпресіоністична манера письма автора – СИМВОЛІЗМ В УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ В. ВИННИЧЕНКА, П. ТИЧИНИ Мета: ознайомити учнів зі змістом новели; розкрити її філософський зміст та проблематику; розвивати вміння аналізувати новелу, аргументувати власну думку, навички зв’язного мовлення; визначити стильові особливості твору та імпресіоністичні елементи в ньому; виховувати почуття відповідальності, людяності, вміння цінувати кожен момент життя. Обладнання: портрет письменника, текст новели, тлумачний словник. Теорія літератури: новела, імпресіонізм. Тип уроку: комбінований. ПЕРЕБІГ […]...
- Образ Олени Ляуфлер. Особливості характеротворення. Творча манера й стиль автора. O. Кобилянська й українська та західноєвропейська література. Ідеї ніцшеанства у творчості письменниці – НЕОРОМАНТИЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ, ЛЕСІ УКРАЇНКИ Мета: продовжити роботу над змістом повісті “Людина”, схарактеризувати образ головної героїні твору Олени Ляуфлер, спираючись на текст; розвивати навички самостійної роботи з текстом та творче мислення учнів, зв’язне мовлення, уміння аналізувати прочитане, давати йому власну оцінку; виховувати повагу до людини, толерантність, здатність поважати думку інших. Теорія літератури: повторення поняття “пейзаж”. Обладнання: текст повісті. Тип уроку: […]...
- Стиль Стиль (лат. stilos – грифель для писання) – сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника. Мистецтвознавство під С. розуміє те спільне, що об’єднує творчість ряду митців, споріднену тематикою, способом створення художнього світу. Тут С збігається з мистецьким напрямом, течією. Оскільки літературно-стильову течію започатковує оригінальний митець з яскраво вираженим світобаченням, неповторним письмом, […]...
- Завершений твір Завершений твір – наслідок творчого процесу митця, твір, остаточно зафіксований у тексті, над удосконаленням якого автор більше не працює, вважаючи, що його задум реалізовано повністю. Прихильники феноменологічної та рецептивної естетики твердять про відносну завершеність твору, оскільки його естетична якість, конкретизація підсумовується в читацькому сприйнятті. Завершеність твору відносна ще й тому, що з появою нових творів […]...
- Добро Добро – одне з найбільш загальних понять моральної свідомості, одна з основних категорій етики. Разом зі своєю протилежністю – злом – Д. є найбільш узагальненою формою розмежування моральних, аморальних вчинків, якостей тощо, які відповідають чи не відповідають в даній культурно-історичній ситуації усталеним вимогам моральності. З допомогою категорії Д. здійснюється етична оцінка як явищ соціальної практики, […]...
- Літературно-критичний огляд Літературно-критичний огляд – літературно-критична стаття, у якій оглядово характеризується й оцінюється низка літературних явищ, об’єднаних за певним принципом. Найчастіше в Л.-к. о. підсумовується розвиток літератури за певний період (І. Франко, “З останніх десятиліть XIX віку”); аналізуються твори певного жанру за окремий відрізок часу (І. Франко, “Наша поезія в 1901 році”) або матеріали, вміщені у тому […]...
- МОВНІ ЗАСОБИ Л. ГЛІБОВА Мовні засоби, якими користувався Л. Глібов, лексичні, фразеологічні та синтаксичні, працювали на створення єдиного стилю газети. Його мова емоційно забарвлена, експресивна. Творча індивідуальність автора, його світосприймання та світовідчуття, ставлення до явищ навколишньої дійсності й оцінка їх – усе це позначилося на доборі та організації мовних засобів. Авторові вдалося органічно поєднати мовні засоби публіцистики, що вимагала […]...
- Локальний прийом Локальний прийом (лат. localis – місцевий) – застосування в художньому творі зображально-виражальних засобів, тісно пов’язаних з місцем дії у сюжеті, розглядається як прояв місцевого колориту (фр. couier locale), використовуваного письменниками при зображенні певного етнічного середовища тощо (діалектизми, жаргонізми і т. п.). Цей прийом, запроваджений романтиками, набув широкого поширення у літературі. Активно використовували його М. Коцюбинський […]...
- Персонаж Персонаж (лат. persona – особа, фр. personnage – маска актора) – постать людини, зображена письменником у художньому творі, загальна назва будь-якої дійової особи кожного літературного жанру. Олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, особин тваринного світу в казках, байках, притчах та деяких інших жанрах також називають П. Деякі літературознавці ототожнюють П. з героєм, вживають ці слова […]...
