Жанрові особливості роману Євгеній Онєгін
У 1823 році Олександр Сергійович почав написання свого знаменитого роману “Євгеній Онєгін”, перебуваючи в південному засланні. У той час поет захоплювався творчістю Байрона, і романтичні мотиви поезії англійського поета відклали відбиток на творчість Пушкіна в той період. Але все ж твір “Євгеній Онєгін” не можна назвати романтичним.
Жанрова своєрідність роману
Слід зазначити, що до питання визначення жанру “Євгенія Онєгіна” , Олександр Сергійович підходив з особливою увагою. Звучало таке визначення, як “роман у віршах”. Але цього визначення недостатньо для того, щоб проаналізувати жанрову своєрідність роману.
Незважаючи на те, що про “Євгенія Онєгіна” говорили, як про збори строкатих глав, він залишається повноцінним твором, в якому Пушкін синтезував і елементи жанру епосу, і елементи ліричних творів.
Риси, які притаманні епічному жанру – це дві сюжетні лінії, великий обсяг і акцент розповіді на життєвому шляху певної особистості, включаючи процес її розвитку та остаточного становлення.
“Євгеній Онєгін” включає в себе об’єктивне зображення життя, опис предметів і побуту, які оточували людей в той час.
Це теж відноситься до такого жанру, як епос. Ліричний жанр “Євгенія Онєгіна” проявляється в описі внутрішнього світу головного героя. Онєгін осмислює ті події, які з ним відбулися, і ми знаємо про його почуття і переживання. Саме такі елементи допомогли Пушкіну розкрити головну проблематику твору з іншої сторони, створити іншу життєву позицію, яка б відрізнялася від інших героїв.
Але це додало суперечливості головному ліричному героєві, особливо зважаючи на різноманіття функцій його образу. Позиція ліричного героя зустрічається в кожному розділі, і немов виступає в ролі друга головного героя. І його позиція досить невизначена, саме вона народжує головні протиріччя у творі, але Пушкін зрештою вирішив нічого не змінювати.
Перехід від романтизму до реалізму
Ліричний герой у ролі автора виконує роль хронікера життя Онєгіна, і постійно дає оцінки його вчинкам і висловлює своє ставлення до його вчинків і думок. Пушкін створює ілюзію діалогу з читачем, він піднімає філософські питання та питання літературного характеру, тим самим створюючи перехід від романтичного мотиву в “Євгенії Онєгіні” до реалістичного.
Також ілюзія бесіди з читачами робить оповідання більш легким і доброзичливим. Пушкін ввів ліричні відступи, щоб підкреслити еволюцію поглядів розповіді: від романтичних до реалістичних.
І своєрідний, відкритий фінал свідчить про те, що поет хотів надати реалістичну якість своєму роману.
Жанрова особливість “Євгенія Онєгіна” полягає і в цьому – незважаючи на такий фінал, Пушкіну вдається створити цілісне і повноцінне закінчення твору. Новаторство Пушкіна полягає і не тільки в жанровому різноманітті твору, але і в композиції твору.
Саме за допомогою зміненої композиції йому вдалося поєднати ці два різних літературних пласта – світ епічних героїв і світ автора, який відображається в ліричних Відступах.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)