Суб’єкти депонентних відносин
Виходячи з вищезазначених понять, можна зробити висновок, що депонентом може бути як власник, який має право на будь-яку одиницю матеріальної цінності, так і делегованих особа, яка наділяється правом контролю використання предмета договору або контролю оплати за таке використання. Конкретизувати коло осіб, які можуть бути депонентами, можна наступним переліком:
Володар цінних паперів, який передає їх в користування і зберігання іншим особам.
Совласник цінних паперів. Тут депонування може лише в межах тих прав, якими наділений совласник в порівнянні з загальними правами володарів цінних паперів.
Нотаріус або нотаріальне представництво, яке прийняло на свій депозитарний рахунок кошти або цінності від іншої особи.
Депозитарна установа, яка відкриває рахунок в цінних паперах за вказівкою свого керівника.
У випадках, передбачених законодавством, депонентом може виступати центральне банківську установу держави.
Особа, яка має законні вимоги по невиплаті заробітної плати.
Разом з поняттям “депонент”, яке набуває нових форм вживання з розвитком соціальних відносин, слід звернути увагу і на таке поняття, як “депонування”. Тут мова йде не про особу, що надає послугу або матеріальну цінність, а про форму відносин між суб’єктами ринку.
Наприклад, останнім часом все більш популярним стає такий вид дій, як депонування документації. Як правило, таке депонування проявляється в розміщенні певної інформації в інтернеті або на інших інформаційних майданчиках з метою залучення уваги і вільного доступу до конкретної інформації. Процес здійснюється на безкоштовній основі, без прямих комерційних умов, але принцип депонування тут полягає в традиційних очікуваннях одержання відсотків (дивідендів) від наданого особистого майна в користування інших осіб.