Home ⇒ 👍Гуманітарні науки ⇒ Адаптація в педагогіці: визначення, роль, сутність і умови

Адаптація в педагогіці: визначення, роль, сутність і умови

Термін “адаптація” в перекладі з латинської мови означає “прикладання”, “пристосування”. Що він має на увазі собою? У загальному сенсі цього поняття означає пристосування організму, а також всіх його функцій, клітинок і органів до нових умов середовища.

Адаптаційні процеси життєво необхідні людині. Вони дозволяють зберегти збалансовану діяльність органів, систем і психічної організації особистості в разі мінливих життєвих умов.

Визначення

Адаптація в педагогіці – це природний стан індивіда, яке проявляється в звикання (пристосуванні) до нової діяльності, до нових умов життя, до з’явився соціальних контактів і умов, що змінилися соціальних ролей. В цілому дане поняття є одним з основних розглянутих при наукових дослідженнях організму. Справа в тому, що механізми даного процесу вироблялися у людини протягом усього його еволюції. Вони дозволяють нашому організму існувати в постійно мінливих умовах.

Проблему пристосування висунули і обгрунтували ж. б. Ламарк і Ч. Дарвін. Сам термін “адаптація” вперше ввів Ауберт в 1865 г. Після цього він широко застосовувався в літературі біологічної спрямованості. Тут під адаптацією дослідники розуміли тільки одні функціональні зміни аналізаторів та органів чуття. Але поступово, у міру розвитку науки, поняття адаптації стало виходити за рамки теорії еволюції. Воно стало проникати в медицину, соціологію, соціальну психологію, кібернетику. Зустріти цей термін можна і в інших сферах пізнання.

Соціальна адаптація

Що має на увазі собою процес пристосування індивіда до навколишнього середовища? Це не тільки можливість успішного функціонування його організму в умовах, що змінилися. Поняття адаптації в психології означає здатність людини до його подальшого соціального та особистісного розвитку. Під цим мається на увазі:

Адекватне сприйняття особистістю навколишньої дійсності і себе; Нормальна система спілкування і відносини з оточуючими; Здатність до праці і навчання, а також до організації відпочинку та дозвілля; Мінливість поведінки з метою відповідності рольових очікувань; Здатність до самоорганізації і самообслуговування, а також до взаімообслужіванію в колективних відносинах.

Соціально-психологічна адаптація і соціалізація в педагогіці – це поняття досить близькі за своїм змістом. Вони позначають процеси взаємообумовлені, взаємозалежні, але при цьому не тотожні. Соціалізація, з одного боку, є механізмом засвоєння суспільного досвіду. З іншого – є активне відтворення і нарощування міжособистісних відносин і зв’язків.

Уже з перших днів своєї появи на світло людину оточують інші люди. Спілкування з ними дозволяє включити його в соціальну взаємодію. Найперші уявлення про міжособистісних зв’язках все люди набувають ще до того, як освоюють мова. Саме в процесі взаємин з оточуючими всім нам вдається отримати свій перший соціальний досвід, який в подальшому стає невід’ємною частиною особистості. Варто відзначити, що соціалізація не сприяє індивідуалізації. Її чоловік набуває суб’єктивно, переживаючи ситуацію, які залишають той чи інший слід в його психіці.

Мета адаптації

Процес соціалізації є становлення і формування особистості за допомогою оволодіння соціальним досвідом. Але в той же час якщо розглядати адаптацію в психології – це один з визначальних і провідних механізмів соціалізації особистості. При цьому основний критерій успішності даного процесу укладено зовсім не в мірі конформізму і пристосовництва. Виходячи з визначення соціальної адаптації в педагогіці, це набуття людиною впевненості та незалежності, розкутості і самостійності, незакомплексованість і ініціативності.

Основною метою даного процесу є зовсім не уніфікація особистості. Людина не повинна ставати слухняним виконавцем чужої волі. Для успішного здійснення поставлених перед ним цілей він повинен прагнути до самореалізації і до розвитку своїх здібностей.

