Взаємозв’язок педагогічних і навчальних практик у системі професійної підготовки вчителів-словесників
О. Семеног,
Доктор педагогічних наук, Київ
На сучасну систему професійних практик майбутніх учителів-словесників значною мірою впливають нові тенденції в розвитку вищої педагогічної освіти в Україні і за кордоном, зростання соціальної ролі особистості, акцент на культуроцентризм, технологізація навчально-виховного процесу. Аналіз різних підходів стверджує, що система практик буде досконалою, якщо вона будуватиметься з урахуванням загальнодидактичних принципів, визначених у педагогічних дослідженнях (А. Алексюк, С. Архангельський, Ю. Бабанський, В. Краєвський, В. Казаков, О. Савченко, В. Ягупов та ін), і забезпечуватиме підготовку вчителя як професійно компетентного фахівця-дослідника та культуромовної особистості. Така мета має відображатися у змісті практик, поступовому збільшенні обсягу їх завдань на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні (від індивідуальної роботи до організації роботи з колективом), у характері виконуваної діяльності студентів (репродуктивна – реконструктивна – творча).
Студіювання праць останніх років підтверджує увагу освітян України й зарубіжжя до цих питань. Чималий досвід практичної підготовки накопичено освітянами Тернопільського, Миколаївського, Ніжинського, Дрогобицького університетів, де студентам надається постійна консультативна допомога щодо підготовки уроків різних типів, позаурочних виховних заходів, поради стосовно оформлення звітної документації тощо. Програми педагогічних практик частково вдосконалюються шляхом взаємозв’язку з діалектологічними, фольклорно-та літературно-краєзнавчими практиками (Уманський ДПУ, Луганський НПУ, Житомирський ДУ). Цікавий досвід практичної взаємодії університетів, коледжів, шкіл накопичено в регіонах Росії: посилюється взаємозв’язок курсів предметної і психолого-педагогічної підготовки (Камчатський ДПУ); здійснюється аналіз теоретико-методологічних основ і психолого-педагогічних умов організації педагогічної практики в системі багаторівневої підготовки (Липецький ДПІ), напередодні практик читаються спецкурси, присвячені проблемам ергономіки, професійного іміджу вчителя (Московський ДПУ); створюються Інтернет-сайти, інформаційно-пошукові системи з педагогічної практики, педагогічні Інтернет-ресурси (Карельський ДПУ, Череповецький ДУ).
Разом з тим низка питань, що стосуються розробки цілісної особистісно-орієнтованої системи практик майбутніх учителів української мови і літератури, чекають на свого дослідника. Мета пропонованої статті – розглянути питання взаємозв’язку педагогічних і навчальних практик як невід’ємних складових в удосконаленні професійної компетентності майбутніх учителів української мови і літератури.
В якій мірі педагогічна практика виявиться успішною, чи дасть змогу нашим вихованцям по-справжньому випробувати свої творчі здібності, зреалізувати себе як фахівця-дослідника, залежить їхня подальша професійна доля. Досвід показує, що кожну наступну педагогічну практику, яка має свої специфічні професійні, навчальні, наукові, виховні цілі, необхідно проводити з урахуванням мети і завдань попередньої, паралельної або наступної навчальної (фольклорної або літературно-краєзнавчої, діалектологічної або соціолінгвістичної, етнографічної або музейної) і педагогічної практик. Цілком прийнятною вважаємо концепцію педагогічної практики, розроблену Т. Гребенюк. Російська дослідниця доводить, що практика є цілісним процесом і сприяє саморозвитку студента, розвитку його психічних і особистісних властивостей та якостей. Цілісність, і в цьому має рацію науковець, забезпечується єдністю між складовими і формами діяльності, всіма сторонами психіки і особистості студента [1].
На філологічних факультетах пропонуються такі педагогічні практики. На освітньо-кваліфікаційному рівні “бакалавр”: пасивна педагогічна пропедевтична (1 курс); пасивна педагогічна аналітична (2 курс), комплексна аналітична і літня виховна (3 курс), комплексна навчально-виховна у 5-9 класах (4 курс). Підготовку спеціаліста завершує комплексна навчально-залікова практика в 9-11 класах загальноосвітньої школи та закладах нового типу. Професійне становлення магістра відбувається під час педагогічної практики в закладах нового типу та ВНЗ.
