Вербалізація
У широкому сенсі це поняття означає вербальне (словесне) опис переживань, почуттів, думок, поведінки. У спеціальній термінології (Helm J., 1978) Вербалізація визначається як точне словесний опис психотерапевтом емпатичних розуміння емоційного змісту переживання пацієнта.
Вербалізація відрізняється від емпатії більш диференційованої реакцією психотерапевта на висловлювання пацієнтів, в яких лише намічається емоційне або мотиваційне зміст, а їх значення поки неясно, невідомо чи малоосознаваемо пацієнтом. Найважливішим аспектом вербалізації є повідомлення психотерапевтом пацієнту свого емпатичних розуміння переживань і поведінки хворого доступним останньому мовою. Якість і вираженість В. можуть бути різними. При високому ступені вербалізації психотерапевт емпатичних дуже точно описує емоційні сторони конкретного актуального переживання з позицій внутрішнього світу пацієнта. Він здатний розрізняти у висловлюваннях хворих Екстернальні (зовнішнє) і інтернальності (внутрішнє) зміст. При низького ступеня В. психотерапевт з виявляє особистісно-емоційних аспектів у бесіді, воліючи робити зауваження, давати поради і висловлюватися про зовнішній стороні проблем хворого. Психотерапевта важливо вміти виділяти з інтернального змісту висловлюванні найбільш суттєві проблемні аспекти переживань, допомагати пацієнтові прояснити їх і вербализовать в прийнятною і зрозумілою для нього формі. Завдяки такій поведінці психотерапевта підвищується самоексплорація хворого, під якою слід розуміти ступінь активності, з якою він привносить в бесіду свою власну поведінку і особисті емоційні переживання, свої роздуми і висновки. При високому ступені самоексплораціі пацієнт детально викладає свої пов’язані з тією чи іншою проблемою переживання, намагається прояснити їх і завдяки цьому адекватніше розуміє себе, інших і життєву ситуацію, а також робить спроби змінити поведінку, що сприяє редукції невротичної симптоматики.
Прикладами низької і високої ступеня вербалізації можуть служити два наступних відповіді психотерапевтів на одне і те ж висловлювання пацієнта. Пацієнт: “Я перебуваю в дуже складній ситуації; власне, я хочу розійтися з цією жінкою; коли ж я хочу сказати їй про це, мені стає шкода її і я не можу цього зробити “. Зауваження при низького ступеня В.: “Напевно, для вас обох було б краще якнайшвидше з’ясувати стосунки”. При високому ступені вербалізації: “Ви перебуваєте в стані душевного сум’яття – маєте намір піти, але через співчуття і небажання зробити їй боляче ви не можете вести себе як хочете, збираючись сказати їй про бажання піти”.
Процес вербалізації має лікувальний характер, так як формування нового розуміння у пацієнта саме по собі призводить до зміни в колишній дезадаптивной системі уявлень про себе і конфліктної ситуації. В умовах емпатичних комунікації психотерапевт надає допомогу пацієнту допомогою вербалізації, послідовно проникаючи в ті сфери переживань, про які пацієнт раніше не міг висловитися. Скутість в емоційному реагуванні й поведінці хворих часто виявляється в тому, що вони насилу знаходять слова для вираження своїх почуттів, імпульсів, оцінок. Емпатичний підхід психотерапевта з вербалізацією проблем пацієнта надає терапевтичний вплив не тільки на усвідомлення цих проблем і формування нового досвіду, але й на ослаблення дезадаптивной психологічного захисту. Однак нерідко психотерапевт емпатичних тонко розуміє переживання хворого, але не здатний вербально передати це розуміння в доступній для пацієнта формі.
Вимірювання ступеня вербалізації здійснюється за допомогою спеціально розроблених тестів, що включають фрагменти висловлювань пацієнтів з психотерапевтичних бесід. Досвід такого дослідження (Ташликов В. А., Фробург І., 1985) показав обгрунтованість використання при підготовці психотерапевтів тренінгу практичних навичок вербалізації, що розширюють їх діапазон і сприяють гнучкості психотерапевтичного поведінки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)