Методи клінічного обстеження хворого

Основним методом розпізнавання хвороб до сьогоднішнього дня продовжує залишатися дослідження хворого за допомогою наших органів чуття. Однак протягом тривалого періоду історичного розвитку медицини арсенал діагностичних методів значно збагатився і продовжує збагачуватися новими можливостями, заснованими на сучасних досягненнях фізики, хімії та біології (включаючи і молекулярну). Крім методів, єднають лікаря в дослідницькій діяльності з представниками інших областей природознавства, в його розпорядженні є ще один метод, яким не володіє жоден натураліст. Лікар має справу не з предметом мертвої природи, що не з твариною або рослиною, а з людиною. Тому він може досліджувати хворого не тільки як об’єкт, але і як суб’єкт, від якого можна отримати важливі для розпізнавання захворювання відомості про його самопочуття, тих чи інших неприємних відчуттях, ході розвитку захворювання, колишньої патології і т. Д.
У зв’язку з цим дослідження хворого розділяють на дві частини:
1) суб’єктивне (розпитування), при якому пацієнт як живе і соціальна істота розглядається як суб’єкта, що дає певні відомості, використовувані лікарем з діагностичною метою;
2) об’єктивне, коли хворий як об’єкт вивчається звичайними, прийнятими в природознавстві методами.
При цьому використовують так звані фізичні методи дослідження, серед яких загальний огляд пацієнта і окремих частин його тіла займають чільне місце.
Згідно з визначенням С. П. Боткіна, “хвороба не є щось особливе, самостійне, вона являє звичайні явища життя за умов, невигідних організму”. Таким чином, будучи однією з форм життя, хвороба так само текуча і мінлива, як саме життя. Хвороба має свою історію, минуле, сьогодення і майбутнє. Будучи “звичайним явищем життя”, хвороба людини тісно переплітається з періодами його нормального, здорового життя, причому вони змінюють один одного так само, як різні умови середовища. Тому лікар тільки тоді складе ясне уявлення про хворобу обстежуваного, коли він докладно ознайомиться з усією життям пацієнта – від раннього дитинства до моменту останнього загострення хвороби.
Наведене традиційний поділ процесу дослідження хворого на суб’єктивне та об’єктивне, а тим більше протиставлення їх один одному, – невірно. Насправді виявляються методом розпиту відчуття пацієнта, його переживання є результат відображення в його свідомості об’єктивних процесів, що відбуваються в організмі. Від знань і професійного досвіду лікаря залежить вміння розпізнати по словесним скаргам хворого ці об’єктивні процеси.
Розпитування хворого включає:
1) з’ясування скарг;
2) історію цього захворювання (anamnesis morbi – від грец. Anamnesis – спогад, morbus – хвороба);
3) історію життя хворого (anamnesis vitae).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Методи клінічного обстеження хворого