Внутрішня й міжособистісна гармонія особистості як ідейна домінанта твору. глибина почуттів і драма героїв. Соціальна витоки особистої драми. Засоби художнього вираження почуттів – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ ст. МОДЕРНІЗМ. ТВОРЧІСТЬ І. ФРАНКА
Мета: дати поняття внутрішні та міжособистісна гармонія, з’ясувати причини порушення цієї гармонії в героїв “любовного трикутника”, визначити причини трагічного кінця стосунків, його соціальні витоки, підкреслити глибину почуттів персонажів; розвивати вміння аналізувати текст драматичного твору, знаходити причиново-наслідкові зв’язки, збагачувати словниковий запас учнів, розвивати усне мовлення; виховувати емоційність та толерантність, увагу до почуттів інших.
Теорія літератури: соціально-психологічна драма.
Обладнання: текст п’єси.
Тип уроку: урок-дослідження.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Слово вчителя. Кожний урок літератури повинен ставати уроком життя. Ми проаналізуємо одну з найтрагічніших ситуацій у стосунках закоханих – любовний трикутник і спробуємо зробити свої висновки, засвоїти черговий життєвий урок.
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда
Ø Доведіть, що “Украдене щастя” – соціально-психологічна драма.
Ø Визначте конфлікт твору.
Ø Назвіть головні проблеми п’єси.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Повідомлення щодо гармонії внутрішньої та міжособистісної.
Словник української мови (Словник української мови: в 11 томах. – Том 2, 1971. – Стор. 33.) подає таке тлумачення гармонії: “Поєднання, злагодженість, взаємна відповідність якостей (предметів, явищ, частин цілого). Це одне з трьох значень цього слова.
Гармонія – це поняття, яке застосовують в багатьох галузях і може бути застосовано для характеристики людини та її стосунків з суспільством та окремими його представниками.
Внутрішня гармонія – це злагодженість, взаємна відповідність в емоційній сфері людини, в її душевних переживаннях. Характерними ознаками внутрішньої гармонії є душевний спокій і впевненість, довіра до близьких людей, відсутність тривожності.
Міжособистісна гармонія стосується насамперед соціальних зв’язків. Для гармонійного життя обов’язково, щоб кожна зі сфер діяльності викликала задоволення. Гармонія у стосунках між чоловіком і жінкою складається з психологічного комфорту, спільності світогляду, єдності у поглядах на стиль взаємодії. У відносинах необхідна чесність і довіра, вміння пристосуватися до потреб і особливостей партнера, які людина повинна виховувати в собі. Гармонійні стосунки вимагають постійної роботи над собою ще й тому, що торкаються найпотаємнішої сфери духовного життя людини – кохання.
В. О. Сухомлинського категорію любові визначав як щось сакральне, недоторканне, інтимне, духовне. Справжнє кохання, на думку педагога, немислиме без взаємного прагнення віддавати сили своєї душі Іншому, творення краси в коханому (-ій) протягом всього життя (“Любов – це не тільки захоплене милування, насолода красою, взаємного прагнення віддавати сили своєї душі Іншому, творення краси в коханому (-ій) протягом всього життя”).
2. Повідомлення про патріархальну сім’ю
Патріархальна сім’я – це осередок суспільства, у якому панує чоловік. Вона складається з кількох поколінь родичів, які живуть під одним дахом і ділять спільний побут. Ознаки такі: верховенство чоловіка, економічна перевага глави родини над дружиною і чітко виражене поділ чоловічих і жіночих обов’язків щодо організації життєвого укладу. Керується “Домостроєм” – зведенням законів, непорушних правил, яким повинні були слідувати члени сім’ї. Вона містила безліч настанов і навіть обмежень, велика частина яких була призначена для жінок. Чоловікам же давалася деяка свобода. По суті, патріархальна сім’я являла собою залежність дружини від чоловіка і дітей від батьків. Верховенство чоловіка пояснюється його роллю в родині. Він – годувальник, а дружина лише організовує побут. Діти виховуються в строгості і повазі до батьків.
3. Фронтальна робота
Складання асоціативного куща до словосполучень Внутрішня гармонія (І варіант) та Міжособистісна гармонія (Гармонія між чоловіком і жінкою в тому числі) (ІІ варіант).
