Психоаналітична модель відносин

Важливими поняттями в психоаналітичної терапії є перенесення, опір і контрперенос.

Поняття перенесення було запропоновано ще Фрейдом, який розумів під цим явищем повторюваний старий патерн поведінки, який”включається”у відносинах пацієнта з іншими людьми, а значить, і з психоаналітиком. У більш нових психоаналітичних концепціях підкреслюється значення пропонованих терапевтом відносин: перенесення формується тільки в тому разі, якщо психотерапевт нагадує значуще для пацієнта особа з його (пацієнта) минулого. У результаті перенесення несвідоме пацієнта фокусує на терапевта любов і ненависть, страх і захист.

Тим самим перенесення створює основу всіх труднощів пацієнта, всіх його страждань, страхів і опорів під час лікування.

З позицій психоаналізу несвідоме повторення старих патернів відносин і небажання відмовитися від них часто служить несвідомої захистом від хворобливих, болісних або загрозливих афектів, пов’язаних, як правило, з давніми конфліктами. Це небажання, по суті, і являє собою опір, який в даному випадку являє собою спробу захиститися від хворобливого і загрозливого емоційного досвіду в процесі терапії. З точки зору емоційної рівноваги, набагато безпечніше демонструвати звичний патерн поведінки у відносинах, пов’язаних з неприємними афектами або страхами, тому стає зрозумілим опір пацієнта небудь змін, які намагається привнести психоаналітик в ці патерни, або аналізу переносу.

Таким чином, в аналітичній терапії аналіз перенесення тісно пов’язаний з аналізом опору.

З точки зору об’єктних відносин, перенесення виникає зважаючи регресу пацієнта, коли тому дається можливість повторного емоційного переживання ранніх, часто інфантильно-залежних способів поведінки, бажань і форм відносин, а також пов’язаних з ними почуттів. У цій терапевтичної регресії робиться спроба відтворити стався крах відносин, як правило, відносин мати-дитина. Регресії сприяє типове для аналітичної терапії мовчання аналітика, його відмова відповідати на питання, виконувати бажання пацієнта.

Контрперенос – це привнесення самим терапевтом в терапевтичну ситуацію власного минулого емоційного досвіду і патернів поведінки у зв’язку з тим, що пацієнт нагадує аналітику значуща особа (відносини) з його (терапевта) минулого. Спочатку психоаналітики вважали контрперенос небажаним і навіть перешкоджає аналізу явищем, постулював нейтралітет терапевта стосовно пацієнтові без привнесення власних суб’єктивних оцінок і емоційних реакцій. Однак тепер деякі автори вважають, що усвідомлення та аналіз контрпереноса можуть бути такими ж значущими, як і аналіз перенесення і опору пацієнта.

Усвідомлення терапевтом контрпереноса допомагає зрозуміти, які емоційні і поведінкові патерни можуть виникати у оточуючих у відповідь на поведінку пацієнта.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Психоаналітична модель відносин