Зокрема, пропедевтична пасивна педагогічна практика на першому курсі передбачає ознайомлення з “творчою лабораторією” вчителя української мови і літератури, формами організації позакласної та позашкільної виховної роботи; обов’язками класного керівника, специфікою його роботи з учнями з урахуванням індивідуальних, психологічних, вікових особливостей; відвідування класних годин, позакласних заходів, занять гуртка, секцій, літературного об’єднання, підготовку профорієнтаційного виступу перед учнями тощо.
Водночас паралельно за участю викладачів кафедри української літератури відбувається підготовка першокурсників до фольклорної і літературно-краєзнавчої практики. Ознайомлюючи студентів зі станом виховного процесу у школах, пропонуємо їм виконати первинні опитування учнів на знання фольклору та літератури рідного краю, виявити естетичний вплив народної пісні, легенди, казки на молоде покоління, з’ясувати особливості шкільної краєзнавчої роботи, допомогти вчителям підготувати наочність і відповідний фольклорно-краєзнавчий дидактичний матеріал для уроків і виховних заходів. Така робота формує індивідуальні якості, характер, цілеспрямованість, організаторські здібності, витримку, такт, уміння будувати взаємостосунки з дітьми та батьками й позначається якісними зрушеннями у професійному становленні майбутніх учителів. Педагогічним і виховним завданням фольклорної практики передбачаємо також збір етнокультурознавчого матеріалу для розширення форм і методів проведення уроків і позакласних заходів, підготовки наукових досліджень.
Студенти другого курсу протягом навчального року залучаються до аналітичної педагогічної пасивної практики, мета якої – ознайомити з організацією навчального процесу і виховною діяльністю загальноосвітньої школи. За визначений період вивчають досвід роботи школи з актуальних проблем виховання учнівської молоді; виконують функції класного керівника, самостійно або під керівництвом викладача розробляють конспект виховного заходу; досліджують психологічні особливості, способи активізації і підтримки уваги, пам’яті, розвитку розумової діяльності учнів; спостерігають за навчальною діяльністю вчителя-словесника (використання ним різних способів формування практичних умінь і навичок, застосування індивідуального підходу до учнів); відвідують уроки української мови і літератури, при потребі виготовляють до них наочний і дидактичний матеріал.
Водночас триває підготовка студентів і до діалектологічної практики: це реалізується у проведенні елементарних соціолінгвістичних спостережень, опитувань школярів на знання говіркових особливостей рідного краю, вивченні досвіду лінгвокраєзнавчої роботи в загальноосвітньому закладі, в підготовці бесід для учнів про особливості говірки, топоніміки рідного села на основі матеріалів діалектологічних експедицій студентів старших курсів, у виготовленні лінгво-краєзнавчого дидактичного матеріалу. Набутий досвід збагачує освітні цілі літньої діалектологічної практики. Системно організована, така практика розширює спектр форм і методів роботи з лінгвістичного краєзнавства, соціо-, етнолінгвістики на уроках української мови, накопичує наукову інформацію для подальших курсових досліджень, в сукупності розвиває уміння оцінювати мовні явища й факти під кутом зору нормативності, відповідності сфері й ситуації спілкування; навчає розмежовувати варіанти норм і мовленнєві порушення, сприймати мову як мистецьке явище, що має етичну й естетичну цінність, допомагає майбутнім педагогам глибше зрозуміти мовний світ школярів, знайти ефективні способи вирішення навчально-виховних проблем.
До завдань комплексної аналітичної педагогічної практики (З курс), керівництво якою здійснюють, як правило, викладачі кафедр педагогіки, психології, педагогічної майстерності, долучаємо й такі, як відвідування та аналіз уроків учителів-словесників та студентів старших курсів; виготовлення дидактичних матеріалів, у т. ч. з використанням комп’ютерної техніки; індивідуальна консультативна робота з української мови чи літератури з окремими учнями; оволодіння технологіями проведення філологічного, народознавчого позакласного заходу (випуск фахової газети, підготовка заняття лінгвокраєзнавчого гуртка тощо); участь у роботі методоб’єднання вчителів; виконання завдань наукового дослідження.