- Твір на тему “Які стильові тенденції переважають в індивідуальному стилі письменника?” Стиль є індивідуальним втіленням художнього методу письменника. Та якщо метод визначає загальний напрям творчості автора, то його стиль відображає індивідуальні властивості художнього слова, яке використовує письменник. І якщо в методі можливо знайти лише загальні риси, які пов’язують певну групу митців, то у стилі проглядаються індивідуальні риси того чи іншого письменника: манера письма, особистий досвід, талант […]...
- Невласне-пряма мова Невласне-пряма мова – своєрідний тип мови, проміжний між прямою і непрямою мовою. Н.-п. м. зближує з прямою те, що в ній зберігаються лексичні й синтаксичні риси чужого висловлювання, манера мовлення і настрій персонажа, але Н.-п. м. подається ніби від імені автора, в мову якого вплітається мова дійової особи. Відтак створюється двоплановість висловлювання: передається “внутрішнє мовлення” […]...
- Композиція і композиційний прийом “розповідь в оповіданні” Жодне гідне літературний твір не може обійтися без композиції. Адже вона являє собою побудову художнього творіння, розташування його окремих частин в системі і послідовності, яка підкреслить головну ідею твору і допоможе її розкрити найбільш максимальним чином. Поняття композиції в літературному творі Але про композиції не можна сказати, що це тільки визначення послідовності сцен роману або […]...
- Стаття Стаття – науковий чи публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі чи газеті. Один із найпопулярніших публіцистичних, літературно-критичних жанрів періодики; своєрідне дослідження важливої суспільно-політичної чи літературної теми. Для С. характерне висвітлення конкретних питань з необхідним їх теоретичним осмисленням. С літературно-критична – досить широке за охопленням матеріалу і порівняно глибоке за аналітичним проникненням у художні твори […]...
- Теорія трьох стилів Теорія трьох стилів – вчення про стильові особливості різних жанрів художньої літератури і типів промов, сформульоване в працях античних філологів, авторів поетик і риторик (Аристотель, Горацій, Цицерон та ін.). Розвивалося в епоху Відродження, Просвітництва прихильниками класицизму (Н. Буало, Ф. Прокопович, В. Тредіаковський, О. Сумароков, М. Ломоносов). Класифікуючи систему жанрів на “високі”, “середні” й “низькі” відповідно […]...
- Стилізація Стилізація (фp. stylisation) – свідоме наслідування творчої манери певного письменника, зовнішніх формальних ознак його стилю, певного фольклорного чи літературного жанру, стилю чи напряму. Так, вірш “Думи мої” Ю. Федьковича – явне наслідування однойменного твору Т. Шевченка, “Ніч на Івана Купала в с. Харківці” А. Тесленка – “Вечорів на хуторі біля Диканьки” М. Гоголя, “Червона калино, […]...
- ПОНЯТТЯ ПРО ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ПИСЬМЕННИКА – Дзеркало, з яким ідеш по великій дорозі aбo Про роман у літературі XIX століття – Золоте століття романи Безумовно, що сучасній людині добре знайоме слово “стиль”. Адже виглядати стильно, мати власний стиль сьогодні є однією з ознак успішності особистості. Але це поняття у різні часи тлумачилося неоднаково. Так, за часів Давньої Греції стилем називали гостру паличку для письма на восковій табличці. Поступово це слово набуло переносного значення, позначаючи почерк, особливості письма людини. До […]...
- МОВА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. ЗОБРАЖАЛЬНО-ВИРАЖАЛЬНІ ЗАСОБИ (ТРОПИ) – Мова художньої літератури – мовна система, яка співвідноситься з літературною формою, до якої долучаються усі нелітературні форми задля якнайповнішого відображення дійсності і змалювання образів. У мові художньої літератури функціонують усі відомі мовні засоби. √ Мова художнього твору базується на використанні Тропів, фігур (синтаксичних конструкцій), символів, лексики за історичним, територіальним принципом тощо. – Троп – […]...
- ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ – ЛІТЕРАТУРНИЙ РОЗВИТОК Індивідуальним втіленням художнього методу є стиль. Якщо метод визначає загальний напрям творчості, стиль віддзеркалює індивідуальні властивості художника слова. За влучним висловом Л. Тимофєєва, “в методі знаходять насамперед те загальне, що пов’язує митців, а в стилі – те індивідуальне, що розділяє їх: особистий досвід, талант, манера письма та ін.” [68, 64]. Стиль – це сукупність художніх […]...
- ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Вивчення світової літератури не може бути плідним без урахування великої кількості загальних понять про окремі властивості та особливості художніх творів, літературного процесу в цілому. Дослідження, узагальнення та систематизацію загальних літературознавчих понять здійснює теорія літератури (від грец. θεωρία – спостереження, дослідження). Вона розвивається як узагальнююча наукова дисципліна, оскільки поставлені нею проблеми можуть бути розроблені тільки на […]...