Орієнтовний зразок виконання роботи
Внутрішня гармонія: відсутність внутрішніх конфліктів (сумління – обов’язок, почуття обов’язок, бажання змін – слабкість характеру, розум – почуття тощо), духовне багатство, злагодженість бажань і можливостей їх здійснення, всебічний розвиток людини тощо.
Міжособистісна гармонія: турботливість, ніжність, щирість, відкритість, моральна чистота, вірність, взаємоповага, вірність, довіра, взаємний інтерес один до одного, повага, спільність інтересів, світосприйняття, загальна справа (домашня зокрема), спільність мети тощо.
4. Робота над характеристика персонажів (перевірка домашньої роботи)
Орієнтовний зразок виконання роботи
Анна. Селянка, з багатої селянської родини, дружина наймита, яку “продали” заміж рідні брати, щоб не ділити спадок. На формування характеру героїні вплинули соціальні умови часу, патріархальний устрій сільського життя, шлюб з нелюбом. Анна здатна на сильні почуття, сильна характером, але через бажання справжнього жіночого щастя піддається впливу Михайла. Образ змінюється протягом п’єси. Сором’язлива, тиха жінка перетворюється на бунтарку проти патріархального устрою: порушує моральні установи – зраджує чоловіка, відкрито зустрічається з коханцем. У “любовному трикутнику” вона – об’єкт кохання двох чоловіків: справжнього, щирого і невимогливого – Миколи, кохання заради помсти Михайла. Кохає Михайла. Вона – жертва соціальних умов часу і спроби вкрасти щастя за рахунок страждань свого чоловіка.
Микола. Селянин-наймит. Одружений з жінкою, яка його не любить. Тихий, ввічливий, морально слабкий, але порядний і людяний. На формування характеру також вплинули соціальні умови часу. Образ змінюється: під впливом негативних емоцій тихий і не – агресивний чоловік стає вбивцею. У “любовному трикутнику” він щиро кохає дружину, готовий підтримати її після смерті Михайла. Він також жертва соціальних умов часу і обставин (жадібність братів Анни).
Михайло. Селянин, син бідної вдови, через інтриги жадібних братів Анни та їх змови з войтом стає солдатом. Потім жандармом. Неодружений. На формування характеру вплинуло нещасливе кохання, військова служба, служба у жандармах. Агресивний, авторитарний, жорстокий, мстивий, здатний на сильні почуття. Під впливом обставин змінюється: залишки людяності штовхають його на шляхетний вчинок: він не звинувачує Миколу у власному вбивстві. У любовному трикутнику він – коханець, чоловік, якого любить Анна. Він також жертва і соціальних умов часу, і обставин (вимушена служба у війську, звістка про смерть, інтриги братів Анни і спроби повернути кохання Анни для самозатвердження і помсти).
5. Слово вчителя
Чи можна казати про внутрішню та міжособистісну гармонію героїв драми?
Бажана відповідь (ця стисла відповідь доповнюється прикладами з тексту п’єси)
Звичайно, ні. Герої утворюють так званий “любовний трикутник”. Кожен з них перебуває в конфлікті з самим собою та з оточенням.
В Анни – внутрішній і зовнішній конфлікти – між потягом до кохання та неможливістю особистісного щастя в патріархальному суспільстві, конфлікт між “розпусною” поведінкою та внутрішньою моральною чистотою, між протестом проти патріархального ладу та неспроможністю на виклик суспільству (Анна сильна тільки поряд з Михайлом), між статусом “шлюбної жінки” та позашлюбною любов’ю).
У Миколи – конфлікт між статусом голови сім’ї та слабкістю характеру, який не відповідає потребі підтримки цього статусу, між тим, якою повинна бути поведінка зрадженого чоловіка (“кат дружини”) та його пасивністю по відношенню до поведінки дружини (вважай на людей), між любов’ю до дружини та необхідністю її покарати, між законами патріархальної сім’ї та розумінням почуттів дружини, здатністю її простити і продовжувати любити.
У Михайла – конфлікт між коханням до Анни і бажанням помсти, коханням та жорстокістю і насильством, коханням до Анни та справжніми намірами та вчинками учинками (грубість маніпулюванні, використання у власних цілях), між любовними стосунками з Анною та відсутністю серйозних намірів щодо майбутнього із коханою, між залишками людяності і порядності в його душі та підступною поведінкою щодо Анни і Миколи.
