Адаптація першокласника до школи
Різка зміна соціально-психологічних умов життя дитини, настільки ж різке зростання фізичних, емоційних та інтелектуальних навантажень, безумовно, відбивається на фізичному і психічному стані першокласника. Фактори впливу школи на дитину різноманітні. Це
1) нездатність дитини впоратися з навчальним навантаженням; 2) вороже ставлення педагога; 3) зміна колективу; 4) неприйняття дитини шкільним колективом. Оцінюючи вплив школи на фізичне, неврологічне та психічне здоров’я дітей більшість авторів підкреслюють достатньо виражені зміни в нервовій системі, соматовегетативних відносинах, психічній сфері.
З фізіологічної точки зору адаптація першокласника до школи проходить 3 етапи.
Перший з них – орієнтовний, коли організм на комплекс нових впливів відповідає бурхливою реакцією і напругою всіх своїх систем – це етап “фізіологічної бурі”, тривалість якого 2-3 тижні. На цьому етапі організм дитини витрачає все, що в нього є, а іноді й “у борг бере”, що свідчить про надзвичайно високу “ціну” уплачиваемой ім.
На другому етапі “буря” починає стихати, а “ціна” знижується. Відзначається нестійке пристосування організму, знаходяться якісь оптимальні варіанти реакцій на ці дії.
На третьому етапі організм знаходить найбільш підходящі варіанти реагування на навантаження, що вимагають меншої напруги всіх систем. Тривалість усіх трьох етапів становить 5-6 тижнів, причому найбільш складним виявляється період з першої по четверту тижні. Закінчення його припадає на 10-15 жовтня.
Як же конкретно відбувається адаптація першокласника до школи?
Перш за все, відзначається низький рівень і нестійкість працездатності, напруга серцево-судинної системи, сімпатоадреналіновой системи, низькі показники координації різних систем організму між собою. Якщо порівняти ці впливи з впливами на організм дорослого, то це приблизно відповідає дії невагомості на космонавта. Не випадково, тому у значної частини учнів в кінці занять відзначається різко виражене стомлення. Тільки на п’ятий-шостий тижні навчання спостерігається стабілізація показників працездатності, знижується напруження основних життєзабезпечуючих систем організму.
Поряд з психофізіологічної адаптацією першокласника до школи відбувається і психологічна адаптація першокласника до школи. Дослідження Е. М. Олександрівської показали, що тільки 56% дітей мають адекватною формою такої адаптації. Серед решти 30% становлять діти з нестійкою адаптацією, для яких характерна підвищена стомлюваність, захворюваність, порушення сну, схильність до страхів, і 14% – діти з порушеннями форм соціально-психологічної адаптації, що виражається в поганому засвоєнні навчальної програми, поведінкових проблемах, труднощах в встановленні контактів з учителями й однолітками. Цими ж дослідженнями встановлено, що труднощі протікання адаптації дитини до школи значною мірою обумовлені його особистісними особливостями. Виділено кілька особистісних типів, серед яких частка дітей, що складають так званий гармонійний тип, тільки 35%. Ці діти не відчувають труднощів у навчанні, добре оволодівають програмою, прагнуть до високих результатів. У психологічному плані – це інтелектуальні, товариські і впевнені в собі діти, з досить розвиненим самоконтролем.
Наведені дані дозволяють розглядати вступ до школи як фактор дезадаптації. З цієї точки зору цікаві дані Т. Н. Осіпенко про динаміку неврологічного та психоемоційного стану дітей від 3-х до 7-и років.
Очевидно, що вступ до школи позначається на нервово-психічний стан дитини самим несприятливим чином. Зупинимося на деяких фактах нервово-психічної дезадаптації першокласника. Функціональні порушення центральної нервової системи у вигляді неврологічних реакцій відзначаються у 70% школярів. При цьому найчастіше реєструються: астенічний синдром (53%), що виявляється в підвищеній виснаження і стомлюваності організму, зниженні порогів чутливості, нестійкому настрої і порушенні сну; гипердинамический синдром (39%), що виражається в руховому неспокої, непосидючості, епізодичній агресивності; соматовегетативних розлади (39%), для яких характерні головні болі, болі в області серця, живота і т. д.; нарешті, реакції страху (19%). У третини першокласників з’являються шкідливі звички – смоктання пальця, обкушування нігтів.
Важливо відзначити різне перебіг процесу адаптації першокласника до школи в залежності від статі дитини. Показано, що гірше адаптуються до школи хлопчики, ніж дівчатка. Наприклад, до кінця навчального року стомлюваність у хлопчиків у 8-10 разів виражена більше, ніж у дівчаток. Вчителям і батькам потрібно мати на увазі, що більш успішно виконуються завдання, якщо вони сприймаються дитиною як відповідні його підлозі. Наприклад, інтерес до вирішення важких завдань у хлопчиків вище при матеріальному, а у дівчаток – при емоційному заохоченні успіху. Хлопчики успішніше працюють поодинці, а дівчинки – у змішаній по статі групі. Рівень домагань у хлопчиків вище, вони більш автономні, і як би запрограмовані не любити заохочувані дорослими види діяльності. Якщо хлопчики у відповідь на фрустрацію (перешкода отримати бажане) частіше реагують зменшенням спілкування, то дівчинки – більш жорстким, спрямованим на досягнення мети, поведінкою.
Зі сказаного випливає, що найперші кроки дитини в школі повинні перебувати під пильною увагою батьків, педагогів і лікарів, що ці кроки нелегко даються і організму, і психіці дитини і тому так важливо і необхідно знати особливості психічного розвитку в цьому віці.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)