Самосвідомість
Адаптація в психології – це процес досить складний. При цьому його вивчення неможливо без розгляду самосвідомості особистості. Адже саме завдяки йому включається механізм самовизначення (пошуку життєвої позиції), самореалізації (активності в різних напрямках), самоствердження (досягнення задоволеності), а також прийняття самооцінки. Самосвідомість дозволяє індивіду пізнати самого себе. При цьому особистість набуває певну цілісність та ідентичність.

Варто мати на увазі, що самосвідомість, що виявляється в ході адаптації, є процесом контрольованим. Воно визначається динамікою придбання соціального досвіду виходячи з умов розширення спілкування і діапазону діяльності.

Незважаючи на те що самосвідомість вважається однією з найглибших інтимних характеристик людської особистості, тільки воно сприяє постійної корекції уявлення людиною про себе в порівнянні з тією думкою, що існує про нього у навколишніх. Особливо яскраво це проявляється в підлітковому віці.

Види адаптації

Завдяки процесу пристосування організм починає оптимально функціонувати в незвичайній для нього обстановці. При цьому вчені виділяють два види адаптації. Перший з них – біофізіологічний, а другий – соціально-психологічний. Нас цікавить другий з них. Він і розглядається як адаптація в педагогіці. Це не що інше, як механізм, за допомогою якого люди набувають певного соціально-психологічний статус, а також опановують тими чи іншими соціально-психологічними рольовими вміннями. Він “включається” в той період, коли людина намагається досягти гармонії між зовнішніми і внутрішніми умовами своєї діяльності і життя. Результатом цього є підвищення адаптованості особистості. Іншими словами, людина стає більш пристосованим до нової діяльності і до умов життя.

Якщо розглянути визначення адаптації в педагогіці, то це не що інше, як процес взаємодії індивіда з соціальним середовищем, під час якого людина стикається з різними проблемними ситуаціями в області міжособистісних відносин. Це дозволяє особистості освоїти норми і механізми соціальних установок і поведінки, а також набути рис характеру, що мають значення для свого нормального існування в суспільстві.

Що ж таке адаптація в педагогіці? Це, за визначенням, кожен з етапів подолання індивідом проблемних ситуацій. Адже при цьому людиною використовуються механізми і навички поведінки, які придбані ним на попередніх етапах своєї соціалізації та розвитку. Одночасно з цим їм відкриваються нові способи вирішення завдань, плани і програми внутрішніх психологічних процесів.

Важливий внесок розробку даного поняття в його широкому розумінні вніс Ж. Піаже. Він вважав, що адаптація в психології та педагогіці – це один з найголовніших процесів, завдяки яким відбувається інтелектуальний розвиток дитини. При цьому він виділив дві складові даного механізму. Це акомодація і асиміляція. Перша з цих двох складових є перебудову розумової активності. Мета подібного процесу полягає в можливості засвоєння знову надходить. Що стосується асиміляції, то вона вважається присвоєнням зовнішнього події з перетворенням його в уявне. Говорячи іншими словами, адаптація в педагогіці – це, по-перше, набуття навичок, умінь і знань, майстерності і компетентності. По-друге – зміна психічної організації людини, яка зачіпає особистісні (емоції, цілепокладання, мотивації і т. д.), а також когнітивні (перцептивні, сенсорні і ін.) Процеси.

Надходження в дитячий дошкільний заклад
Малюки ростуть. І ось настає час, коли батьки віддають їх в дитячі дошкільні установи. Тут дитині доведеться пережити першу значну зустріч з незнайомою для нього соціальним середовищем. Від благополучного перебігу даного періоду безпосередньо залежатиме оволодіння дитиною навчальною діяльністю, його комфортність перебування в дитячому закладі, а також здоров’я. Безпосередній вплив на даний процес надають різні групи факторів. Розглянемо їх докладніше.

Фізіологічні фактори

До даної групи відносять біологічні особливості дитини певного віку. Це його фізіологічні та анатомічні показники, стан здоров’я, рівень працездатності і стомлюваності. Сюди ж можна включити і деякі особливості, які спостерігаються у індивіда в функціонуванні тієї чи іншої системи організму. Деякі вчені вважають, що на процес адаптації впливає і такий фактор, як спадковість.

