Цілі, форми та види інтеграції в педагогіці
Термін “інтеграція” з’явився в педагогіці в 80 – х роках минулого століття на етапі бурхливого розвитку взаимопроникающих процесів в різноманітних сферах соціального життя. До цього часу поняття інтеграції грунтовно закріпилося в науковій і філософській літературі.
Історичні передумови
Проблема інтеграції активно обговорювалася в колі педагогів з давнього часу. Ця категорія являє собою продукт складних діалектичних трансформацій наукової свідомості, вбирає в себе культурні досягнення і досвід розвитку вітчизняної освіти.
Американський вчений Дж. Дьюї, а також радянські вчені Шацький і Рубінштейн в 20-х роках спробували створити освітню систему на інтегрованої, проблемно-комплексній основі. У Росії новий напрямок отримало практичну реалізацію і увійшло в історію педагогіки під найменуванням трудової школи. Головний принцип організації навчання полягав в “методі життєвих комплексів”. Комплексний підхід передбачав інтеграцію знань з різних предметних областей навколо однієї загальної проблеми. Таким чином, відбувся перший практичний досвід проведення навчального процесу на межпредметной основі. Однак в 1931-му році даний експеримент закрили і піддали різкій критиці.
Відповідно до переконаннями ідеологів нової школи, предметоцентрізма і комплексність вважалися 2-мя взаємно виключають один одного дидактичними принципами. Традиційна школа виступала частиною старого світу і повинна була розділити його долю. Трудова школа по суті виявилася поза педагогічних традицій. З відомого новаторського руху, покликаного вивести існуюче освіту на якісно новий рівень, вона перетворилася в засіб його руйнування.
Після 1931-го року процес навчання здійснювався на предметної традиційній основі. Інтеграція все більше стала витіснятися позакласної роботою, в якій знання з різних областей стихійно взаємопроникають і об’єднувалися в дитячій творчості.
Починаючи з 1958-го року пішов новий виток інтеграції – етап міжпредметних зв’язків. У цей період зміцнювалися відносини між професійно-технічними та предметними знаннями. В 70-ті роки увагу педагогів концентрує перспектива формування і розвитку відносин між навчальними дисциплінами. У цей момент педагогіка відмовилася від протиставлення предметоцентрізма і інтеграції між предметами.
Принцип міжпредметних спрямований на організацію цілісного навчального процесу, проте не заперечуючи предметоцентрізма, а базуючись на ньому.
Міжпредметні – це засіб розвитку предметності, прагнення вивести освіту на якісно новий рівень і зберегти позитивне з минулого.
Розгляд міжпредметних як принципу дидактики змінило характер педагогічного мислення: явище перетворилося в підставу, похідне стало виробляють, а засіб – причиною.
Виникла суперечність між формою і новим змістом привело до зміни форми. причому в
80-х роках термін “міжпредметні зв’язки” поступився місцем поняттю “інтеграція”. В
90-х роках минулого століття рух зі створення інтегрованих курсів досягло апогею.
Психолого-педагогічна основа інтегрування
Природа людини інтегральних за своєю суттю, інтегральність в людині закладено спочатку. Тому інтеграція в педагогіці – це природний спосіб пізнання себе і навколишнього середовища.
В учнів старших класів переважає абстрактне мислення. Вищим ступенем розвитку мислення в цьому віці виступає мислення теоретичне. Інтегрування формує загальну картину світу, вчить передбачити всі явища в їх взаємозв’язку і суперечливості паралельно. Причому особистість, яка охоплює найбільшу коло різних явищ, підступає ближче до істини, одночасно збільшуючи область незвіданого.
Педагогу при інтеграції на уроці різних предметів обов’язково потрібно враховувати протиріччя, укладені по суті пізнання і подолання стандартів мислення, використовувати в своїй роботі константне і варіативної, випадкове і закономірне, інтуїтивне і ясне, шукати міру їх взаємодії. Завдяки узагальненим знанням про навколишнє середовище існує можливість правильно в ній орієнтуватися.
Цілі інтеграції
При здійсненні принципу інтеграції в освіті його мета полягає в тому, щоб не тільки показати точки дотику навчальних дисциплін, а й за допомогою їх органічного зв’язку дати уявлення про єдність навколишнього середовища.
Результат інтегрованого навчання – це розвиток творчого мислення учнів хлопців.
Соціальна роль інтеграції полягає в оволодінні сукупними знаннями, позбавлення дітей однорідності в розвитку.
Форми інтеграції
У сучасній освіті передбачено викладання інтегрованих курсів, включаючи природознавство і курси за вибором.
Найпоширеніша форма реалізації інтеграції – це інтегровані уроки, організовані різними викладачами, але відповідно до загальної програми інтеграції.
Класифікація інтеграції
Виділяють наступні види інтеграції в освіті:
- Вертикальна інтеграція Суть – об’єднати в одному предметі матеріал, тематично повторюється в різні роки навчання на різних рівнях складності. Горизонтальна інтеграція. Суть – об’єднати подібний навчальний матеріал в різних навчальних предметах.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)