Отриманий досвід допомагає урізноманітнити виховну роботу в літніх оздоровчих закладах, активізувати пошукові філологічні краєзнавчі дослідження. Наприклад, пермські школярі, перебуваючи в літньому профільному таборі, під керівництвом педагога аналізували лінгвокультурологічні особливості прізвиськ учнів і вчителів, комп’ютерний жаргон у мовленні старшокласників, опановували лексику пермських говорів тощо [2]. Результатом такої лінгво-педагогічної діяльності стало усвідомлення школярами нагальної потреби вдосконалення культури мовлення, важливості зв’язку з історією, культурою рідного краю.
Мета комплексної навчально-виховної педагогічної практики у 5-9 класах загальноосвітніх шкіл І-III ступенів і школах нового типу — ліцеях, колегіумах, гімназіях (4 курс) – опанувати розвивальні технології навчально-виховної діяльності. Досвід показує важливість складання проекту наказу про організацію такої практики в попередньому семестрі. Це дає можливість студентам заздалегідь відвідати класи, виконати первинні спостереження за рівнем мовного, літературного, культурного розвитку учнів, розпочати експериментальне дослідження з проблем методичної курсової роботи.
Коригувати власну дослідницьку діяльність майбутніх фахівців загальноосвітніх навчальних закладах нового типу або вищої школи допомагає спецкурс “Практика в системі професійної підготовки вчителя-словесника”. Під час читання лекцій, проведення практичних, лабораторних занять з’ясовуємо вітчизняний і зарубіжний досвід практик на філологічних факультетах університетів, особливості взаємозв’язку і професійної спрямованості всіх видів навчальних і педагогічної практики як засобу інтеграції навчальної, виховної і дослідницької діяльності студентів, форми і методи організації навчальної і поза навчальної роботи учнів загальноосвітніх закладів на основі використання матеріалів польових практик.
Зміст занять грунтується на сучасних підходах до творчої самореалізації особистості, враховує принципи діяльнісного, компетентнісно-орієнтованого підходів, принципи наступності, системності, міжпредметних зв’язків, особистісно зорієнтованого, особистісно розвивального навчання в підготовці вчителя. Структура спецкурсу відповідає суті й вимогам модульно-рейтинової системи. Курс спрямований на оволодіння студентами методикою організації і проведення польових досліджень; збирання, обробки і зберігання фольклорно-етнографічних, етно – і соціолінгвістичних, літературно-краєзнавчих текстів з використанням інноваційних, інформаційних технологій; використання матеріалів польових експедицій під час педагогічної практики.
У процесі опанування курсу у студентів формуємо уміння моделювати конспекти навчальних, виховних занять, організовувати самостійну, індивідуальну, науково-дослідну, виховну роботу серед учнів навчальних закладів, створювати й використовувати в педагогічній діяльності різні види наочності, комп’ютерні програми, електронні посібники з елементами матеріалів польових експедицій. Важливим є досвід підготовки соціально-психологічної характеристики опитуваних, визначення своєрідності місцевої “аудиторії” носіїв фольклору, відмінностей між чоловічою і жіночою “аудиторіями”, врахування вікових, психологічних особливостей інформаторів, аналіз комунікативної спрямованості діалектного мовлення, його етнокультурного і прагматичного потенціалу, психологічних особливостей діалектного спілкування.
Значна увага приділяється також методиці записування експедиційного матеріалу (йдеться про збереження варіантів, точність, розшифрування, фіксування міміки, жестів, реплік, ведення записів кількома студентами), роботі з програмами-питальниками, “паспортизації” твору, формуванню навичок володіння технічними засобами запису фольклорних творів, систематизації зібраного матеріалу, укладанню традиційної й електронної картотеки, випуску газети, виступу на радіо, проведенню конференції.