В якості індивідуальних особливостей, які розглядаються при адаптації в психології особистості, враховується тип нервової системи, а також наявність здатності пристосуватися до зміни звичного оточення. Дані фактори, як правило, і є причиною тих відмінностей, які мають місце між процесами звикання до ДНЗ у різних дітей.

Ще один важливий показник, який впливає на соціальну адаптацію, це в педагогіці не що інше, як вік дитини в момент його надходження до дошкільної установи. На думку вчених, найгірше пристосовуються до умов, що змінилися діти від 5 до 20 місяців.

На ефективність протікання адаптаційних процесів має вплив і стать дитини. На думку дослідників, до нових умов найкраще пристосовуються дівчинки. Хлопчикам же набагато складніше прийняти зміни в оточенні.

Індивідуально-психологічні фактори

До цієї групи входить рівень розвитку інтелекту дитини, її самооцінки, емоційний стан, а також стійкість тих чи інших рис характеру. На думку вчених, надходження в ДОУ призводить до ефективного загострення властивого дитині темпераменту. При цьому найбільший дискомфорт відчувають діти-флегматики. Найбільш швидко адаптуються до змінюється оточенню холерики.

Крім цього, адаптація в педагогіці – це механізм, на який впливають:

Ступінь прихильності дитини до батьків; Специфіка розвитку у малюка навичок в сфері спілкування; Схильність дитини до прояву самостійності; Ступінь психічного розвитку; Наявні звички.

Соціально-психологічні чинники

У психології та педагогіці адаптація – це процес, на який впливають:

Соціальні установки; Характер оточення дитини до надходження в ДОУ; Специфіка середовища дитячого саду.

Наявність перерахованих вище факторів дозволяє дітям максимально результативно налагодити контакти в новому для них міжособистісному взаємодії.

На думку деяких дослідників, головний критерій, за яким можна визначити рівень соціальної адаптації в педагогіці, це не що інше, як відсутність у дитини постійних порушень в його поведінці, які межують з неврологічним порушенням. Якщо така ситуація все ж має місце, то можна говорити про те, що відбувається дезадаптація малюка. Він поки не зміг пристосуватися до нових для нього умов ДОП.

Типи соціально-психологічної адаптації

Розглядаючи поняття адаптації в педагогіці, можна говорити про існування наступного:

Прогресивної соціально-психологічної адаптації. Для неї характерно досягнення єдності інтересів особистості і цілей груп суспільства. Регресивною соціально-психологічної адаптації. Цей тип відноситься до формальних. При цьому подібна адаптація не відповідає інтересам суспільства, а також розвитку особистості і соціальної групи.

На думку деяких психологів, регресивний тип пристосування до нових умов не дозволяє індивіду самореалізуватися і проявити дані йому природою творчі здібності. Соціалізація особистості можлива тільки при прогресивної адаптації. В іншому випадку у дитини виробиться схильність до систематичних порушень норм поведінки, що стане причиною виникнення нових проблемних життєвих ситуацій, пристосуватися до яких не дозволить відсутність отриманого досвіду.

Проблеми адаптації

Процес пристосування дітей до нової для них середовищі в 4-5 років практично не має ніяких відмінностей. Однак якщо розглядати для старших дошкільнят соціальну адаптацію в психології та педагогіці – це механізм, який значно розширює рівень виникаючих проблем при освоєнні дитиною нового для нього життєвого простору. Вся справа в тому, що в шість років діти вже досить близькі до переходу в новий для них заклад освіти. Це призводить до зміни у них соціального статусу, що і збільшує проблеми з адаптацією. Пов’язано це може бути і з розвитком у дитини психічного апарату. Найчастіше в цьому випадку вчителі відзначають відсутність уваги, гіперактивність і агресивна поведінка учня.

Проблема шкільної адаптації в педагогіці – це тема далеко не нова. При цьому на сьогоднішній день можна говорити про те, що її актуальність зросла в багато разів. Виною тому стали глобалізація і мобільність, політичні та економічні зміни, нові підходи до пристрою системи освіти і т. д.

