Аятолла Хомейні – духовний лідер Ірану
Загальну увагу до Ірану в Радянському Союзі різко зросла в кінці 70-х рр. Спостерігати за згасаючим Леонідом Іллічем було досить сумно, а в сусідньому Ірані життя вирувало. І в центрі бурхливих подій, які відбувалися у нашого південного сусіда, була людина з солідною бородою, постарше радянського генсека.
Лідер ісламської революції 1979 в Ірані Рухолла Мусаві Хомейні народився в сім’ї священнослужителя-шиїта приблизно в 1900 р Називалися дати народження на два роки раніше і на два роки пізніше, так як для мусульман народження людини не є найважливішим моментом у його житті. Батько Хомейні був убитий, а мати померла рано.
Хлопчик навчався в релігійних школах. З двадцяти трьох років Рухолла був викладачем в Кумі, видному релігійному центрі Ірану. Йому доводилося вести вчительську діяльність нелегально. Ним був написаний ряд богословських творів. І вже в 1950-х рр. він отримав титул аятолли. Це слово увійшло в російський політичний лексикон завдяки подіям в Ірані. Аятолла – шиїтський релігійний титул, в перекладі означає “знамення Аллаха”. Аятолла – експерт в ісламознавства, юриспруденції, етики, філософії, викладач в релігійних навчальних закладах.
З 1963 р аятолла Хомейні опинився в опозиції до режиму шаха Реза Пехлеві. Він закликав бойкотувати референдум з приводу проведення реформ (“біла революція”), доводячи, що вони суперечать ісламським нормам і конституції країни. Референдум пройшов, а Хомейні заарештували. У зв’язку з арештом спалахнули хвилювання, в ході яких загинуло понад 1000 чоловік. Сам Хомейні був висланий до Туреччини, потім жив в Іраку, а напередодні ісламської революції перебував у Парижі.
Події в Ірані розгорталися стрімко. Загинув син аятоли. У пресі з’явилася образлива для аятолли стаття. Населення обурилося. Нафтовики застрайкували. Шах втік, а Хомейні 1 лютого 1979 повернувся і призначив тимчасовий уряд на чолі з Мехді Базарганом. Війська припинили опір. У грудні 1979 була прийнята конституція, відповідно до якої Рухолла Мусаві Хомейні зайняв посаду вищого керівника Ісламської Республіки Іран. На вітальні телеграми Брежнєва Хомейні не відповів.
До своїх вісімдесяти років Хомейні був цілком сформованим людиною. У нього була велика ідея – експорт ісламської революції в сусідні країни і по всьому світу.
Він став вибудовувати новий Іран у відповідності зі своїми уявленнями. Був створений Корпус вартових ісламської революції і потужний репресивний апарат. Всі призначення в країні здійснювалися аятолою Хомейні. Розгорнулася ісламізація всіх сторін життя суспільства. Судочинство стало здійснюватися на основі Корану і шаріату. Ліва опозиція і національні меншини придушувалися. Були посаджені в тюрми і іранські комуністи – Народна партія Туде.
Прихильники аятолли захопили американське посольство, вимагаючи повернути шаха Мухаммеда Резу Пехлеві, який втік до американців. 52 американця утримувалися як заручники 444 дні.
Великою помилкою іранського керівництва і самого Хомейні стала ірано-іракська війна 1980-1988 рр. Шиїтський Іран безуспішно воював проти переважно сунітського Іраку. Іракські шиїти всупереч очікуванням не стали п’ятою колоною Хомейні в Іраку. Війна супроводжувалася величезними втратами. Майже беззбройні іранські підлітки атакували позиції іракської армії і тисячами відправлялися прямо в мусульманський рай. Багато розуміли, що за допомогою війни увагу іранців відволікалася від проблем всередині країни. Обізнані люди стверджували, що американські спецслужби зробили все можливе, щоб стравити між собою два мусульманських держави.
Економічне становище постійно погіршувався. У країні з великими запасами нафти не вистачало гасу, бензину та багато чого іншого. Хомейні дозволив їсти морозиво м’ясо з країн не – “шайтанів” і пити кока-колу. Але проблеми загострювалися.
Відносини з СРСР у революційного Ірану складалися важко. Відповідно до історичною традицією (в 1829 р вбили іранського посла А. С. Грибоєдова) наприкінці грудня 1980 було розгромлено радянське посольство. У приміщенні, де проходила зустріч Великої трійки, вибили усі шибки, розрізали картини, розбили дзеркала, вази, меблі, меморіальну дошку. Згорталася робота радянських установ. За однією іранської версії, СРСР був “маленьким шайтаном”, а роль “великого шайтана” відводилася США. За іншою, “Америка гірше Англії, Англія гірше Америки, а Росія гірша їх обох”.
На початку 1989 Хомейні звернувся з листом до М. С. Горбачову, в якому застерігав від реставрації капіталізму і пропонував ісламом заповнити утворився ідеологічний вакуум. Він прийняв приїхав міністра закордонних справ СРСР Е. А. Шеварднадзе. Тільки Ясир Арафат до цього удостоювався такої честі. Але відповідь Горбачова розчарував аятолу.
Аятолла Хомейні помер у червні 1989 р Він похований в мавзолеї недалеко від Тегерана. Його ім’я носить місто Хомейні-Шехр в провінції Ісфахан. Його ховали 10 мільйонів чоловік.
“Заповіт” аятолли Хомейні в Росії поповнило список екстремістської літератури, забороненої до поширення.
В Ірані заповітом і спадщиною Рухоллі Хомейні стала реальна незалежність [233]. Країна, в якій англійці, американці, німці, росіяни в різні періоди XIX-XX ст. відчували себе як вдома, ділили територію на сфери впливу, стала сама визначати свій шлях. Не всім це подобається.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)