Студенти ознайомлюються з методикою і технікою проведення вчителями-словесниками окремих форм і видів навчально-виховної роботи, здійснюють перегляд і аналіз відеозаписів уроків з елементами краєзнавства, а також зустрічей з діалектологами, соціолінгвістами, фольклористами, етнографами, письменниками. Вивчають можливості інтернет-ресурсів у навчальних і педагогічній практиках, ознайомлюються з електронними каталогами і методичними матеріалами, поданими на Інтернет-сайтах ВНЗ та науково-дослідних інститутів, опрацьовують методику використання електронних підручників, енциклопедій і комп’ютеризованих курсів, беруть участь в укладанні електронної бази даних фольклорної, літературно-краєзнавчої, етнографічної, педагогічної практик, у виготовленні наочних посібників з лінгвістичного, фольклорно-етнографічного, літературного краєзнавства, в тому числі й електронних.
Підсумком роботи у спецкурсі є підготовка студентами дослідницьких робіт на основі фольклорних, літературно-краєзнавчих, діалектологічних, соціолінгвістичних, етнографічних експедицій, музейних архівних матеріалів, участь у студентських наукових конференціях.
Набутий досвід на педагогічній практиці у 5-9 класах допомагає провести, крім традиційних, інтегровані уроки української мови чи літератури на основі залучення відповідного матеріалу з фольклорного та лінгвістичного краєзнавства, уроки-диспути, уроки-семінари, уроки-конкурси, підготувати цікаві тематичні вечори, конференції, інсценування різноманітних обрядів і пісень, краєзнавчі екскурсії, театралізовані фольклорні свята, літературний марафон тощо.
Доречне використання відомостей з історії, естетики, живопису, музики, відповідної наочності (портретів письменників, ілюстрацій, аудіо-, відеозаписів) “шліфує” методичну компетенцію майбутнього вчителя. Вагому групу становлять завдання, складені на основі матеріалів навчально-пошукових експедицій і спрямовані на поглиблення знань з української мови. Йдеться про лексичні діалектизми, фольклоризми, етнографізми, тексти, які акумулюють традиційну селянську культуру певного регіону.
За можливості технічного забезпечення навчально-виховного процесу студенти прилучають школярів до систематичного перегляду й аналізу відеозаписів фольклорно-діалектологічних, етнографічних експедицій. Це розвиває спостережливість за словом, рухами, мімікою, жестами оповідачів, навчає розуміти внутрішній стан інформаторів різного віку, глибше пізнавати мовну картину світу носіїв діалекту, збагачує лінгвокультурознавчу компетенцію учнів, виховує інтерес і любов до мови рідного краю.
Корисна справа – укладання етнолінгвістичних словників. На уроках української мови практиканти не лише демонструють учням ті чи ті лінгвістичні словники, а й навчають користуватися ними, пропонуючи цікаві завдання й розвиваючи тим самим їхні пошукові здібності, уміння порівнювати, зіставляти, виділяти головне, робити висновки, що, безумовно, позначається на розвитку креативного мислення.
Мета комплексної навчально-залікової педагогічної практики на п’ятому курсі – підготувати студентів до оволодіння сучасними методами і формами організації навчально-виховного процесу в 10-11 класах загальноосвітніх шкіл, у гімназіях, ліцеях, професійно-технічних закладах з урахуванням сучасних досягнень філологічних і психолого-педагогічних наук; цілісного виконання функцій учителя-предметника і класного керівника; оволодіння методами поглибленого психолого-педагогічного вивчення особистості, успішного педагогічного спілкування з учнем і класом; проведення дослідницької роботи за темою дипломного дослідження.
Матеріали навчальних, зокрема діалектологічних експедицій (соціолекти, діалекти, етноніми, ойконіми тощо) виступають основою як для моделювання фрагментів навчальних та виховних занять, так і проведення студентами-практикантами цілісної лінгвокраєзнавчої роботи: ознайомлення школярів з діалектологією як засобом вивчення етнокультури рідного краю, залучення їх до збирання й аналізу народної ремісничої лексики, аудіо – та відеозаписів спонтанного говіркового мовлення різновікових соціальних груп населення.
