Повідомлення на тему “Реалізм”

Реалізм – це панівне ідейно-стильова течія в культурі і мистецтві Європи і Америки другої половини 19 століття і початку століття 20-го. Прийшов на зміну такому потужному стилевому перебігу в культурі і мистецтві як романтизм.

Основний принцип творчості в реалізмі – це зображення дійсності, людини і світу реальними, такими, якими вони є. Чи не придуманими, не прикрашену в сторону будь-якого ідеалу. У цьому принципова відмінність реалізму від попередніх течій і напрямів – бароко, де зображення химерно і неприродно, класицизму, де зображується “покращений” раціональністю світ, романтизму, де панує культ бурхливих пристрастей, сильних емоцій, де прославляється світ цілющою і величної природи. Правдивість в реалізмі (НЕ схожість з правдою, а відповідність правді) – одна з найважливіших цінностей.

Тому реаліст намагається максимально достовірно відтворити деталі і факти тих подій чи явищ, які описує.

Реалізм в літературі (як і в живописі, втім) передає типові риси об’єктів: предметів, явищ і людей. Чим актуальна і злободенна тема, піднята автором в літературному творі – тим краще в реалізмі. Чим гостріше соціальне звучання твору прямо тут і прямо зараз – тим знову-таки краще. Реалісти досліджують сучасність і намагаються йти з нею “в ногу” – і це факт. Це, втім, не скасовує і історичних сюжетів у літературі реалізму. В їх відтворенні високо цінується точність і історична правдивість.

Знамениті реалісти європейської літератури – Оноре де Бальзак, Еміль Золя, Бертольд Брехт, Гі де Мопассан і інші автори. У російській літературі це Антон Чехов, Федір Достоєвський, Лев Толстой, Микола Чернишевський, Юрій Олеша і інші автори. На початку 20-го століття панування реалізму в культурі і мистецтві пішло на спад – його тіснять модерністські течії з їх культом свободи творчості, і для модерністів неважливо, чи схожий зображуваний ними світ на реальний, достовірний він. Реалізм відтісняється символізмом і футуризмом.

У деяких країнах реалізм як напрям в мистецтві і в літературі особливо панував неподільно до середини 20-го століття. Не виключенням був і СРСР, де панівною ідеологією в мистецтві тривалий час був соцреалізм (соціалістичний реалізм). Його яскраві представники в літературі – Максим Горький, Костянтин Паустовський, Олександр Фадєєв, Костянтин Симонов та інші. Хороший приклад соціалістичного реалізму в образотворчому мистецтві – це особистість скульптора Віри Мухіної, автора знаменитої в СРСР скульптури “Робітник і колгоспниця”.

Існує в літературі і живопису і таке цікаве явище як “магічний реалізм”. В основному термін цей стосується творчості авторів середини 20-го століття і кінця 20-го століття. Його визнаним “батьком” в літературі вважається колумбійський прозаїк Габріель Гарсіа Маркес. Це ті художні твори, де тема магії та чаклунства включена в реалістичні (в іншому) твір мистецтва. Соратники Маркеса по “магічного реалізму” – це також такі відомі автори як Хуліо Кортасар і Хорхе Борхес. У живописі це творчість француза Марка Шагала.

До “магічним реалістам” зараз відносять такого російського автора як Михайла Булгакова, хоча в період його творчості не існувало ще такого терміна як “магічний реалізм”. А найзнаменитішим автором літератури “магічного реалізму” в Європі вважають Мілорада Павича.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Повідомлення на тему “Реалізм”