В. ГОЛОБОРОДЬКО: ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНИЙ СВІТОПРОСТІР

В. Голобородько – одна з найяскравіших постатей української літератури ХХ ст. Таких подій, які свідчать про нетерпимість до соціальної, національної несправедливості, духовного звичавіння і морального спустошення, – більшість у його творчому доробку. На це спонукали митцяобставини нелегкого власного життя. Він відчув на собі усю жорстокість тоталітарного режиму – через звинувачення і причіпки. Все це не могло відобразитися у його творах. Показовою з цього приводу є його поезія “Без одного складу”, де авторське “я” розкривається у переборенні труднощів, подоланні перешкод, які постають на шляху митця. Можна сказати, що автор говорить безпосередньо про себе – щиро і відверто, настільки суб”єктивним видається його твір. Інтерпретація змісту цієї поезії може бути неоднозначною. З одного боку, читач може побачити крізь рядки самого автора, яким оволодів душевний неспокій, він самокритичний, невдоволений досягненим, що і характеризує “зверхлюдину” (за Ніцше -“це кінцева мета для людини, лише націлюючись на яку вона може стати людиною”): “… я хотів навчитися писати, але не довелося”.

З іншого ж боку, читач може тлумачити также зміст цієї поезії. В уяві постають роки тоталітарного режиму, коли заборонялася і знищувалася справжня література, а на шляху допитливої і зацікавленої молоді поставали різні перешкоди до знайомства з цією літературою.

Та ці перешкоди – і на шляху самого автора, не як читача, а як представника творчої інтелігенції.

Поет вдається до несподіваних образних асоціацій: “від”ємне навчання”, “мої тексти… будуть для тебе неповними”, які сприймаються майже у прямому значенні, але несуть у собі глибинний підтекст: вдумливий читач сприймає їх антонімічне значення.

Цікавим є також зіставлення у цій поезії чорного – білого кольорів. У В. Голобородька – це “чистий аркуш” і “папір…чорного кольору”. Тут доцільніша перша інтерпретація поезії, коли автор самокритично розглядає наслідки своєї творчості.

Оця неоднозначність трактування поезій В. Голобородька, їх різне прочитання становлять особливість його творчості. З віршів поета постає образ самого автора – “натури спостережливої, несуєтної, доброї і вимогливої до себе людини, яка бере в руки перо лише тоді, коли воно само береться. Через те, мабуть, про кого і про що не були б у нього вірші, вони підсвітлені чесним співпереживанням, тремким ставленням автора до того, що він зважується написати” [ 2, с. 86] .

Поезія В. Голобородька “працює на збагачення і зміцнення національної духовності” [ 1, с. 95] , а це дуже важливо для нас сьогодні, в цей суперечливий і неспокійний час.

Дзюба І. Вісник нового // Донбас.- 1993.- №1-2.- С. 86-98.

Просалова В. Замість лаврового – терновий. // Донбас.- 1991.- №3.- С. 128-134.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

В. ГОЛОБОРОДЬКО: ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНИЙ СВІТОПРОСТІР