Ø Чи можна вважати когось з героїв “любовного трикутника” переможцем? (Бажана відповідь: ні. Для Анни – смерть Михайла, з яким вона пов’язувала майбутнє, означала втрату сенсу існування. Навіть підтримка чоловіка (“Анно, вспокійся, хіба ти не маєш для кого жити?”) нічого не змінює: Анні і Миколі щастя не бачити. Микола, усвідомивши, що втратив Анну, утрачає сенс життя: починає пити, забуває про господарство, про себе. Вбивство суперника – це наслідок вибуху тих негативних емоцій, які накопичилися в ньому. Але щастя це йому не приносить. Михайло втрачає сенс існування, коли здійснює свою помсту (завойовує Анну). Саме тому від дякує Миколі за свою смерть: “Спасибі тобі! Ти зробив мені прислугу, і я не гніваюсь на тебе! Я хотів і сам собі таке зробити, та якось рука не піднялася. Кажу тобі, що мені зовсім добре. Навіть і ліків не треба!”).
Ø Тоді можна вважати дослідження закінченим? (Ні, поставлено діагноз, але потрібно з’ясувати причини, які вносять дисгармонію у внутрішній світ героїв та їх міжособистісні стосунки і ведуть до трагедії.)
6. Інтерактивна вправа “Займи позицію”
Питання для обговорення: “Що стало причиною трагедії героїв?” Причини трагедії зумовлені, перш за все, соціальними обставинами: соціальний статус жінки в патріархальній сім’ї (покірна дружина), нехтування народною мораллю, тяжке життя селян в Австрійській імперії в другій половині ХІХ ст., повноваження війта й жандарма на селі, корупція, військова повинність).
По-друге, причиною трагедії є внутрішні конфлікти героїв та їхні психологічні характеристики: слабкий і тихий Микола, жорстокий і авторитарний Михайло, Анна, здатна на протест лише поряд з сильним Михайлом.
Слово вчителя. Чи могло бути інакше в ситуації, викладеній у творі? (Бажана відповідь. Зображене у творі цілком закономірне, соціально зумовлене. Анна, Микола Задорожний, Михайло Гурман – жертви суспільних умов свого часу. У наш час ситуація могла б скластися зовсім інакше через розлучення. Але в суспільстві, у якому живуть герої, за панування патріархальних законів у сімейних стосунках, такого статися просто не могло. Як писав І. Франко, у трагедії закоханих “Винне нещасливе улагодження наших родинних обставин, котре не дозволяє легально розірвати зв’язок, уже фактично розірваний, котре насилує любов і серце жінки і через те скривлює їх, зводить на манівці”.)
7. “Мозковий штурм”
На основі цитат з тексту твору визначити засоби художнього вираження почуттів.
Образ Анни
Микола про Анну: “сумує та тоскує вона біля мене”; “бідна моя небого”, “у тебе чиста душа, невинна”; “Анно! Аннице моя! Тільки ти… не забудь мене”; “не топчи в болото моєї бідної голови. А ні, то вбий мене, щоб я не дивися на те”, “була добра, щира та вірна, … до рани можна було приложити її”, “опісля негідниця стидається, що по селу волочиться з тобою?”
Анна сама про себе: “Мене одурили, ошукали, мов кота в мішку продали”, “от-от вспокоюся, піддамся своїй долі, давні рани перестануть боліти”; “одурили, ошукали, загупали, обдерли з усього”, “доки сила моя була, я була тобі вірною, хоч іншого любила. Але тепер не стало моєї сили”.
Михайло про Анну: “Ти ще молода, гарна, свіжа”, “я полюбив отею бідолаху, Анну, сироту, поштуркувану та кривджену нелюдами-братами”.
Настя про Анну: “Остатна!”, “огидниця”, “без серця вона”, “весь стид загубила”, “тота жінка ані стиду не має, ані серця”, “поганий приклад дає… на публіку людську, з тим Гурманом волочиться”.
Образ Миколи
Анна про Миколу: “сей покірний наймит”, “він такий добрий, він хробака дармо не розтопче, це то щоб чоловіка вбив”, “з туманом отаким, що з ним ні в кут, ні в двері, що з нього люди сміються, що хіба хто не хоче, той з нього глузує”, “здається роздавив би мене і того… мойого… халяпу”, “обрид він мені. Лучче б був жив собі в криміналі”.
Михайло про Миколу: “Вийшла заміж за отакого тумана”, “бо ти віхоть, а не чоловік – ось чому”.