Привабливими для учнів виявилися засідання фольклорно-, літературно-краєзнавчих гуртків, які проводяться студентами-практикантами. Наприклад, заняття етнолінгвістичних секцій студенток Глухівського ДПУ Т. Клейменової, Н. Медвідь, Л. Тимченко спрямовувалися на розвиток творчих і пізна-вальних здібностей, навичок пошукової роботи, генерування вартісних зразків національно-мовного виховання засобами зустрічей з місцевими краєзнавцями, шляхом участі в лінгвокраєзнавчих олімпіадах, укладанні словників топонімів, ойконімів тощо. Досвід показує, що вивчення народно-розмовного мовлення здатне “прищепити” суспільній свідомості учня уявлення про діалектне мовлення як про невід’ємну частину загальнонаціональної мови.
Регіональний курс української літератури для старших класів будується таким способом, щоб відповідати особливостям епохи, творчості окремих письменників, які вивчаються в основному курсі. Це дає можливість представити літературний твір як явище культури, що безперервно розвивається. Саме такий своєрідний цикл уроків з літературного краєзнавства на тему “Письменники Кролевеччини” провела студентка І. Титаренко. Літературна панорама кролевецького краю відзначається не лише широтою хронологічних рамок, а й кількістю талановитих майстрів слова. Щедра східнополіська земля подарувала світові Миколу Лукаша, Панаса Кочуру, Пилипа Рудя, Віру Смереку, Григорія Сірика, Віктора Дзюбу, Михайла Шевченка, Надію Данченко. Про кожного із цих письменників учні підготували цікаві пошукові роботи. А урок “Михайло Шевченко – талановитий поет Кролевеччини” практикантка спрямувала на ознайомлення учнів із творчістю самобутнього письменника-земляка М. Шевченка: вірші, які звучали, давали юним громадянам України духовну поживу, в їхніх думках немає місця злу, жорстокості, нікчемності. Яскравим доповненням уроку послужив відеозапис зустрічі М. Шевченка зі студентами Глухівського ДПУ.
Однією з ефективних форм організації навчання, що дозволяє реалізувати в самостійній роботі літературні вміння, є факультатив “Фольклор рідного краю”, заняття якого будуються на вивченні фольклорних творів різних регіонів України за матеріалами студентських навчальних експедицій (такий факультатив з елементами топоніміки був вдало апробований магістранткою Л. Тимченко). Зіставлення з аналогічними жанрами, включеними до чинної програми з української літератури як на рівні ідейного змісту, так і на рівні художньої форми, дають можливість визначати спільні ознаки, морально-етичні проблеми, відображені в цих творах, виявляти специфічні риси місцевого фольклору, краще пізнати культуру, своєрідність народу-творця.
З метою розвитку у студентів умінь спостерігати, аналізувати позитивні й негативні моменти уроків, робити висновки щодо ефективності тих чи тих методів, об’єктивно оцінити свою діяльність доцільно систематично використовувати фонд відеозаписів уроків учителів-словесників та стажистів. Перевагою відеозапису як засобу професійно-педагогічного тренінгу є можливість багатократного перегляду уроку чи його частини, паралельного коментування змісту, аналізу структури, використаних прийомів, мови вчителя, емоційного стану учнів тощо.
Педагогічна практика передбачає також багаті можливості для збору дослідницького матеріалу з теми дипломної роботи: здійснення педагогічного спостереження, анкет, контрольних, самостійних робіт, тестів, експериментальних уроків і виховних заходів, розвиває навички науково-методичної діяльності. Залучення до студентських пошуків обдарованої учнівської молоді, як показав досвід, сприяв ефективному формуванню й розвитку дослідницької компетенції і студентів, і школярів. Наукові роботи більшості засвідчили володіння уміннями і навичками самостійної філологічної роботи з навчально-науковим текстом, різними джерелами наукової інформації, в тому числі й електронними, уміннями інформаційної переробки тексту.