Надходження до школи, навчання в ній, а також перехід з класу в клас вимагають від дітей особливих зусиль. Однак найбільш гостро питання адаптації дитини варто саме при переході в нове для нього заклад освіти. Викликано це наступним:

Інформатизацією суспільства, введенням освітніх стандартів і розвитком технічного прогресу. Все це в значній мірі ускладнює процес адаптації. Вимогами Федеральних державних освітніх стандартів. Для того щоб вміння першокласника відповідали їм, дитині знадобиться докласти чималих психологічні, моральні та фізичні зусилля. Крім цього, крім звичних для всіх навчальних навичок і знань, маленьким школярам доводиться домагатися особистісних і мегапредметних результатів. Адже тільки в цьому випадку діти будуть відповідати вимогам, що пред’являються до випускників початкових класів. Нескінченним потоком нової інформації. Першокласник в один момент виявляється в новій ролі, а також в оточенні незвичній для нього системи прав і обов’язків.

Шкільна адаптація в педагогіці вважається процесом, під час якого дитина засвоює і приймає для себе нову для нього соціальну ситуацію, освоює свій новий статус учня і знаходить навички в нових системах взаємодії ( “дитина – одноліток”, “дитина – вчитель”). При цьому у маленької людини починають вироблятися нові особливості поведінки.

Якщо розглядати поняття шкільної адаптації в психології, то варто відзначити, що його характеризують такі критерії:

Освоєння дітьми нової для них життєвій ситуації, яку вони бачать в єдності її елементів;
прийняття школярем нового для нього статусу і соціальної позиції;
перебудова життєвого укладу учня, ініціатором якого виступає дорослий.
Соціальна адаптація при цьому передбачає вміння дитини:

Реагувати на педагога; Слухати; Самостійно виконувати задані вправи; Аналізувати і організовувати виконання завдань.

Важливим аспектом з’явиться вміння підтримувати контакти з однолітками і давати адекватну оцінку, як собі, так і іншим.

В процесі адаптації до школи важливим є і фізична підготовка організму, адже на дитину звалюється досить значна навантаження. Його організм починає працювати на межі. Це викликає небезпеку перевтоми.

Крім цього шкільна адаптація в педагогіці розглядається і з психологічної точки зору. Ступінь швидкого звикання до нових умов багато в чому залежить від готовності дитини до вступу в школу, тобто від його:

Бажання освоювати нові знання і виконувати завдання вчителя; Прагнення успішно їх освоювати.

Важливим при цьому також здатності до переробки інформації і запам’ятовування.

Адаптація школярів при відхиленні в розвитку

Згідно з наявними даними, більше 80% сучасних дітей зазнають труднощів в навчанні через тих чи інших відхилень у здоров’ї. Саме тому розглядається адаптація і в спеціальній педагогіці. Це дозволяє вирішити проблеми дитини, що має особливості в розвитку, і усунути його ізольованість від суспільства, в якому він росте і живе.

Порушення соціальної адаптації впливають на ставлення дітей до їх оточенню. Вони стають тривожними і похмурими, пригніченими і образливими. В результаті у них формується замкнутість. Діти починають уникати широкого кола спілкування. Вони замикаються в “чотирьох стінах”, де у них може виникнути прихована (маскована) депресія.

Дорослішаючи, дитина, що володіє обмеженими можливостями, починає усвідомлювати, що він не такий як усі. Це сприяє формуванню заниженої самооцінки, соціальної пасивності і звуження рамок активної діяльності.

Адаптація в корекційної педагогіки – це, перш за все, психологічна реабілітація дітей, які відчувають труднощі в навчанні. Вона може являти собою зняття нервової напруги. Крім цього, педагог повинен прагнути провести корекцію самооцінки свого вихованця, розвивати його пам’ять і психічні функції, уяву і мислення, увагу і долати пасивність. Одночасно з цим знадобиться формувати у дитини відповідальність і самостійність, активну життєву позицію, допомагати долати йому відчуженість і розвивати комунікативні навички.