Настя про Миколу: “Чоловіка маєш доброго, тихого, роботящого, що трохи не молиться до тебе”, “такий тихий та смирний”, “занадто м’який, занадто податливий”.
Сам про себе: “Проробив чоловік свою силу на чужий людей” “я втоптаний у болото, обдертий з чести, супокою і поваги, зруйнований, зарізаний буз ножа”.
Микола про Анну: “Вважай на людей… Щоб люди з нас не сміялися”.
Образ Михайла
Анна про Михайла: “Закопали тебе живцем у могилу”, “о, я знаю тебе, у тебе кам’яне серце”, “звір ти, звір лютий! Нагострився потерти нас”, “більше боялася, ніж любила… вся тремчу, всю мене мороз проходить”, “і боюсь його, і жити без нього не можу… який страшний, який грізний”, “він для мене все: і світ, і люди, і честь, і присяга”.
Микола про Михайла: “Того огидника, що ганьбить образ божий”.
Сам про себе: “Я був парубок, може, троха загорячий, запалкий. Але кривди я не любив, неправди не міг знести і то було моє нещастя”.
Михайло: “Я з людського диву не буду ні ситий, ні голоден”, “наплюй ти на людей! чого тобі від них потрібно? А як ти будеш з них сміятися, то вони з тебе не будуть. Ще самі до тебе прийдуть”, “жий та дихай, доки живеш! Будемо жити, доки можна. Будемо любитися, доки можна. Будемо людям в пику сміятися… доки вони нас під наш не візьмуть. Потому один кінець: всі напрямо і горту в зуби підемо”.
Анна про Михайла: “І боюсь його і жити без нього не можу…Вся тремчу, а так здається, що тону в нім, роблюсь частиною його. І нема у мене тоді своєї волі, ані своєї думки, ані сили, ані застанови, нічого… все віддала йому… навіть душу свою, честь жіночу, свою добру славу. Присягу для нього зломала. Сама себе на людський посміх віддала. Ну, і що ж, мені байдуже. Він для мене все: і світ, і честь, і присяга.
Михайло: “Щастя ніколи довго не триває. Щастя все – день, година, одна хвилина”, “Ся любов була моїм одиноким, найдорожчим скарбом, вона могла би була з мене зробити доброго, порядного чоловіка. А ти, Миколо, до спілки з тими нелюдами вкрав мені те одиноке щастя”.
Орієнтовні висновки. Почуття героїв передаються через монологи і діалоги. Вони відтворюють внутрішній світ людини, на передачі якого зосереджується автор. Цей світ почуттів можна побачити у розмовах., спогадах, мовленні персонажів. Їхня мова образна, рясніє народною мудрістю (до рани можна було приложити її”, “одурили, ошукали, мов кота в мішку продали”, “закопали тебе живцем у могилу”), афористичністю (“Щастя ніколи довго не триває”, “жий та дихай, доки живеш!”).
VI. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО
Слово вчителя. Чому, на ваш погляд, тема звучить так: “Внутрішня й міжособистісна гармонія особистості як ідейна домінанта твору”? Як з’ясувалося, йшлося як раз про відсутність гармонії.
Орієнтовна відповідь. Тому що кожний твір містить життєвий урок. Автор розповів про наслідки порушення моральних норм і закликав до їх дотримання у міжособистісних стосунках. Тому що відсутність цієї гармонії веде до трагічних наслідків.
VІI. ПІДСУМОК УРОКУ
Рефлексія
□ Урок змусив мене замислитися над…
□ Особисто я з цього твору виніс (-ла) для себе такий урок: …
□ Я переконаний (-на), що гармонійні відносини між людьми необхідні для…
VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати матеріал уроку, творче завдання (на вибір):
1. Дати відповідь на питання: “Чи зможете ви боротися за своє щастя?”
2. Розгорнута відповідь на питання: “Яким ви уявляєте життя Анни після смерті Михайла?” (Створити своєрідний епілог)”.
3. Написати твір-роздум “Чи може крадене щастя бути справжнім?”
Індивідуальне завдання: підготувати розповідь про виконання Б. С. Ступкою ролі Миколи у драмі “Украдене щастя”.
Завдання для всіх: знайти інформацію про сценічне втілення п’єси “Украдене щастя” за планом:
1. Рік вистави. 2. Режисер вистави. 3. Актори-виконавці ролей Михайла, Анни та Миколи. 4. Характеристика вистави.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)