- Жанр, напрямок і розмір поеми “Реквієм” “Реквієм” можна віднести до нового течією літератури, акмеізму, протистоїть символізму і проголошує чіткість і точність слова, прямоту стилю і ясність образів. Перед літературними новаторами стояла мета облагородити людини за допомогою мистецтва. Ахматова, як і всі акмеїстів, прагнула до поетичних змін пересічних і часом непривабливих явищ життя. Твір “Requiem” повністю відповідає новаторському течією акмеїзму з його […]...
- Що таке сатира в літературі? Сатирою в літературі, як правило, називають поетичний твір великого обсягу, в якому присутнє негативне або різко засуджує і обурене зображення властивостей і якостей окремих типових осіб чи цілої групи осіб і явищ. Простіше кажучи, сатира – це будь-який твір комічного жанру, що містить різко виражений критикує характер фактів чи об’єктів дійсності. Сила сатири в літературних […]...
- Стилістика мови і стилістика мовлення Стилістика мови і стилістика мовлення. Мистецтвознавче поняття стилю. Стиль художньої літератури Традиції класичної риторики і поетики, що склали змістовний корпус посібників з вивчення словесності в XIX столітті, були використані (і витіснені) зароджувалася наукової стилістикою, яка в кінцевому рахунку відійшла в область мовознавства. Мовознавча орієнтація стилю була припущена вже античної теорією. У числі вимог до стилю, […]...
- ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Вивчення світової літератури не може бути плідним без урахування великої кількості загальних понять про окремі властивості та особливості художніх творів, літературного процесу в цілому. Дослідження, узагальнення та систематизацію загальних літературознавчих понять здійснює теорія літератури (від грец. θεωρία – спостереження, дослідження). Вона розвивається як узагальнююча наукова дисципліна, оскільки поставлені нею проблеми можуть бути розроблені тільки на […]...
- Ліричний відступ Ліричний відступ – прийом у ліро-епічному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої міркування з приводу композиції або сюжетних ліній цього твору, вчинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями. Л. в. широко використовуються в українській поезії. Надзвичайно рясні вони у баладах та поемах Т. Шевченка (“Катерина”, “І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам […]...
- Ономатопея Ономатопея (грецък. onomatopoeia – звуконаслідування) – імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ (дзижчати, гавкати, кудкудакати, туркотіти тощо). Прямий вияв 0. як зв’язку звучання і його змісту спостерігається в казках, загадках, скоромовках, наприклад: “Кум-кума, бузька нема, а ми тому раді-раді…” В художньому тексті 0. як евфонічна фігура вживається рідко: Хлип… хлип… Дайте мені на хліб! […]...
- Що таке ода? Ода – це ліричний жанр літератури, урочиста пісня, що оспівує, що вихваляє того, до кого вона звернена. Виникнення жанру оди пов’язують з творчістю давньогрецького поета Піндара, що жив в 6-5 століттях до нашої ери. Вважається, що Піндар став першим творцем оди. Це були вірші, в яких поет прославляв переможців Олімпійських ігор. Основною ознакою жанру оди […]...
- Природа сатири і гумору у творчості О. Вишні “Мабуть, з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні”, – писав Олесь Гончар. Справді” Остап Вишня – гуморист і сатирик для мільйонів читачів. Він зміг у мудрих і працьовитих, дотепних і кмітливих, щирих і безпосередніх героях своїх творів втілити риси характеру українського […]...
- Поетичні твори Твори, що поєднують ознаки епосу і лірики, відносять до поетичного жанру. Зв’язок двох начал може виступати як єдність теми (революція – тема інтимних виливів і епічного оповідання в “Анні Снегіной” С. А. Єсеніна), як саморефлексія оповідача (поеми Б. Л. Пастернака), як психологічно-побутова мотивування оповідання (ліричний коментар до дорожніх вражень (“За далечінню – далечінь” А. Т. […]...
- Оповідання, новела, повість як епічні жанри Розповідь є великою літературною формою письмової інформації у літературно-художньому оформленні. При записі усних переказів повість відокремилася як самостійний жанр в письмовій літературі. Розповідь як епічний жанр Відмінними рисами розповіді є: Мала кількість дійових осіб; Невеликий вміст; Одна сюжетна лінія. Розповідь не володіє переплетеннями у подіях і в ній не може зустрічатися строкатість художніх фарб. Таким […]...
- Що таке ода в літературі? Ода являє собою урочисте вірш. Колись ще в давньогрецькій поезії одою називали ліричний вірш, який виконувався хором. Цікаво, що спочатку в Стародавній Греції до Оде приписували абсолютно будь-яку форму віршованій лірики, супроводжуючу музику. Давньогрецький поет Піндар, що жив близько 518-442 до н. е., оспівував у своїх одах царів і аристократів, удостоєних, на його думку, розташування […]...