Магістерська практика проводиться в закладах освіти нового типу та при фахових кафедрах у вищому навчальному закладі. її метою є поглиблення професійної підготовки, оволодіння магістрантами сучасними методами і формами організації навчально-виховного процесу в системі освіти, освітніми технологіями, методикою проведення лекційних, практичних, лабораторних занять з фахових дисциплін, набуття досвіду самостійної, науково-методичної, організаційно-керівної діяльності, культури педагогічного спілкування, оволодіння умінням застосовувати набутий досвід у професійній діяльності та подальшій самоосвіті, формування інтегративного стилю мислення, необхідного вчителеві-досліднику.
Завдання практиканта на цей період – ознайомитися з нормативно-правовою базою, науково-методичним забезпеченням навчально-виховного процесу; функціональними обов’язками й формами діяльності (навчально-предметною, науково – і організаційно-методичною, психолого-педагогічною, культурно-просвітницькою, виховною) вчителів-словесників, викладачів мовознавчих та літературознавчих дисциплін, передовим педагогічним досвідом; формами організації навчально-виховного процесу; психологічними основами навчання в закладах освіти нового типу і вищій школі, психолого-педагогічними особливостями студентського віку; специфікою навчальної, науково-дослідницької роботи викладача; організацією індивідуальної, самостійної роботи студентів; професійною, розвивальною і гуманітарно-, духовно-виховною спрямованістю навчальних дисциплін у вищому навчальному закладі; своєрідністю лекцій, практичних, семінарських занять; інноваційним досвідом ВНЗ щодо впровадження освітніх технологій на заняттях з філологічних дисциплін. Магістранти проводять всі навчальні заняття з фахової дисципліни, передбачені навчальним планом; розробляють й апробовують експериментальну методику з проблеми дослідження.
Зміст і організація практики будується на принципах науковості (відбір змісту занять у різних типах освітніх закладів з урахуванням закономірностей педагогіки і психології, сучасних вимог дидактики); креативності (актуалізація і стимулювання творчого підходу магістрантів до проведення занять з опорою на розвиток суб’єктів навчання), врахування наукових інтересів магістрантів.
Потреба у формуванні культуромовної особистості юних громадян України, їх національної самосвідомості, суттєві зміни в наповненні мовної, лінгвістичної, комунікативної, культурознавчої компетенцій школярів, уведення інтегрованих курсів словесності детермінують процес збагачення і поглиблення змісту, форм і методів професійної підготовки. Виконувані під час попередніх навчальних і педагогічних практик дослідницькі завдання дають можливість магістрантам урізноманітнити заняття та виховні заходи зі студентами-філологами. Зокрема, курси поглибленого вивчення української мови і літератури доцільно підсилюємо етнокультурознавчим аспектом як засобом духовного й естетичного виховання, більше уваги приділяємо філологічному і педагогічному розгляду рідного слова у фольклорному і художньому тексті, зіставному аналізу, комунікативному аспекту тощо.
Отже, практика як невід’ємна складова системи професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури має бути цілісною і сприяти їх саморозвитку та професійному становленню. Досвід показує: виконання завдань педагогічної практики на випускних курсах у тісному взаємозв’язку з метою попередніх навчальних і педагогічних практик сприяє вдосконаленню лінгвістичної, мовної, етнокультурознавчої, комунікативної, літературної, психологічної, педагогічної, методичної, дослідницької компетенцій, опануванню нових освітніх технологій, вивченню педагогічного досвіду, набуттю навичок проведення науково-педагогічного дослідження, формуванню цілеспрямованості, організаторських здібностей, вмінь будувати взаємовідносини з колегами, дітьми та батьками, глибокому осмисленню вікових та індивідуально-психологічних особливостей школярів сучасного закладу.
Література
1. Гребенюк Т. Б. Научно-методическое обоснование и обеспечение педагогической практики студентов педагогического факультета: Методическое пособие. – Калининград: КалГУ, 1999.- 62 с.
2. Шенкман В. Лингвокраеведческие опыты пермских школьников // Филолог.-2003. – Вып. 2. -[Електронний ресурс]- Режим доступу: <htpp://www. philolog. Pspu. ru
/shenkman ling. shtmIX – Загол. з екрану – Мова рос.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)