Узагальнення за розділом – РОМАНТИЗМ

У 1830-1850 рр. у світовій літературі склалася ситуація “естетичного двовладдя”, оскільки співіснували два “лідери” – романтизм і реалізм.

Поєднання рис романтизму і реалізму відчутне в творчості В. Гюго, Стендаля, О. Бальзака (Франція), Ч. Діккенса (Англія), Т. Шевченка, І. Франка, М. Гоголя (Україна), О. Пушкіна, М. Лермонтова (Росія) та ін.

Реалісти не змогли б бути такими переконливо точними в описах часу і місця дії, якби не використовували відкриттів романтизму – історизму і місцевого колориту.

Те саме щодо знахідок романтиків у зображенні душі персонажів, що їх запозичили реалісти для створення характерів і психологічного вмотивування вчинків персонажів.

Якщо романтизм абсолютизував творчу уяву письменника, то реалізм робив акцент на спостереженні за життям. Тож художня творчість певною мірою починала співвідноситися з науковою діяльністю.

Реалістів цікавили не загадкові бунтарі, вигнанці суспільства, розчаровані, пригнічені фатальними пристрастями, а люди певних професій, які займаються буденною діяльністю.

У реалістичній літературі фактично відсутній улюблений романтиками мотив утечі героя від сірої буденності.

У літературі реалізму змінилися жанрові пріоритети. Якщо романтизм був добою панування поезії, то реалізм – епохою домінування прози.

Отже, реалізм зародився в надрах романтизму. Вони досить “мирно співіснували” та обмінювалися відкриттями та здобутками упродовж 1830-1850-х років. При цьому багато письменників, які згодом стали тяжіти до реалізму, починали саме як романтики, отримавши гарний “мистецький вишкіл”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Узагальнення за розділом – РОМАНТИЗМ