- Значення імені Гаррі. Походження і таємниця імені Значення імені Гаррі – могутній. Ім’я древньогерманська. З маленьким Гаррі особливих проблем у батьків не виникає. У нього чимало талантів – він добре грає в шахи, чудово малює, виявляє здібності до мов. У спілкуванні з ровесниками може бути натхненником проказ, але до лідерства не прагне. Дорослий Гаррі – людина врівноважена, віддає перевагу спокійному уклад життя. […]...
- ЯК БДЖІЛКА ЗНАХОДИТЬ КВІТКУ КОНВАЛІЇ – ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Оповідання Вилетіла з вулика бджілка. Літає над пасікою й дослухається. Чує, десь далеко-далеко дзвенять голосні дзвіночки. Летить бджілка на музику дзвіночків. Прилітає до лісу. А то дзвонять квітки конвалії. Кожна квітка – маленький срібний дзвіночок. Усередині золотий молоточок. Б’є молоточок по сріблу – лунає дзвін, аж до пасіки лине. Ото так конвалія кличе бджілку. Прилітає […]...
- Лексика Лексика (грецьк. lexikos – словесний, словниковий) – сукупність слів мови, її словниковий склад. Термін використовується і стосовно окремих пластів словникового складу (побутова Л., поетична Л. і та ін.), і для позначення всіх слів, властивих якому-небудь художньому творові (Л. “Слова про Ігорів похід”) чи вжитих тим чи іншим письменником (Л. Т. Шевченка). За походженням слова поділяються […]...
- ПЛАН – О. ГЕНРІ, ДЖ. ОЛДРІДЖ – КРАСА ЧИСТИХ ЛЮДСЬКИХ ВЗАЄМИН – 7 клас Особливості новели як жанру I. Новела як жанр літератури. (Новела (італ. novella – новина) – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.) II. Жанрова своєрідність новел. (Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів, напружений сюжет. Наявність чіткої композиції, зведення до мінімуму персонажів, несподівана розв’язка.) ІІІ. Письменники-новелісти світу. (Відомими […]...
- СИНТАКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ОЦІНКИ У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ МОВЛЕННІ Багатоаспектність категорії оцінки спричинила її лінгвістичне вивчення у різних напрямах: комунікативному, лексичному, граматичному, стилістичному тощо. Проблема особливості вираження оцінності у текстах певного стилю є однією з актуальних проблем сучасної лінгвістики. Це зумовлено характерною для сучасної науки про мову активізацією уваги до функціонально-семантичних категорій у слов’янському мовознавстві. Є ряд досліджень, які стосуються різних аспектів категорії оцінки […]...
- ГЕНРІХ ГЕЙНЕ 1797-1856 – ДЖОН КІТО 1795-1821 – ПРИРОДА І ЛЮДИНА Гуляю між квітками І сам між них розквітну… Генріх Гейне Сторінки життя та творчості Генріх Гейне народився 13 грудня 1797р. в м. Дюссельдорфі (Німеччина). З 12 років починає писати вірші. Спочатку батьки мріяли про військову кар’єру для сина, але згодом їхні плани змінилися, і хлопця по закінченні ліцею віддають до торговельної школи. 1816 р. він […]...
- Мольєр – реформатор високої комедії – ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ Ж. Б. МОЛЬЄРА – Розробив своє розуміння природи та призначення сміху: смішне варто видобувати із зображуваної дійсності; сміх, що викликає комедія, цінний не тільки сам по собі, він має впливати на суспільство – шляхом висміювання вад людей досягається їхнє виправлення, тому сміх набуває надзвичайного суспільного значення. – Відобразив дійсність, вади людей. – Використав у своїх п’єсах не тільки […]...
- ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН Теорія літератури, історія літератури та літературна критика як основні літературознавчі дисципліни тісно між собою пов’язані. Кожна з них неодмінно використовує здобутки інших двох дисциплін. Теорія літератури розвивається завдяки узагальненню та філософсько-естетичному осмисленню фактів і відомостей про окремі художні твори, діяльність письменників, зміну літературних течій і напрямів. Стан розробки теоретичних проблем може бути задовільним лише тоді, […]...
- Поетичне мовлення Поетичне мовлення – мовлення художньої літератури, позначене підвищеною емоційністю та образністю, насичене тропами, стилістичними фігурами, перейняте шляхетною фонікою. Найбільш притаманне П. м. ліриці з її яскравими естетико-виражальними можливостями, витонченою мелодійністю. П. м. живиться невичерпними джерелами національної мови, її активним та пасивним словником, щоразу набуваючи неповторного колориту у доробку автора, стаючи визначальною рисою його стилю. П. […]...